Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/36861/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36861/25

Суддя І інстанції - Рищенко А.Ю.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Єрохін А.В. в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо зняття ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) з реєстрації місяця проживання за адресою АДРЕСА_1 .

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що місце проживання його дітей було зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , де вони проживали разом. Право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_4 , яка є тіткою ОСОБА_1 . Однак, як ОСОБА_1 , так і його неповнолітніх доньок - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було знято з реєстрації у вказаній квартирі за заявою співвласників житла приватної форми власності, що підтверджується листом департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 10 грудня 2025 року. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання його дітей, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було фактично ототожнено право власності на житло із абсолютним та необмеженим правом власника одноосібно вирішувати питання щодо припинення реєстрації місця проживання дітей, що суперечить як нормам національного законодавства, так і загальним принципам захисту прав дитини. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що відсутність у неповнолітніх дітей окремого речового чи договірного права користування житлом сама по собі не є та не може бути самостійною, достатньою та безумовною підставою для їх зняття із зареєстрованого місця проживання в односторонньому порядку без згоди батьків або інших законних представників. Більше того, реєстрація місця проживання дитини має не лише формально-обліковий характер, а безпосередньо пов`язана із реалізацією низки основоположних прав дитини, зокрема права на житло, права на освіту, права на медичне забезпечення, соціальний захист, отримання адміністративних та соціальних послуг, а також забезпечення стабільних та безпечних умов для її проживання та розвитку. Суд першої інстанції не врахував, що у всіх правовідносинах, які стосуються дітей, першочергове значення має принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, який закріплений як у національному законодавстві України, так і у міжнародно-правових актах, що є частиною національного законодавства України. Вказує на те, що зміна місця проживання дитини, яка не досягла 14-річного віку, можлива виключно за згодою її законних представників, а в окремих випадках - за рішенням органу опіки та піклування або суду. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що Апелянт надавав згоду на зняття дітей із зареєстрованого місця проживання. Так само у матеріалах справи відсутні докази існування судового рішення, рішення органу опіки та піклування або будь-якого іншого передбаченого законом документа, який би надавав правові підстави для одностороннього припинення реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей. Більше того, чинне законодавство України взагалі не передбачає механізму «автоматичного» зняття дітей із зареєстрованого місця проживання виключно за заявою власника житла у спосіб, який фактично нівелює та позбавляє дитину гарантованого державою права на житло та належний правовий захист. Суд першої інстанції не врахував, що реєстрація місця проживання дитини не може розглядатися виключно через призму майнових прав власника житла, оскільки у таких правовідносинах держава зобов`язана забезпечити підвищений рівень захисту прав дитини як найбільш вразливої сторони. Фактично суд першої інстанції надав перевагу формальному підходу та майновим інтересам власника житла, повністю проігнорувавши спеціальні гарантії захисту прав дітей та імперативні приписи законодавства щодо порядку їх зняття із зареєстрованого місця проживання. суд першої інстанції самоусунувся від належного дослідження правового становища дітей та обмежився виключно аналізом права власності Третьої особи, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та однобічний підхід до оцінки доказів. У результаті такого формального підходу права та законні інтереси неповнолітніх дітей були фактично залишені без належного судового захисту, а самі діти поставлені у вкрай вразливе становище та залишені напризволяще. Крім того вказує, що відповідачем не було надано відзив на позовну заяву, а також витребуваних судом доказів, а саме копії матеріалів реєстраційної справи щодо зняття неповнолітніх дітей позивача із зареєстрованого місця проживання, що суперечить принципу офційного з`ясування всіх обставин справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Факт родинних відносив підтверджується актовими записами про народження №197 від 22.01.2011 та №1239 від 01.08.2014 року

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/019155492 від 23.12.2025 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 04.05.2001 по 25.11.2025 року

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/012596669 від 30.08.2025 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 15.07.2019.

Дані відомості також підтверджуються довідкою про реєстрацію місця проживання особи №13565 від 15.07.2019 року.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/018158997 від 04.12.2025 року ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 15.07.2019 по 25.11.2025 року.

Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради №5/5-347 від 10.12.2025 року вищезазначених осіб було знято з реєстрації місця проживання за заявою співвласників житла приватної форми власності відповідно до ст. 18 Закону України «Про надання публічних(електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того що ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання за заявою співвласників житла приватної форми власності на підставі ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Оскільки реєстрація дітей здійснюється за місцем реєстрації батьків (або одного з них), зняття з реєстрації батька, ОСОБА_1 , за заявою співвласників є законною підставою для припинення права реєстрації за вказаною адресою його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому позивачем не надано доказів того, що між ним та власником житла існував договір оренди або інша правова підстава, яка б обмежувала право власника на розпорядження його майном та регулювання реєстраційних питань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 160 Сімейного кодексу України визначає право батьків на визначення місця проживання дитини, а саме:

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

01.12.2021 року набув чинності Закон України від 05.11.2021 року № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

За визначенням п. 12 ч. 1 ст. 2 цього Закону, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Стаття 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачає загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Зокрема, у відповідності з ч.ч. 1ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні .

Ч.4 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Стаття 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначає загальні правила декларування місця проживання особи, а саме:

Повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно (ч. 1).

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами (ч. 2).

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону (ч. 3).

Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини (ч. 4).

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до Закону України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», або засвідчується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису нотаріуса. У разі якщо місце проживання батьків або інших законних представників дитини зареєстровано/задекларовано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається (ч. 5).

За бажанням батьків чи одного з них відомості для декларування місця проживання новонародженої дитини можуть бути подані до органу державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють такі відомості до органів реєстрації для внесення інформації до реєстру територіальної громади (ч. 6).

У свою чергу, статтею 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» регламентовані питання зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:

1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;

2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини не здійснюється за заявою власника житла, якщо власником такого житла є один із батьків або інших законних представників дитини.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.

Стаття 19 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачає, що скасування рішення про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється відповідно до вимог, встановлених для скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи статтею 17 цього Закону та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі Порядок №265 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Пунктом 3 Порядку №265 передбачено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Згідно з пунктом 16 Порядку №265, місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Пунктом 50 Порядку №265 передбачено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Відповідно до пункту 69 Порядку №265, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту:

приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів;

формує і вносить дані про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи до реєстру територіальної громади;

формує інформацію про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;

за зверненням особи або її законного представника (представника) формує і видає витяг з реєстру територіальної громади;

інформує особу або її законного представника (представника) про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, у тому числі засобами Порталу Дія;

інформує особу (осіб), місце проживання якої (яких) зняте за заявою власника житла, засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку.

Так власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Реєстру нерухомості, при цьому ані ОСОБА_1 , ані його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є співвласниками вказаного нерухомого майна.

З листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради №5/5-347 від 10.12.2025 року співвласники житла приватної форми власності звернулись з заявою щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З Витягів з реєстру територіальної громади судом встановлено, що 25.11.2025 року відповідачем проведено реєстраційну дію зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , а також його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання за заявою співвласників житла приватної форми власності на підставі ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». При цьому реєстрація дітей здійснюється за місцем реєстрації батьків (або одного з них), зняття з реєстрації батька, ОСОБА_1 , за заявою співвласників є законною підставою для припинення права реєстрації за вказаною адресою його дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що вірно вказав суд першої інстанції.

При цьому доводами апеляційної скарги не спростовано висновки суду першої інстанції про те, що між позивачем та власником житла існував договір оренди або інша правова підстава, яка б обмежувала право власника на розпорядження його майном та регулювання реєстраційних питань.

Виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає протиправності дій Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради щодо зняття з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права є неприйнятними, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 18 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова