Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №629/4522/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4522/26

Номер провадження 2/629/1921/26

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М ' У К Р А Ї Н И

17.08.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі - Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначає, що 24.10.2024 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.

24.02.2025 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 24022025, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які являються боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в розмірі 33600 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9600 грн. - заборгованість за відсотками, 16000 грн. - заборгованість за штрафом.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. в розмірі 33600 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

06.07.2026 р. представником відповідача через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. в сумі 33600 грн. В обґрунтування вказав наступне: позивач зазначає, що 24.10.2024 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024, який нібито підписано за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону відповідача. При цьому у розділі «Реквізити та підписи сторін» кредитного договору зазначено декілька номерів телефонів, які нібито належать ОСОБА_1 . Вказує, що позивачем не надано даних, на який саме номер телефону було надіслано СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, та чи дійсно, цей номер належав ОСОБА_1 на момент надсилання на нього смс, таким чином, позивачем не доведено факту ознайомлення та підписання кредитного договору відповідачем. Також, відповідач не отримувала від ТОВ «Стар Файненс Груп» оригіналу кредитного договору та не була ознайомлена з його змістом, що свідчить про відсутність погодження умов договору між первісним кредитором та відповідачем, в тому числі щодо розміру процентної ставки за користування кредитом та строку кредитування. Наданий до договору паспорт споживчого кредиту не є документом, яким сторони можуть обумовлювати умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, порядку та умов повернення кредиту та інших істотних умов договору. Щодо нарахованої позивачем заборгованості за штрафами в сумі 16000 грн вважає її неправомірною, оскільки вказана заборгованість нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану, що суперечить нормам ЦК України.

Вказує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн не є співмірними зі складністю даної справи, не відповідають часу, необхідному для підготовки позовної заяви, та обсягу виконаних робіт, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині має бути відмовлено. При цьому, представник просить стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. (а.с. 52-56).

08.07.2026 р. представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь відзив на позовну заяву, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в повному обсязі, стягнувши ціну позову та сплачений судовий збір з відповідача. В обґрунтування вказав, що відповідно до п.п. 2.2-2.6 Договору процес укладення договору відбувався дистанційно через офіційний веб-сайт товариства шляхом створення відповідачем особистого кабінету, підтвердження номера телефону за допомогою одноразового коду та подальшого заповнення заявки-анкети із зазначенням персональних даних. При цьому саме клієнт був зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані відповідно до своїх ідентифікаційних документів. Після проходження ідентифікації та верифікації, відповідно до п.п. 2.13-2.16 Договору, відповідачу в особистому кабінеті було надано пропозицію укласти кредитний договір, що містив усі істотні умови кредитування, а також Паспорт споживчого кредиту та графік платежів. Лише після ознайомлення із зазначеними документами відповідач мала можливість акцептувати оферту шляхом натискання кнопки «Підписати». Після цього на фінансовий номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, який необхідно було ввести у відповідне поле на сайті Товариства. Згідно з п. 2.17 Договору саме введення такого одноразового ідентифікатора є підтвердженням прийняття (акцепту) оферти та накладенням електронного підпису Клієнта на оригінал Договору. Таким чином, сторони прямо погодили спосіб підписання договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.18 Договору укладення кредитного договору здійснювалося саме відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а після акцепту оферти товариством було накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства та кваліфіковану електронну позначку часу на оригінал договору та паспорт споживчого кредиту. Крім цього, відповідно до п.п. 2.19-2.20 Договору оригінал електронного договору був направлений відповідачу до особистого кабінету з можливістю його перегляду, завантаження та друку, а також відповідач мала право отримати засвідчену паперову копію договору. Тож, електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до довідки про ідентифікацію, вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 44507-10/2024 від 2024-10-24 ідентифікована ТОВ «Стар Файненс Груп». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W618 відправленого на номер телефону: НОМЕР_2 . Отже, аргументи щодо недоведеності укладення договору на думку товариства, є безпідставними. Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду щодо правової природи паспорта споживчого кредиту є безпідставними та не стосуються спірних правовідносин. Позивач не посилається на паспорт споживчого кредиту як на документ, що підтверджує факт укладення кредитного договору або самостійно визначає його істотні умови. Зазначений документ був долучений до матеріалів справи лише як один із додатків до позовної заяви та є складовою пакета документів, оформлених під час укладення кредитних правовідносин. Натомість факт укладення кредитного договору підтверджується безпосередньо Договором про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024 від 24.10.2024 року, який містить усі істотні умови договору, а також заявкою-анкетою клієнта, додатком № 1 до договору, інформаційним повідомленням, довідкою про ідентифікацію, листом-повідомленням про успішне перерахування кредитних коштів та іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи. Договором визначено істотні умови кредитування, зокрема фіксований розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок та розмір нарахування комісії за видачу кредиту, а також загальну вартість кредиту, загальні витрати за кредитом, денної та орієнтовної річної процентної ставки. Крім того, передбачено можливість застосування знижки до першого платежу за умови його своєчасної сплати. Крім цього, у додатках до Договору, а саме в Паспорті споживчого кредиту, інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та Графіку платежів, також міститься повна, достовірна та зрозуміла інформація щодо суми кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, загальної вартості кредиту та інших істотних умов кредитування. Відповідачу була належним чином та у повному обсязі надана переддоговірна та договірна інформація у кількох документах, зокрема в самому Договорі, Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, де чітко та однозначно зазначені сума кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір комісії, загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту, що виключає будь-які підстави вважати, що умови кредитування не були доведені до відома позичальника чи що позивач скористався необізнаністю відповідача. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Щодо нарахування штрафу зазначив, що згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В той же час, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції. Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», цей пункт було змінено. Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів). У даній справі, договір про споживчий кредит між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позичальником укладено 24.10.2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит. Також вказує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн є реальними, необхідними, підтвердженими належними доказами та співмірними із характером і обсягом наданої правової допомоги, у зв`язку з чим, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (а.с. 66-70).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі (а.с. 75).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Жупинський М.А. у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу відповідача (а.с. 72-74), а представник через систему «Електронний суд», причини неявки суду не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 24.10.2024 р. ОСОБА_1 на підставі заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту уклала з ТОВ «Стар Файненс Груп» Договір про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024. Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором W618, відправлений на номер телефону НОМЕР_2 , вказаний в заявкі-анкеті, що також підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором W618 та підтверджується довідкою ТОВ «Стар Файненс Груп» про підтвердження підписання ОСОБА_1 договору № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора W618 (а.с. 9-10, 13-19, 22).

Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку на та умовах, визначених цим договором (п. 1.1.). Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити відповідно до графіку платежів. Дата погашення кредиту 20.02.2025 р. (п. 1.2.). За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Денна процентна ставка складає 1,00% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору. Орієнтована загальна вартість кредиту станом на дату укладання цього договору складає 17600 грн. Загальні витрати по кредиту складають 9600 грн. (п.п. 1.4., 1.4.1). Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-3474 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п. 1.6). Відповідно до п. 5.3. у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024 - Графік платежів, який підписаний ОСОБА_1 24.10.2024 р. електронним підписом одноразовим ідентифікатором W618, сума кредиту складає 8000 грн., проценти - 9600 грн., загальна вартість кредиту - 17600 грн (а.с. 19-20).

Того ж дня, 24.10.2024 р. ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором W618 паспорт споживчого кредиту, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 10-12).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» за вих. № 20260220-745 від 20.02.2026 р., від ТОВ «Стар Файненс Груп» 24.10.2024 р. товариство перерахувало кошти на суму 8000 грн., електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. (а.с. 23).

Згідно з інформацією наданою АТ «Універсал Банк», на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку був зарахований платіж у сумі 8000 грн за період з 24.10.2024 р. по 29.10.2024 р. (а.с. 46).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4, реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. ОСОБА_1 станом на 03.03.2026 р. має заборгованість в сумі 33600 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9600 грн. - заборгованість за відсотками, 16000 грн. - заборгованість за штрафом (а.с. 24-25).

24.02.2025 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 24022025, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі боржників (а.с. 26-32).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 24022025 від 24.02.2025 р. до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 33600 грн. (а.с. 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір про надання фінансового кредиту, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Проаналізувавши вказані норми закону та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази доводять факт укладення між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Стар Файненс Груп» та відповідачем не були би укладені. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Також знайшло своє підтвердження фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 8000 грн. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Отже, заявлені вимоги щодо наявності заборгованості відповідача перед кредитором в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотками у розмірі 17600 грн., в судовому засіданні доведені, оскільки її розмір та період нарахування відповідає умовам кредитного договору.

Що стосується вимог про стягнення суми заборгованості за штрафами в сумі 16000 грн., то суд зазначає наступне.

Щодо нарахування штрафу позивач зазначає, що згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України- у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В той же час, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції. Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», цей пункт було змінено. Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів). У даній справі, договір про споживчий кредит між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позичальником укладено 24.10.2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Вирішуючи питання, який саме закон підлягає застосуванню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Суд констатує, що частиною 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої кодекс і закони є актами однієї юридичної сили.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання. При прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом.

Отже аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що оскільки при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що сума заборгованості за штрафними санкціями нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумі 16000 грн. до задоволення не підлягають.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за вищевказаними договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

В судовому засіданні встановлено факт передання первісним кредитором ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

05.05.2026 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за вих. № 24152725 відповідачу направлялася досудова вимога про погашення заборгованості за договором № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. в сумі 33600 грн (а.с. 33).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не сплачувала заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новому кредитору, унаслідок чого в останньої утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. в сумі 17600 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованість за відсотками - 9600 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1394,59 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р.; акту № 1330 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 11.05.2026 р.; детального опису наданих послуг від 11.05.2026 р. до акту № 1330 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р.; ордеру на надання правничої допомоги від 02.07.2026 р.; довідки від 29.04.2026 р. про укладання договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р (а.с. 36-38).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога, вартість якої оцінена в 8000 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн не є співмірними зі складністю даної справи, не відповідають часу, необхідному для підготовки позовної заяви, та обсягу виконаних робіт, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині має бути відмовлено.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є завищеною, належним чином не обґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того, зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для їх зібрання. Крім того, представник участі у справі не приймав, справа розглянута за відсутності сторін.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 р. наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі № 922/3812/19 від 09.12.2021 р. Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, зважаючи на наведене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 3142,85 грн., однак у відповідності до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю судових витрат на професійну правничу допомогу (4000 грн - 3142,85 грн) у розмірі 857,15 грн, таким чином сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувач - АТ «Креді Агріколь Банк», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) заборгованість за кредитним договором № 44507-10/2024 від 24.10.2024 р. у розмірі 17600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувач - АТ «Креді Агріколь Банк», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) судовий збір у розмірі 1394 (одна тисяча триста дев`яносто чотири) грн. 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн. 15 коп.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І.С. Солодовник