Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №636/1146/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1146/26 Провадження№ 3/636/880/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в залі суду в м. Чугуїв справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

12 січня 2026 року о 16 год. 16 хв. в м. Чугуїв по вул. Преображенська біля буд. 43 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai accent», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 надав до суду письмове пояснення, в якому зазначив, що повністю не згоден з висунутим правопорушенням, оскільки відеозапис з портативного реєстратора не містить доказів того, що саме він перебував за кермом автомобіля. На ньому не зафіксовано моменту зупинки автомобіля та хто саме виходить з нього. Цей відеозапис є нечітким. З нього неможливо встановити його марку та хто перебуває за кермом. Таким чином відеозапис не можна вважати допустимим доказом щодо вчинення ним адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 зазначає, що відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці та проїхати до лікарні оскільки не керував транспортним засобом, а навчав сина керуванню. На підставі цього просив суд закрити справу про адміністративне правопорушення відносно нього відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав, зазначивши наступне.

12 січня 2026 року приблизно о 16 год 00 хв., він навчав керувати автомобілем свого неповнолітнього сина. Це було в м. Чугуїв на вул. Преображенській. На питання судді: « Хто перебував в салоні його автомобіля?», ОСОБА_1 спочатку сказав, що тільки син, а він рухався поруч з автомобілем та голосно надавав йому вказівки щодо керування автомобілем. Потім ОСОБА_1 змінив свої покази та сказав, що в салоні перебував його знайомий і саме він займався навчанням його сина. Прізвище цього знайомого ОСОБА_1 повідомити відмовився, оскільки той переховується від ТЦК. Після уточнюючих питань щодо подій, зазначених в протоколі серії ЕПР1 №564959 від 12 січня 2026 року, ОСОБА_1 знову змінив свої показання, сказавши, що в салоні автомобіля перебував його син – за кермом, на передньому сидінні - його знайомий, а на задньому - він. В цей день та час працівники поліції цей автомобіль не зупиняли, а під`їхали до будинку, де він перебував у нерухомому стані і в салоні нікого не було. Відеозапис, долучений до матеріалів справи не містить доказів, того, що саме він виконував функцію водія автомобіля марки «Hyundai accent», державний номерний знак НОМЕР_1 . При перегляді відеозапису ОСОБА_1 зазначив, що не може розпізнати номер та марку автомобіля, який перебуває на автодорозі, через нечітке зображення. Окремо зазначив, що йому невідомо хто саме виходить з цього автомобіля. Після перегляду відеозапису ОСОБА_1 підтвердив події, що відбувалися біля автомобіля марки «Hyundai accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в нерухомому стані біля будинку №43, розташованого по вул. Преображенській в м. Чугуєві. Він підтвердив факт та манеру спілкування з працівниками поліції, а також відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, зазначивши при цьому, що він не виконував функцію водія та не повинен був проходити такий огляд. На підставі цього, просив суд закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши його письмове пояснення та долучені до справи документи, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1.3. «Правил дорожнього руху», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9. Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводить згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що зазначено ним в судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 564959 від 12 січня 2026 року;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-відеозаписом зафіксованим на пристрій відеофіксації;

При цьому суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 про те, що 12 січня 2026 року о 16 год. 16 хв. в м. Чугуїв по вул. Преображенська біля буд. 43 він не керував транспортним засобом марки «Hyundai accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , а тільки навчав керуванню автомобілем свого сина, перебуваючи на відстані, оскільки такі пояснення не узгоджуються із сукупністю інших досліджених судом доказів та фактичними обставинами події.

Так, із дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що транспортний засіб марки «Hyundai accent», державний номерний знак НОМЕР_1 рухається по автодорозі, розташованій по вул. Преображенській в м Чугуєві. Потім після зупинки цього автомобіля з водійського сидіння –«водій» та пасажирського сидіння «пасажир» виходять особи чоловічої статі. Надалі «водій» залишається на узбіччі дороги, а «пасажир» сідає за кермо автомобіля і розпочинає його рух та здійснює поворот направо. Через деякий час до цього автомобіля підходить працівник поліції. В цей час автомобіль дійсно перебуває біля будинку №43, розташованому по вул. Преображенській в м Чугуєві у нерухомому стані без водія. Потім до автомобіля підходить ОСОБА_1 та говорить працівнику поліції: «Хлопці, малого вчу водити». Працівник поліції робить ОСОБА_1 зауваження про те, що син неповнолітній і цього робити не можна, на що ОСОБА_1 відповідає: «Хто його ще навчить, автошкола не навчить так як батько». Надалі в ході спілкування з поліцейським ОСОБА_1 неодноразово говорив, що навчав керуванню автомобілем свого сина та просив вибачення і просив його «відпустити».

Зазначена послідовність подій має істотне значення для оцінки доводів ОСОБА_1 , оскільки свідчить не про звичайну ситуацію навчання водінню, а про фактичну зміну особи, яка перебувала за кермом, безпосередньо перед контактом із працівниками поліції.

Натомість безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 сам повідомляв, що він «вчить сина керувати автомобілем», тобто фактично визнавав обставину перебування та участі у керуванні транспортним засобом, однак намагався надати цьому іншу правову оцінку.

Саме по собі посилання на навчання іншої особи керуванню транспортним засобом не спростовує факту керування ОСОБА_1 , якщо такий факт підтверджується іншими доказами.

-Більше того, обставини, за яких невідома особа, відповідно до відеозапису, фактично залишає місце водія, а інша займає його місце безпосередньо перед наближенням працівників поліції, суд вважає такими, що істотно суперечать версії про звичайне та відкрите навчання водінню.

Якщо ОСОБА_1 дійсно здійснював виключно навчання сина керуванню транспортним засобом, незрозумілою та такою, що потребує критичної оцінки, є його поведінка безпосередньо перед контактом із працівниками поліції.

Окремо суд враховує, що за матеріалами справи ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак від проходження такого огляду він відмовився.

При цьому суд бере до уваги не лише сам факт відмови від огляду, а всю поведінку ОСОБА_1 безпосередньо після зупинки транспортного засобу. Як вбачається із дослідженого відеозапису, під час спілкування з працівниками поліції він поводився емоційно, зокрема ставав на коліна, намагаючись переконати працівників поліції у своїй версії подій.

Таким чином дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис з боді камер працівників поліції, суд доходить висновку, що твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом є неспроможними, та спростовуються даними відеозапису, з якого вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції він жодного разу не заперечив факту керування, а лише вмовляв поліцейського його «відпустити».

Згідно з показаннями, допитаного у судовому засіданні інспектора відділу реагування патрульної поліції Чугуївського РУП ГУНП України в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , останній безпосередньо сприймав обставини події, підтвердив факт руху автомобіля марки «Hyundai accent», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Преображенській в м. Чугуєві в день та час, зазначений в протоколі серії ЕПР1 № 564959 від 12 січня 2026 року. Окремо констатував, що після того, як цей автомобіль зупинився - саме ОСОБА_1 пересів з правого пасажирського сидіння за кермо автомобіля та здійснив рух і поворот направо. ОСОБА_2 зазначив, що дійсно коли він підійшов до автомобіля той перебував у нерухомому стані без водія. Однак зразу після цього до нього підійшов ОСОБА_1 та почав вибачатися за те, що навчав керуванню автомобілем свого сина. ОСОБА_1 поводив себе емоційно, неодноразово вибачався та просив його відпустити. ОСОБА_2 зазначив, що у нього не було сумніву, що саме ОСОБА_1 виконував функцію водія автомобіля після того як його син залишив кермо та вийшов на узбіччя дороги. Окрім того ОСОБА_2 наголосив на тому, що ОСОБА_1 пропонував йому неправомірну вигоду після чого він був вимушений викликати на місце пригоди слідчо-оперативну групу.

Суд оцінює зазначені показання у сукупності з відеозаписом та іншими матеріалами справи. При цьому суд не встановлює в межах даного провадження питання про кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 щодо можливої пропозиції неправомірної вигоди, оскільки це не є предметом розгляду даної справи, однак сама поведінка ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами щодо обставин адміністративного правопорушення.

Окремо суд наголошує, що в той самий день та приблизно у той самий час щодо ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, пов`язане з відсутністю у нього відповідного посвідчення водія при собі.

Зазначена постанова ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувалась, у зв`язку з чим суд бере до уваги сам факт її винесення як додаткову обставину, що характеризує подію та поведінку ОСОБА_1 на момент зупинки транспортного засобу. При цьому суд не ототожнює факт притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП із доказом його вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а оцінює цю обставину виключно у сукупності з іншими доказами.

Важливим є також те, що ОСОБА_1 , заперечуючи факт свого керування, фактично не заперечує самого факту перебування за кермом транспортного засобу в межах відповідного періоду, а пояснює це нібито необхідністю навчання сина.

Разом з тим, суд вважає таке пояснення способом уникнення відповідальності, оскільки воно спростовується об`єктивною послідовністю подій, зафіксованою на відеозаписі.

При цьому особливої уваги заслуговує той факт, що заявлене ОСОБА_1 «навчання» відбувалося не на спеціально обладнаному майданчику чи в умовах, пристосованих для безпечного набуття навичок керування, а безпосередньо на вулиці міста, у межах населеного пункту, в умовах значного снігового покриву та несприятливих погодних умов, коли інші транспортні засоби рухалися назустріч із малою швидкістю через складність дорожньої обстановки.

Така обстановка сама по собі не виключає можливості навчання, однак у сукупності з іншими встановленими судом обставинами робить версію ОСОБА_1 малопереконливою. Зокрема, вона не пояснює, чому безпосередньо перед контактом із працівниками поліції відбулася зміна особи, яка перебувала на місці водія.

Суд також враховує часову та просторову безпосередність усіх зазначених подій: рух транспортного засобу, зупинка, зміна особи на місці водія, наближення працівників поліції, короткочасний подальший рух автомобіля, його поворот до двору та подальше спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 . Вказані обставини відбулися практично послідовно та узгоджуються між собою.

Таким чином, суд не знаходить об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 випадково опинився на місці водія або що його перебування за кермом не було пов`язане з фактичним керуванням транспортним засобом.

Навпаки, сукупність досліджених доказів дає суду достатні підстави для висновку, що саме ОСОБА_1 безпосередньо перед зупинкою працівниками поліції керував транспортним засобом, а після виявлення працівниками поліції намагався створити видимість того, що автомобілем керувала інша особа.

Пізніше надані ним письмові пояснення про те, що за кермом перебував його неповнолітній син, суд оцінює критично, оскільки вони суперечать як безпосередньо зафіксованій на відеозаписі послідовності подій, так і поведінці самого ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції.

Суперечливі свідчення ОСОБА_1 суд розцінює як спробу уникнути відповідальності

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання необ`єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, тому суд їх визнає належними, допустимими та достатніми, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 9 КУпАП, що регламентує поняття адміністративного правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті при керуванні джерелом підвищеної небезпеки.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, взаємному зв`язку та співвідношенні між собою, суд приходить до висновку про доведеність факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому відповідно до вимог КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом не встановлено таких обставин, які б давали обґрунтовані підстави поставити під сумнів достовірність відеозапису, показань працівника поліції та інших матеріалів справи. Навпаки, зазначені докази узгоджуються між собою та взаємно доповнюють один одного.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він транспортним засобом не керував, суд розцінює як обрану ним позицію захисту, спрямовану на уникнення адміністративної відповідальності, оскільки така версія не знаходить свого підтвердження в об`єктивних матеріалах справи.

Окремо суд зазначає, що відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

У даному випадку судом встановлено як первинну обставину — факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і подальшу обставину — його відмову від проходження огляду, що відбулася безпосередньо після зупинки та спілкування з працівниками поліції.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення утворюється не лише поведінкою ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу, а і його подальшою категоричною відмовою від проходження запропонованого огляду.

Суд вважає, що сукупність доказів у справі є взаємопов`язаною, послідовною та достатньою для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції, після чого, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Його твердження про нібито навчання сина керуванню транспортним засобом не спростовують встановлених судом обставин та не знаходять підтвердження у сукупності досліджених доказів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, а підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, слід стягнути судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 – 35, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (отримувач ГУК Харків обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі не сплати ОСОБА_1 штрафу протягом п`ятнадцяти днів з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повний текст постанови складений 11 серпня 2026 року

Суддя Ю. М. Гніздилов