Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №715/2176/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2176/26

Провадження № 2-а/715/20/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Глибока справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 17 червня 2026 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову серії ЕНА № 7389471 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Вказує, що згідно з постановою, він нібито 17.06.2026 р. у с. Тереблече (дорога М-19, 538 км) керував автомобілем та перевищив дозволену швидкість в населеному пункті, рухаючись зі швидкістю 94 км/год (прилад TruCAM 20/20 № TC000797).

ОСОБА_1 , вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:

1. Щодо незаконності вимірювання швидкості «з рук».

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні засоби фіксації правопорушень мають бути розміщені СТАЦІОНАРНО.

Офіційна відповідь УПП в Чернівецькій області підтверджує наявність відеозапису з приладу TruCAM. Проте, на наявних відеоматеріалах чітко помітно значне коливання (дрижання) зображення, що беззаперечно свідчить про утримання приладу інспектором у руках під час фіксації.

Верховний Суд у справі № 166/1221/19 зазначив, що фіксація швидкості приладом TruCAM з рук інспектора є незаконною, оскільки прилад повинен бути закріплений стаціонарно.

2. Щодо особливостей ділянки дороги та спрощеного розгляду.

Ділянка дороги М-19 у с. Тереблече має по дві смуги для руху в кожному напрямку, які розділені конструктивним металевим бар`єрним огородженням (відбійником).

Фіксація швидкості «з рук» в умовах такого руху створює додаткову похибку приладу.

На підставі викладеного, просить суд постанову серії ЕНА № 7389471 від 17 червня 2026 року визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судом винесено ухвалу про відкриття провадження у вказаній справі.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву у якій просить суд розглянути справу за його відсутності за наявних у матеріалах справи доказів.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що постановою поліцейського 1 взводу 1 роти 3 батальйону БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП, старшим сержантом поліції Ященко Віталієм Миколайовичем від 17.06.2026 року Серії ЕНА № 7389471, ОСОБА_1 визнано винним у перевищенні встановленого обмеження швидкості руху у населеному пункті більш ніж на 20 км/год (94 км/год) (порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху) та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 340 грн. згідно ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до постанови 17.06.2026 року о 11:02:54 в с. Тереблече, дорога М19 538 км. водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 94 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 ТС000797), чим порушив п. 12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В силу ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 245 КУпАП встановлено, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Із відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що позивач рухався на автомобілі в населеному пункті зі швидкістю 94 км/год, за що був зупинений працівником поліції, після чого поліцейський підійшовши до водія повідомив йому про факт порушення ним правил дорожнього руху, а саме про перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті.

Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 279 КУпАП встановлено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

З переглянутого відеозапису вбачається, що працівник поліції при винесенні постанови про адміністративне правопорушення дотримався вимог вищевказаного Закону.

Відповідно до п. 12.1. Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п. 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Крім цього, згідно ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Згідно Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35154 лазерного вимірювача швидкості TruCam, враховується похибка приладу ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год.

Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Вказане також підтверджується відеозаписом із приладу TruCam, де чітко ідентифіковано транспортний засіб позивача, номерний знак та зафіксовано швидкість 94 км/год., також визначено координати вимірювання швидкості, дату та час вчинення правопорушення.

Окрім цього, із відеозапису з боді камери поліцейського вбачається, що вимірювання швидкості відбувалося в межах населеного пункту.

Також, суд вважає, що не можуть вважатись обґрунтованими доводи позивача, що поліцейський використовував TruCam в незакріпленому вигляді, а утримував в руці під час вимірювання швидкості руху, оскільки лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Тобто, із відео вбачається, що вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Таким чином, покази приладу TruCam оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові зазначено прилад яким вимірювалась швидкість автомобіля позивача.

А тому, суд дійшов висновку, що показники приладу TruCam можуть бути допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вищевказане узгоджується з позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду ( справи № 686/7265/25, № 716/130/25).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та накладення штрафу за ч.1 ст.122 КУпАП, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень належними доказами доведено правомірність свого рішення, суд визнає не обґрунтованим позовні вимоги ОСОБА_1 та приходить до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 286, п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: