Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №953/10216/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10216/25

н/п 2/953/530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Мисниченко Т.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Борисової І.М.,

представника відповідача Зубрича Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59) про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», у якому просить захистити його право як побутового споживача природного газу та зобов`язати відповідача негайно відновити газопостачання до належного йому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом підключення домоволодіння до газорозподільної мережі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він з 25.12.2015 року є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та належним чином користувався послугами з розподілу природного газу. Будинок газифікований, постачальником газу являється відповідач, з яким позивач розраховується за тарифом, встановленим НКРЄ, за показаннями лічильника , який встановлений в будинку. 25.03. 2025 року за нарядами - допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки № 456 від 25.03.2025 року та 455 від 25.03. 2025 року виконувалися роботи - відновлення ізоляційного покриття на підземному газопроводі та землерийні роботи на газопроводі без застосування землерийної техніки за адресою АДРЕСА_2 . Фактично 25.03 2025 року будинок позивача був відключений від газопостачання без належних правових підстав. Позивач зазначає, що про припинення газопостачання його завчасно не попереджали, відповідного повідомлення про припинення розподілу природного газу він не отримував та згоди на відключення будинку від газопостачання не надавав. Будь-яких порушень з боку позивача, які відповідно до законодавства могли б бути підставою для припинення розподілу природного газу, позивач не допускав. Після припинення газопостачання позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами та вимогами про відновлення газопостачання, однак відповідач газопостачання до будинку позивача не відновив. Внаслідок припинення газопостачання позивач позбавлений можливості повноцінно користуватися належним йому житловим будинком, зокрема використовувати газове обладнання для приготування їжі, опалення будинку та підігріву води. Позивач вважає, що припинення газопостачання здійснено відповідачем без належних правових підстав, у зв`язку з чим його права як споживача порушені та підлягають судовому захисту.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова 07.10.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

10.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії з 01.08.2023 року здійснює діяльність з розподілу природного газу та діє на підставі Кодексу газорозподільних систем.

Відповідач зазначив, що 18.03.2025 року його працівниками під час проведення комплексного приладового обстеження підземного газопроводу низького тиску по АДРЕСА_2 було виявлено пошкодження ізоляційного покриття підземного газопроводу у місці врізки підземного газопроводу-вводу до розподільного газопроводу по АДРЕСА_2 .

25.03.2025 року під час проведення земляних робіт та розкриття підземного газопроводу-вводу було виявлено витік природного газу, у зв`язку з чим працівниками відповідача були проведені роботи з ліквідації аварійної ситуації.

Відповідач послався на положення глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких оператор ГРМ має право припинити або обмежити розподіл природного газу, зокрема у випадках визнання газорозподільної системи аварійною та/або ліквідації наслідків аварій і проведення ремонтно-відновлювальних робіт, зазначив, що у випадку аварійного припинення газопостачання попереднє повідомлення споживача про заплановане припинення газопостачання не вимагається, оскільки такі вимоги стосуються запланованих робіт.

Крім того, відповідач послався на положення Правил технічної експлуатації систем газопостачання щодо необхідності технічного обслуговування газових мереж, газового та газовикористовуючого обладнання, а також вимог до димових і вентиляційних каналів, листами від 26.03.2025 року, 21.04.2025 року та 02.06.2025 року повідомляв позивача про причини відключення, а листами від 21.04.2025 року та 02.06.2025 року — про умови підключення.

Вказував, що 16.06.2025 року позивач надав доступ до домоволодіння для обстеження системи газопостачання, у ході якого були виявлені порушення, зазначені в акті технічного обстеження системи газопостачання від 16.06.2025 року.

16.06.2025 року було складено Акт про порушення №104.1.1/699 про несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки. У відзиві зазначено, що пломба заводу-виробника на суматорі лічильника викликає сумнів в оригінальності, а також відсутня пломба-наклейка №6723195. 25.06.2025 року розгляд акта про порушення був перенесений, а 16.07.2025 року — перенесений до отримання висновків експертизи газового лічильника. Відповідач також зазначив, що позивач не надав доступ для зняття лічильника та послався на відповідь НКРЕКП, відповідно до якої порушень з боку відповідача щодо відключення позивача від системи газопостачання не встановлено.

24.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що діями відповідача порушено його право на користування природним газом у належному йому на праві приватної власності житловому будинку.

Позивач повторно звернув увагу суду на те, що 25.03.2025 року за нарядами-допусками №455 та №456 виконувалися роботи на підземному газопроводі, після чого газопостачання до його будинку було припинено. Зазначив, що з 25.03.2025 року будинок позбавлений газопостачання, внаслідок чого не працює опалення та відсутня можливість користуватися газом для приготування їжі.

Наголосив, що не допускав порушень Кодексу газорозподільних систем, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення у сфері газопостачання, а відповідачем не проводилися належні перевірки, які б встановлювали порушення з боку споживача, вказав, що посилання відповідача на можливі порушення є припущеннями та не підтверджені належними й допустимими доказами.

Послався позивач у своїх заявах на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», зазначивши, що м. Харків належить до територій, на яких ведуться або велися бойові дії, та просив врахувати встановлені законодавством гарантії споживачів житлово-комунальних послуг у період воєнного стану. Просить усунути порушення його прав та негайно підключити газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

Позивач та його представник в с удовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та в порядку, встановлених законом.

Одним із способів захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Також встановлено, що будинок газифікований, позивач користувався послугами з розподілу природного газу, мав особовий рахунок та встановлений побутовий лічильник природного газу.

Відповідач не заперечує самого факту припинення газопостачання до домоволодіння позивача.

Отже, факт припинення газопостачання є встановленим та сторонами по суті не заперечується.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що 18.03.2025 року під час обстеження підземного газопроводу було виявлено пошкодження ізоляційного покриття, а 25.03.2025 року під час проведення земляних робіт було виявлено витік природного газу.

З урахуванням характеру виявленої несправності суд погоджується, що оператор газорозподільної системи мав право вжити невідкладних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію аварійної ситуації, у тому числі припинити розподіл природного газу на період виконання необхідних аварійних робіт.

Разом з тим право оператора ГРМ на аварійне припинення газопостачання не є безстроковим та не означає автоматичного права не відновлювати газопостачання після усунення обставин, що зумовили аварійне відключення.

Сам відповідач у відзиві посилається на те, що підставою первісного припинення газопостачання був саме витік природного газу на газопроводі.

Судом встановлено, що після припинення газопостачання позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про його відновлення.

Сам відповідач підтвердив, що на звернення позивача листами від 21.04.2025 року та 02.06.2025 року повідомляв про умови підключення.

Таким чином, відповідач був обізнаний про бажання позивача відновити газопостачання та про факт тривалого невикористання ним газу в будинку.

Суд звертає увагу, що з моменту первісного припинення газопостачання минув значний строк.

При цьому відповідач, посилаючись на аварійний характер первісного відключення, не надав суду переконливих доказів того, що аварійна ситуація, яка виникла 25.03.2025 року, продовжувала існувати протягом усього періоду до розгляду справи, або що саме діями позивача було спричинено аварійну ситіацію, чи інші порушення.

Відповідач також не довів, що після проведення аварійних робіт технічний стан газорозподільної системи унеможливлював відновлення газопостачання до домоволодіння позивача.

Суд окремо оцінює посилання відповідача на Акт про порушення №104.1.1/699 від 16.06.2025 року.

З відзиву вбачається, що цей акт складено після проведення обстеження домоволодіння позивача 16.06.2025 року та стосується можливого несанкціонованого втручання в роботу засобу вимірювальної техніки.

Разом із тим із самого відзиву відповідача вбачається, що остаточний розгляд зазначеного акта не був завершений.

Зокрема, відповідач зазначив, що 16.07.2025 року комісією було прийнято рішення перенести розгляд акта до отримання висновків експертизи газового лічильника.

Отже, сам відповідач визнає, що питання щодо наявності та характеру можливого порушення, пов`язаного з лічильником, потребувало додаткового дослідження та експертного висновку.

За таких обставин суд не може визнати доведеним сам факт несанкціонованого втручання позивача в роботу засобу вимірювальної техніки лише на підставі самого акта, який містить фіксацію відповідних ознак та щодо якого оператором ГРМ було призначено подальше дослідження, та за відсутності позову в суді з приводу даного можливого порушення з боку позивача.

Відповідач зазначає, що 16.06.2025 року позивач надав доступ до домоволодіння для обстеження системи газопостачання, однак надалі не надав доступ для демонтажу лічильника.

Суд враховує зазначену обставину, однак сам факт ненадання доступу для демонтажу лічильника не доводить автоматично правомірність безстрокового припинення газопостачання.

Відповідач мав довести, що саме ця обставина відповідно до конкретної норми Кодексу газорозподільних систем створювала на момент розгляду справи чинну та достатню правову підставу для подальшого невідновлення газопостачання.

Належних доказів того, що без демонтажу саме цього лічильника відновлення газопостачання технічно або юридично було неможливим, відповідач суду не надав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач доступ до домоволодіння для обстеження системи газопостачання надав 16.06.2025 року.

Отже, твердження про повну відмову позивача у доступі до об`єкта матеріалами справи не підтверджується.

Суд встановив, що внаслідок припинення газопостачання позивач фактично позбавлений можливості використовувати газ для опалення житлового будинку площею 139,6 кв. м та для приготування їжі. Відключення триває з 25.03.2025 року.

Таким чином, відповідач протягом усього розгляду справи не довів, що на момент розгляду справи існувала аварійна ситуація, яка сама по собі унеможливлювала відновлення газопостачання.

Не доведено також, що позивач здійснив таке порушення Кодексу газорозподільних систем, яке було б встановлено у передбаченому законом порядку та надавало відповідачу право протягом усього спірного періоду не відновлювати газопостачання.

Посилання відповідача на можливе втручання у роботу лічильника не спростовує цих висновків, оскільки відповідний акт був складений 16.06.2025 року, а його розгляд було перенесено до отримання результатів експертизи.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, своїх чи законних інтересів.

За ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2494 від 30.09.2015 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/2782, Правилами постачання природного газу (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, Кодексом газорозподільних систем та договором розподілу природного газу.

Відносини щодо розподілу природного газу між оператором газорозподільної системи та споживачем регулюються, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498.

Положеннями глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначені випадки та порядок припинення або обмеження розподілу природного газу.

Суд враховує, що оператор газорозподільної системи вправі вживати невідкладних заходів у разі виникнення аварійної ситуації, зокрема припиняти розподіл природного газу для забезпечення безпеки споживачів та газорозподільної системи.

Разом із тим право оператора ГРМ на аварійне припинення розподілу природного газу не є безстроковим та не звільняє його від обов`язку після усунення обставин, що стали підставою для припинення розподілу газу, діяти відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем щодо відновлення розподілу природного газу.

Суд при вирішенні цього спору враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Кодексу газорозподільних систем та оцінки доказів, наданих оператором газорозподільної системи.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі №914/993/21 Верховний Суд досліджував питання застосування положень Кодексу газорозподільних систем у спорах між споживачем та оператором ГРМ, зокрема щодо встановлення факту порушення, складення акта про порушення, можливого несанкціонованого втручання в роботу засобу вимірювальної техніки та правових наслідків такого порушення.

Із наведеної правової позиції вбачається необхідність встановлення конкретних обставин порушення та оцінки відповідних доказів у їх сукупності, а не формального посилання оператора ГРМ на складений ним акт.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 червня 2018 року у справі №904/5621/17, предметом якої була вимога про зобов`язання оператора газорозподільної системи відновити газопостачання.

Зазначена судова практика свідчить про те, що при вирішенні спорів щодо відновлення газопостачання суд має встановити конкретну правову та фактичну підставу припинення газопостачання, оцінити докази, якими така підстава підтверджується, а також встановити наявність або відсутність правових підстав для подальшого невідновлення газопостачання.

В даній справі суд встановив, що первісне припинення газопостачання 25 березня 2025 року пов*язано з виявленням витоку природного газу на газопроводі-вводі на підземному трубопроводі, що не заперечується відповідачем, і доказів того, що позивач має відношення до даного витоку суду не надано.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням положень статті 81 ЦПК України саме відповідач, посилаючись на наявність обставин, які перешкоджають відновленню газопостачання, повинен довести існування таких обставин належними та допустимими доказами.

Суд також враховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та особливості здійснення прав споживачів житлово-комунальних послуг в умовах воєнного стану.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність на момент розгляду справи законної та достатньої підстави для продовження припинення газопостачання в будинку позивача.

Суд також враховує принцип пропорційності втручання у права споживача: припинення газопостачання на невизначений строк є істотним обмеженням можливості користуватися житловим будинком за його призначенням.За таких обставин суд вважає, що право позивача на користування послугами з розподілу природного газу порушено та підлягає судовому захисту.

Таким чином, враховуючи усе наведене, встановлені судом обставини та оцінивши наявні в справі докази, суд вважає заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, та не спростовані відповідачем, а відтак суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку зі звільненням позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. за задоволеними судом позовними вимогами немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59) про захист прав споживачів, підключення газового постачання – задовольнити.

Зобов*язати Харківську міську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» негайно здійснити підключення газового постачання до житлового будинку позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя :