Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 16 серпня 2026 р.
Справа: №643/23230/25
Суддя: Замікула Б. С.
Справа № 643/23230/25
Провадження № 2/643/2959/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання - Юшиної К.С.,
представника позивача - адвоката Хорошевської Т.В.,
відповідача - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3
про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Хорошевська Т.В., звернулась до
Салтівського районного суду міста Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення на свою користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/5 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на період його навчання у Вармінсько-Мазурському університеті у Ольштині (Республіка Польща), з терміном навчання по 30.09.2027 включно, або до досягнення ним двадцяти трьох років.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що спільний із відповідачем син
ОСОБА_3 з 01.10.2024 є студентом денної форми навчання вказаного навчального закладу, проживає окремо у гуртожитку навчального закладу, стипендії не отримує, у зв`язку з навчальним навантаженням не має можливості працевлаштуватися та самостійно себе утримувати, а тому потребує матеріальної допомоги. Позивач посилається на те, що через низький рівень власного доходу не має змоги самостійно утримувати повнолітнього сина, тоді як відповідач є працездатним та має можливість надавати таке утримання, однак добровільно цього не робить.
Ухвалою суду від 09.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; вказаною ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
15.03.2026 відповідач засобами поштового зв`язку надав до суду відзив на позовну заяву, до якого не було надано документів, що підтверджують його надіслання іншим учасникам справи, у зв`язку з чим ухвалою суду від 01.04.2026 відзив повернуто відповідачеві з роз`ясненням права повторно подати відзив із дотриманням вимог ст. 178, 191 ЦПК України.
28.04.2026 відповідач повторно надав до суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання. Ухвалою суду від 12.05.2026 відповідачу продовжено пропущений процесуальний строк на подання відзиву, відзив прийнято та долучено до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/12 частки від заробітку (доходу) щомісячно на період навчання. Відповідач зазначив, що не відмовляється від обов`язку утримувати повнолітнього сина, до досягнення сином повноліття стабільно сплачував аліменти та не має заборгованості, що підтверджується заявою позивачки до Салтівського відділу державної виконавчої служби від 06.11.2024, листом Салтівського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові № 221808 від 12.11.2024 та довідкою старшого державного виконавця від 09.03.2026 про відсутність заборгованості. Відповідач також послався на те, що позивачка з 08.10.2025 працевлаштована в Республіці Польща з чистою заробітною платою 3019,25 злотих (за курсом НБУ станом на 10.10.2025 - 34869,45 грн). Також просив врахувати, що на його утриманні перебуває малолітня донька, він є внутрішньо переміщеною особою, несе витрати на оренду житла та допомагає непрацездатним батькам.
Ухвалою суду від 12.05.2026 задоволено заяву відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 18.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання цієї справи зі справою № 643/4993/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.05.2026 третя особа ОСОБА_3 надіслав до суду письмові пояснення, у яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив, що з 01.10.2024 навчається на другому курсі денної форми факультету економічних наук Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині
(Республіка Польща), плановий термін закінчення навчання - 30.09.2027; стипендії у зв`язку з навчанням не отримує (виплата раніше призначеної допомоги малозабезпеченій особі припинена); проживає у гуртожитку на платній основі, потребує витрат на навчання, харчування, одяг, проїзд; матеріальну допомогу йому надає виключно мати, тоді як батько з моменту досягнення ним повноліття (з ІНФОРМАЦІЯ_3 ) матеріальної допомоги не надає.
Крім того, 17.06.2026 представник відповідача, адвокат Ганенко Р.А., подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 21.05.2026 у справі № 643/4993/26 про збільшення розміру аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_6 та просив його врахувати при вирішенні цієї справи.
Також представник відповідача просив долучити до матеріалів справи фотознімки із соціальної мережі «Instagram», на яких, за твердженням його довірителя, зображено відвідування позивачкою у 2025-2026 роках туристичних локацій у країнах Європи та Тунісі, що, на його думку, свідчить про наявність у позивачки достатніх коштів для відпочинку, а відтак, і надання матеріальної допомоги повнолітньому сину на період його навчання.
В судовому засіданні відповідач додатково пояснив, що він немає наміру оскаржувати рішення суду у справі № 643/4993/26.
Представник позивача проти задоволення обох клопотань заперечувала. Зазначила, що питання щодо оскарження рішення суду у справі № 643/4993/26 на час розгляду цієї справи остаточно не узгоджене з її довірителькою.
Щодо наданих представником відповідача фотознімків із соціальної мережі «Instagram», на яких, за твердженням відповідача, зображена ОСОБА_2 під час перебування у різних туристичних місцях країн Європи, представник позивача не змогла підтвердити або спростувати їх достовірність. При цьому звернула увагу суду на можливість створення та редагування зображень за допомогою засобів штучного інтелекту, у зв`язку з чим вважала неможливим врахування таких фотознімків під час вирішення справи.
У судовому засіданні зазначене клопотання відповідача задоволено частково. Зокрема, суд постановив долучити до матеріалів справи копію рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2026 у справі № 643/4993/26, оскільки вказане рішення стосується взаємовідносин сторін щодо утримання спільних дітей.
Водночас у прийнятті до розгляду фотознімків із соціальної мережі «Instagram» та їх врахуванні при вирішенні справи судом відмовлено, оскільки обставини щодо платоспроможності позивача підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, а не шляхом оцінки фотознімків, розміщених у соціальній мережі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково у розмірі 1/12 частки від його заробітку (доходу), проти задоволення позову у більшому розмірі заперечував з підстав, наведених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, укладеному 09.09.2006, який був розірваний рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 у справі № 643/9952/17.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спільним сином позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 3 Харківського міського управління юстиції 09.10.2007, актовий запис № 4302. Батьківство відповідача сторонами не оспорюється та відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.»
ОСОБА_3 з 01.10.2024 навчається на другому курсі денної (стаціонарної) форми навчання факультету економічних наук (напрям «Управління») Вармінсько-Мазурського університету в
м. Ольштин (Республіка Польща), плановий термін закінчення навчання — 30.09.2027.
Наведене підтверджується довідкою навчального закладу від 10.10.2025
№ WNE-DZ.454.721.2025.Z перекладеною на українську мову, а також письмовими поясненнями третьої особи.
ОСОБА_3 мешкає окремо від матері у гуртожитку навчального закладу на платній основі, даних про отримання стипендії у зв`язку з навчанням судом не встановлено. Крім того, ОСОБА_3 у зв`язку з навчальним навантаженням власного доходу не має та перебуває на утриманні матері, що узгоджується з поясненнями третьої особи та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 з 08.10.2025 працевлаштована у Командитному товаристві «АдамС.А.Пендзіх» (Республіка Польща), її чиста заробітна плата становить 3019,25 злотих, що за курсом НБУ станом на 10.10.2025 еквівалентно 34869,45 грн.
Розмір доходу відповідача ОСОБА_1 за 2025 рік склав 825882,25 грн, з яких утримано податків на суму 148685,80 грн, що відповідає середньомісячному чистому доходу 56435 грн. Зазначений розмір доходу відповідач визнає та не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 від інших стосунків має малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), яка проживає разом із ним. Відповідач та його донька є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3233-7001351843 від 18.07.2022 та
№ 3233-7001424002 від 15.08.2022.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2019 у справі № 643/5126/19 з відповідача на користь позивача стягувались аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_4 , а після цього - на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки. У зв`язку з досягненням сином ОСОБА_4 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 стягнення аліментів на його утримання на підставі зазначеного рішення припинилося.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 також звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просячи змінити частку з 1/6 до 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після досягнення старшим сином ОСОБА_4 повноліття аліментні зобов`язання щодо нього припинилися, а розмір аліментів на ОСОБА_6 (1/6) вже не забезпечує належного рівня утримання; водночас доходи відповідача після ухвалення попереднього рішення значно зросли.
Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2026 у справі № 643/4993/26 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2019 у справі № 643/5126/19, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/6 до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з індексацією, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
На момент ухвалення судом рішення у цій справі, рішення суду від 21.05.2026 у справі
№ 643/4993/26 набрало законної сили, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Наведені обставини сторонами по суті не заперечуються та підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дітей регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Як визначено ч. 1 ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України). Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання
(ч. 3 ст. 199 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 208/3075/16 та від 19.06.2019 у справі № 666/1408/16-ц, згідно з якими вимоги про стягнення аліментів на користь повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають задоволенню тільки за наявності у батьків можливості надавати таку допомогу, а витрати на навчання дітей після досягнення ними повноліття покладаються на обох батьків незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Оцінюючи наявність у цій справі сукупності юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення обов`язку з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що син сторін ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час розгляду справи досяг вісімнадцятирічного віку, але не досяг двадцяти трьох років. Він продовжує навчання за денною формою у закладі вищої освіти, проживає окремо у гуртожитку на платній основі, стипендії у зв`язку з навчанням не отримує та у зв`язку з навчальним навантаженням не має власного доходу, а тому потребує матеріальної допомоги саме у зв`язку з навчанням. Відповідач є працездатним, має постійний дохід та можливість надавати матеріальну допомогу, що ним по суті не заперечується. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбаченої ст. 199 СК України сукупності юридичних фактів, що є підставою для стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує визнання відповідачем позову у частині стягнення аліментів у розмірі 1/12 частки від його заробітку (доходу), а також бере до уваги обставини, передбачені ст. 182 СК України.
Суд виходить із того, що обов`язок брати участь в утриманні повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків у рівній мірі. Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 08.10.2025 працевлаштована та отримує самостійний дохід (еквівалент 34869,45 грн), а отже, так само має можливість і несе обов`язок брати участь в утриманні сина. Витрати на навчання повнолітньої дитини мають розподілятися між обома батьками, а не покладатися переважно на одного з них.
Суд також враховує сімейний та матеріальний стан відповідача, зокрема наявність на його утриманні малолітньої доньки та його доводи щодо витрат на їх утримання. При цьому суд зауважує, що аліментний обов`язок відповідача має рівний характер стосовно кожної його дитини, а наявність інших зобов`язань сама по собі не звільняє відповідача від обов`язку належним чином брати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання.
З урахуванням наведеного, а також визнання відповідачем позову у відповідній частині, суд вважає, що розмір аліментів у 1/12 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно є необхідним, достатнім та таким, що відповідає принципам справедливості, розумності, пропорційності та рівної участі обох батьків в утриманні дитини, забезпечує належне матеріальне утримання сина на період його навчання та водночас не призводить до надмірного і непропорційного обмеження майнових інтересів відповідача й інших осіб, яких він утримує.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір аліментів, суд виходить із того, що обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які особа посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю особу (ст. 12, 81 ЦПК України). Стосовно вимог, заявлених на підставі
ст. 199 СК України, це означає, що позивач має довести не лише сам факт продовження дитиною навчання, а й наявність та розмір потреби дитини у матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням. Аналогічний підхід сформульований у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі
№ 635/1139/17, згідно з якою особа, яка звертається з таким позовом, повинна довести існування всієї сукупності юридичних фактів, передбачених ст. 199 СК України, зокрема надати докази понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо; недоведеність потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням виключає задоволення позову у відповідній частині.
У цій справі представник позивача, обґрунтовуючи необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) відповідача, не надала суду документально підтвердженого розрахунку витрат, які позивач фактично несе з метою утримання повнолітнього сина у зв`язку з його навчанням. Наведені стороною позивача доводи щодо обсягу таких витрат мають переважно загальний, абстрактний, а подекуди й надуманий характер, не підкріплені належними та допустимими доказами (платіжними документами, рахунками, квитанціями тощо) і не дозволяють суду встановити дійсний розмір потреби дитини у матеріальній допомозі, який обґрунтовував би стягнення аліментів у заявленому розмірі.
Суд також вважає явно завищеними та непідтвердженими окремі витрати, на які посилалася сторона позивача, зокрема твердження про необхідність витрачати близько 1000 злотих на тиждень, а також про необхідність щомісячних поїздок сина з Республіки Польща в Україну. Так, витрати у розмірі приблизно 4000 злотих на місяць (що за курсом Національного банку України становить суму, яка значно перевищує середню заробітну плату в Україні) сторона позивача жодним чином документально не підтвердила. При цьому за офіційними даними Державної служби статистики України середня заробітна плата штатних працівників у грудні 2025 року (на момент звернення із позовом) становила 30926 грн, а середньомісячна заробітна плата, з якої сплачені страхові внески, за 2025 рік становила 20653 грн. За таких обставин заявлений стороною позивача рівень щотижневих витрат на утримання повнолітнього сина є непропорційним, об`єктивно не обґрунтованим та таким, що не узгоджується з дійсними потребами дитини у зв`язку з навчанням.
Стосовно доводів про необхідність щомісячних поїздок сина з Республіки Польща в Україну суд зазначає, що доцільність таких регулярних поїздок не є необхідністю, зумовленою процесом навчання, а є радше особистим побажанням, яке до того ж не підтверджене жодними доказами понесення відповідних транспортних витрат, їх періодичності та розміру. Витрати такого характеру не належать до необхідних витрат, пов`язаних із навчанням у розумінні ст. 199, 200 СК України, а тому не можуть бути покладені в основу визначення розміру аліментів.
Судом враховано, що виїзд позивача та сина за кордон був зумовлений війною в Україні. Водночас позивач не була позбавлена можливості обрати для проживання і навчання сина країну або регіон з рівнем витрат, більш співмірним із рівнем витрат в Україні, а так само менш витратну форму організації проживання сина під час навчання.
Отже, у випадку, якби рішення про навчання сина за кордоном та про рівень пов`язаних із цим витрат приймалося спільно обома батьками, саме вони визначали б межі можливого забезпечення потреб сина у період його навчання. Натомість у ситуації, коли вибір місця і умов навчання та проживання сина фактично залежав від волі одного з батьків (у даному випадку матері), наслідки такого вибору, зокрема підвищена вартість проживання, навчання чи проїзду, самі по собі не можуть бути підставою для покладення на іншого з батьків додаткових фінансових зобов`язань у заявленому розмірі.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Hunt проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04). Водночас забезпечення інтересів дитини не звільняє того з батьків, з ким дитина проживає, від власного обов`язку брати участь в її утриманні та не може мати наслідком покладення непропорційного тягаря лише на одного з батьків, зокрема на підставі недоведених або завищених тверджень про розмір необхідних витрат.
З огляду на викладене, оцінивши в сукупності матеріальне становище обох батьків, наявність у відповідача на утриманні іншої дитини, недоведеність стороною позивача розміру фактичних витрат на утримання повнолітнього сина у зв`язку з навчанням, а також засаду рівної участі обох батьків в утриманні дитини, суд дійшов висновку, що саме розмір аліментів у 1/12 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача є справедливим, розмірним та достатнім для забезпечення потреб сина на період навчання і водночас таким, що не покладає на відповідача надмірного тягаря. Натомість заявлений позивачем розмір аліментів (1/5 частки) є недоведеним та таким, що не відповідає установленим судом обставинам, у зв`язку з чим у задоволенні позову у відповідній частині слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відтак, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 141, 191, 258, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, ст. 182, 198, 199, 200 СК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/12 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до завершення навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
На підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_3 );
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено і підписано 17.08.2026.
Суддя Борис ЗАМІКУЛА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua