Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №641/4045/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3164/2026 Справа № 641/4045/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,

представника позивача Левицької А.В.,

розглянувши у м. Харкові у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» М. Ткаченко через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CCNG-630870941 від 06.03.2018 у загальному розмірі 22 044,48 грн, з яких: 14 901,90 грн — заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 4 070,14 грн — заборгованість за нарахованими процентами, 3 066,32 грн — пеня та/або штрафи, 6,12 грн — 3 % річних. Також просила стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.03.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № CCNG-630870941 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язалася повернути використані кредитні кошти, сплачувати проценти та інші передбачені договором платежі. Позивач посилався на те, що процентна ставка за користування кредитними коштами становила 35,99 % річних, а кінцевий строк повернення кредиту — 06.03.2021. На підтвердження укладення договору позивач посилався на підписані відповідачем анкету-заяву, оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцепт пропозиції та паспорт споживчого кредиту. Зазначав, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, якими остання користувалася, натомість відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість. Також позивач зазначив, що 17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № CCNG-630870941. У подальшому, 18.05.2021, ТОВ «ФК «Флексіс» на підставі договору факторингу № 18-05/21 відступило відповідне право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до позивача. Посилаючись на наданий розрахунок заборгованості та реєстри боржників до договорів про відступлення права вимоги, позивач зазначив, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 044,48 грн. Зокрема, за основним зобов`язанням обліковується 14 901,90 грн, за нарахованими процентами — 4 070,14 грн, пенею та/або штрафами — 3 066,32 грн, а також 6,12 грн відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У зв`язку з невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань та набуттям ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до неї позивач просив стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку. На підтвердження понесених судових витрат позивачем також надано документи щодо сплати судового збору та надання професійної правничої допомоги, витрати на яку заявлено до стягнення з відповідача у розмірі 13 000,00 грн.

Виклад позиції відповідача

Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідачка не скористалася наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 10.08.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

06.03.2018 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб та заяву про відкриття рахунку.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яку ПАТ «Альфа-Банк» акцептувало. Умовами кредитування передбачено встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту до 200 000,00 грн та сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 35,99 % річних.

З банківської виписки за рахунком відповідача вбачається, що після відкриття кредитної лінії відповідач фактично користувалася кредитною карткою та кредитними коштами, здійснювала покупки, знімала готівкові кошти, здійснювала перекази та поповнювала рахунок.

Упродовж обслуговування рахунку банком здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом, процентів за несанкціонованим та простроченим несанкціонованим овердрафтом, нарахування штрафів, списання комісій і платежів за обслуговування картки, а також перенесення непогашеної кредитної та овердрафтної заборгованості до простроченої.

17.05.2021 АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги за Договором № CCNG-630870941 відповідно до Договору факторингу № 2.

18.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» передало відповідне право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору факторингу № 18-05/21. Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 18.05.2021 підтверджено передачу реєстру боржників за цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 18.05.2021 заборгованість за основним зобов`язанням визначена у розмірі 14 901,90 грн. У період з 18.05.2021 по 18.02.2022 на цю суму нараховано проценти за ставкою 35,99 % річних у загальному розмірі 4 070,14 грн. Після 18.02.2022 договірні проценти у поданому розрахунку не нараховувалися.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за кредитним договором відповідача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до зазначеного договору ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № CCNG-630870941 у загальному розмірі 22 044,48 грн, у тому числі 14 901,90 грн основної заборгованості, 4 070,14 грн процентів, 3 066,32 грн пені та 6,12 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "Коллект центр" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Мотиви ухвалення рішення та застосовані норми права

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено, що 06.03.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № CCNG-630870941 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Умовами кредитування передбачено встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту до 200 000,00 грн, процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 35,99 % річних. Матеріалами справи, зокрема банківською випискою за рахунком відповідача, підтверджується фактичне виконання банком своїх зобов`язань за договором та користування ОСОБА_1 наданими кредитними коштами.

З виписки вбачається, що відповідач протягом дії кредитних правовідносин здійснювала операції з використанням кредитної картки, покупки, зняття готівкових коштів та перекази, а також вносила кошти на рахунок у рахунок погашення заборгованості.

При цьому у банківській виписці станом на припинення обліку заборгованості первісним кредитором у зв`язку з її відступленням за договором факторингу відображено заборгованість у загальному розмірі 14 901,90 грн.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували відомості банківської виписки щодо наявності зазначеної заборгованості, а також доказів її погашення відповідачем суду не надано.

