Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/9436/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9436/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі № 160/9436/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17 грудня 2024 року № 047250013817 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 02 березня 1987 року по 05 березня 1989 року, з 06 жовтня 2006 року по 01 березня 2007 року, з 15 грудня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 09 червня 2009 року по 12 лютого 2010 року, з 28 січня 2011 року по 27 вересня 2011 року, з 19 листопада 2012 року по 13 червня 2013 року, з 23 квітня 2014 року по 11 листопада 2014 року, з 26 серпня 2015 року по 02 березня 2016 року, з 03 квітня 2017 року по 23 жовтня 2017 року, з 25 липня 2018 року по 01 лютого 2019 року, з 24 січня 2020 року по 14 жовтня 2020 року, з 12 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 02 листопада 2005 року по 28 липня 2006 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10 грудня 2024 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі № 160/9436/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17 грудня 2024 року № 047250013817 про відмову у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02 березня 1987 року по 05 березня 1989 року, з 06 жовтня 2006 року по 01 березня 2007 року, з 15 грудня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 09 червня 2009 року по 12 лютого 2010 року, з 28 січня 2011 року по 27 вересня 2011 року, з 19 листопада 2012 року по 13 червня 2013 року, з 23 квітня 2014 року по 11 листопада 2014 року, з 26 серпня 2015 року по 02 березня 2016 року, з 03 квітня 2017 року по 23 жовтня 2017 року, з 25 липня 2018 року по 01 лютого 2019 року, з 24 січня 2020 року по 14 жовтня 2020 року, з 12 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 30 травня 2005 року по 27 квітня 2006 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком та додані до неї документи з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 грудня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року.

У зв`язку із впровадженням принципу екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та розглянуто цим органом.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17 грудня 2024 року № 047250013817 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається з оскаржуваного рішення, пенсійний орган виходив із того, що пенсійний вік відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 63 роки, тоді як на момент звернення вік заявниці становив 62 роки 11 місяців.

Необхідний страховий стаж становив від 22 до 32 років, тоді як страховий стаж позивачки, за розрахунком пенсійного органу, становив 21 рік 09 місяців 17 днів.

Пенсійним органом не було зараховано, зокрема, періоди роботи з 02 березня 1987 року по 05 березня 1989 року, з 06 жовтня 2006 року по 01 березня 2007 року, з 15 грудня 2007 року по 25 серпня 2008 року, з 09 червня 2009 року по 12 лютого 2010 року, з 28 січня 2011 року по 27 вересня 2011 року, з 19 листопада 2012 року по 13 червня 2013 року, з 23 квітня 2014 року по 11 листопада 2014 року, з 26 серпня 2015 року по 02 березня 2016 року, з 03 квітня 2017 року по 23 жовтня 2017 року, з 25 липня 2018 року по 01 лютого 2019 року, з 24 січня 2020 року по 14 жовтня 2020 року, з 12 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року, а також період отримання допомоги по безробіттю з 30 травня 2005 року по 27 квітня 2006 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема забезпечення у старості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Водночас пунктом 2 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судовим розглядом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка у спірні періоди працювала, зокрема, у ресторані «Корчма «Хуторок» та на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об`єднання «Арктикуголь».

Так, у трудовій книжці містяться записи про роботу позивачки у періоди:

з 02 березня 1987 року;

з 06 жовтня 2006 року по 01 березня 2007 року;

з 15 грудня 2007 року по 25 серпня 2008 року;

з 09 червня 2009 року по 12 лютого 2010 року;

з 28 січня 2011 року по 27 вересня 2011 року;

з 19 листопада 2012 року по 13 червня 2013 року;

з 23 квітня 2014 року по 11 листопада 2014 року;

з 26 серпня 2015 року по 02 березня 2016 року;

з 03 квітня 2017 року по 23 жовтня 2017 року;

з 25 липня 2018 року по 01 лютого 2019 року;

з 24 січня 2020 року по 14 жовтня 2020 року;

з 12 липня 2021 року по 10 лютого 2022 року.

Крім того, матеріали справи містять архівну довідку № 4544-с від 19 вересня 2023 року, відповідно до якої позивачка працювала на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об`єднання «Арктикуголь» у період з 02 березня 1987 року по 08 березня 1989 року. Водночас довідкою № 56-к від 07 березня 1989 року підтверджено її роботу з 02 березня 1987 року по 05 березня 1989 року.

Також наявна довідка про стаж роботи № 1 від 07 червня 2024 року, видана ТОВ «Колымский производственно-коммерческий концерн «Арбат», якою підтверджено відповідні періоди роботи позивачки у ресторані «Корчма «Хуторок».

Матеріалами справи також підтверджується наявність копій трудових договорів, укладених у відповідні періоди.

Таким чином, наявні у справі документи у своїй сукупності підтверджують факт трудової діяльності позивачки у спірні періоди.

При цьому сама по собі наявність недоліків у оформленні окремих документів не може автоматично позбавляти особу права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу, якщо факт трудової діяльності підтверджується сукупністю належних документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не може нести негативні наслідки за неналежне оформлення документів роботодавцем, оскільки обов`язок щодо правильності ведення трудової документації покладається не на працівника, а на відповідних посадових осіб роботодавця.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Отже, пенсійний орган наділений відповідними повноваженнями щодо перевірки документів, поданих для призначення пенсії, проте такі повноваження мають реалізовуватися з урахуванням усіх наявних у справі документів та фактичних обставин.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17 грудня 2024 року № 047250013817.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо безпосереднього призначення пенсії, оскільки питання визначення остаточного розміру страхового стажу, наявності всіх необхідних умов для призначення пенсії та її розміру належать до компетенції відповідного органу Пенсійного фонду України.

Саме тому належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення із зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати визначені судом періоди до страхового стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі № 160/9436/25 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку у строки та порядку, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов