Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №641/3691/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/2926/2026 Справа № 641/3691/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Слобідського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/3691/26

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Харківська міська рада

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна

про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Слобідського районного суду м. Харкова з позовом до ХМР, треті особи: Перша ХМДНК, Приватний нотаріус ХМНО Мороз Г.І., в якому просить скасувати заборону відчуження (зняти арешт) з житлового будинку АДРЕСА_1 , що був накладений 23.09.1960 року Комінтернівським районним судом м. Харкова щодо власника ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить вказаний житловий будинок. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом, в зв`язку з чим вона звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частки вищевказаного домоволодіння, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Причиною відмови стала наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно архівного запису про обтяження: арешт майна від 23.09.1960 року, накладений Комінтернівським районним судом м. Харкова (р.н. 5531876) на підставі угоди про позику від ДП "Хартідродормост". На сьогоднішній день позика, для забезпечення якої накладався арешт, є повністю погашеною, а кредитор ліквідований. Однак через застарілість запису та відсутність механізму автоматичного зняття обтяжень, позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 24.04.2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 25.06.2026 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 25.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник Харківської міської ради в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Представник Першої ХМДНК в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника Першої ХМДНК.

Приватний нотаріус Мороз Г. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.05.1986 року встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії свідоцтва про народження, копії свідоцтва про шлюб, витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації, наданої КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 07.01.2026 року, станом на 31.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_3 , на праві приватної власності (частка 1/2) належить ОСОБА_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 06.02.1956 року Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою.

02.12.2025 року дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Мороз Г.І. з заявою про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.12.2025 року встановлено, що приватним нотаріусом Мороз Г.І. заведено спадкову справу № 85/2025 після смерті ОСОБА_2 .

20.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Мороз Г.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Мороз Г.І. 20.02.2026 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 проїзд, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова обґрунтована тим, що нотаріусом під час перевірки виявлено обтяження, а саме: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5531876, підстава обтяження: угода, б/н від 23.09.1960 року Комінтернівський районний суд м. Харкова, об`єкт обтяження: будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2026 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до статті 19, 30 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами ЦПК України для виконання завдань цивільного провадження, як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, але не виключно, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У частині першій статті 157 ЦПК України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).

Згідно з вимогами статей 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Підставою для скасування заходів забезпечення позову також є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів про необхідність збереження обтяження, накладеного судом ще у 1960 році, зокрема, арешту (архівний запис), підстава обтяження: угода, б/н від 23.09.1960 року Комінтернівський районний суд м. Харкова, об`єкт обтяження: будинок, за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, на час звернення з позовною заявою до суду наявність арешту на будинок спадкодавця позбавляє позивача вільно розпоряджатися спадковим майном та отримати свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що подальше накладення арешту на будинок є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном та обмежує права ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька, що позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Харківська міська державна нотаріально контора, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити в повному обсязі.

Зняти арешт з будинку за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 5531876, підстава обтяження: угода, б/н від 23.09.1960 року Комінтернівський районний суд м. Харкова, власник ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Харківська міська рада (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 7, м. Харків, код 04059243).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 1, під. 7, пов. 4, м. Харків, код 02900742).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна (адреса місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, 130/132, м. Харків).

Повне судове рішення складено 17.08.2026 року.

Суддя С.О.Ященко