Враховуючи фактичне отримання та використання відповідачем кредитних коштів, невиконання нею обов`язку щодо їх повернення, а також відсутність доказів на спростування даних банківської виписки в частині залишку заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за основним зобовязанням у розмірі 14 901,90 грн.

Матеріалами справи також підтверджено послідовний перехід права вимоги за Договором № CCNG-630870941 від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», у подальшому до ТОВ «Вердикт Капітал», а від останнього — до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в обсязі та на умовах, які відповідно до статті 514 ЦК України існували на момент переходу відповідного права.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 4 070,14 грн суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила висновок, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови).

Вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), зазначивши у постанові від 05.04.2023 про відсутність підстав для відступу від таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих у певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, прострочення такого грошового зобовязання не призводить до подальшої зміни його розміру, однак у боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови). У разі порушення позичальником зобовязання з повернення кредиту настає відповідальність — обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Як встановлено судом, погоджений сторонами строк кредитування закінчився 06.03.2021.

Водночас із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заявлені до стягнення 4 070,14 грн процентів нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» на суму 14 901,90 грн за ставкою 35,99 % річних за період з 18.05.2021 по 18.02.2022, тобто виключно після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитними коштами припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування — 06.03.2021.

При цьому ТОВ «Вердикт Капітал», набуваючи право вимоги за кредитним договором після закінчення строку кредитування, відповідно до статті 514 ЦК України набуло права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Відступлення права вимоги не змінює змісту первісного зобов`язання та не наділяє нового кредитора правом продовжувати нарахування договірних процентів за межами строку, протягом якого таке право належало первісному кредитору.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 4 070,14 грн процентів, нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» за межами погодженого сторонами строку кредитування, відсутні.

Щодо вимог про стягнення 3 066,32 грн пені та/або штрафів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим досліджені судом підписані відповідачем оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцепт пропозиції та інші документи, якими визначені істотні умови кредитування, не містять погодженої сторонами умови про нарахування пені у заявленому позивачем розмірі.

Саме по собі зазначення суми 3 066,32 грн як пені та/або штрафів у розрахунку заборгованості та в реєстрах боржників не є доказом погодження сторонами відповідної відповідальності, її розміру та порядку нарахування.

Новий кредитор відповідно до статті 514 ЦК України набуває лише ті права, які належали первісному кредитору, а відступлення права вимоги не може бути самостійною підставою для виникнення у боржника додаткових обов`язків, не передбачених укладеним ним договором.

Таким чином, позивачем не доведено наявності правових підстав для покладення на відповідача обовязку зі сплати 3 066,32 грн пені та/або штрафів, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення 6,12 грн трьох процентів річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, після закінчення строку кредитування прострочення грошового зобовязання не призводить до подальшого нарахування процентів за користування кредитом, натомість у боржника виникає обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Отже, заявлені позивачем три проценти річних за своєю правовою природою не є процентами за користування кредитними коштами, право на нарахування яких припинилося зі спливом строку кредитування, а є передбаченою законом відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем грошового зобовязання та наявність непогашеної заборгованості за основним зобов`язанням, а також період, за який нараховано 3 % річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 6,12 грн трьох процентів річних.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 14 908,02 грн, з яких 14 901,90 грн — заборгованість за основним зобов`язанням та 6,12 грн — три проценти річних.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 22 044,48 грн, з яких судом задоволено вимоги у розмірі 14 908,02 грн, що становить 67,63 % заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 800,66 грн.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги та документи щодо обсягу і вартості наданих послуг, відповідно до яких заявлено до відшкодування 13 000,00 грн.

Верховний Суд у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність таких витрат.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії реальності, необхідності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн є завищеним, у зв`язку із чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № CCNG-630870941 від 06.03.2018 у розмірі 14 908 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісім) гривень 02 (дві) копійки .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 66 (шістдесят шість) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення 4 070 (чотири тисячі сімдесят) гривень 14 (чотирнадцять) копійок заборгованості за нарахованими процентами та 3 066 (три тисячі шістдесят шість) гривень 32 (тридцять дві) копійок пені та/або штрафів — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст судового рішення складено 17.08.2026.

Учасники справи

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова