Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №160/13567/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13567/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №160/13567/25

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ»

до: про:Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

09.05.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ» (далі – ТОВ «МЕДСТАР-КОМ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці) про визнання протиправними та скасування постанов і судом першої інстанції 12.05.2025р. за цим позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/13567/25 та справу призначено до судового розгляду .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026р. у справі №160/13567/25 адміністративний позов ТОВ «МЕДСТАР-КОМ» задоволено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу та судом апеляційної інстанції 27.03.2026р. відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою і справа №160/13567/25 призначена до апеляційного розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026р. у справі №160/13567/25 апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026р. у справі №160/13567/25 залишено без змін.

23.06.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ «МЕДСТАР-КОМ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №160/13567/25, яка призначена судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку письмового провадження з 11.08.2026р., про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та спосіб повідомлено учасників справи.

Позивач у справі, у вищезазначеній заяві зазначив, що в провадженні суду апеляційної інстанції перебувала справа №160/13567/25 за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2026р. у цій справі, позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, якому серед іншого позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12000грн., враховуючи, що у постанові суду апеляційної інстанції від 16.06.2026р. питання стягнення судових витрат не було вирішено позивач просив ухвалити додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем у зв`язку з апеляційним розглядом справи судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 12000грн.

Відповідач, користуючись своїм правом, подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, у якій посилаючись на те, що зазначені у акті надані адвокатом роботи та послуги є завищеними, не відповідають складності спору у цій справі, що свідчить про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, тому просив відмовити позивачу у стягненні понесених ним у зв`язку з апеляційним розглядом справи судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 12000грн.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів, вирішуючи заяву ТОВ «МЕДСТАР-КОМ», в контексті наведених у цій заяві та запереченнях відповідача аргументів, звертає увагу на наступне правове регулювання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч 3 ст. 132 КАС України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.12.2019р. у справі № 520/1849/19, від 29.11.2022р. у справі №340/9016/21.

Тобто обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1,7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд, у постанові від 28.04. 2021р. у справі № 640/3098/20, зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано договір про надання правової допомоги №936 від 27.11.2024р., який укладено ТОВ «МЕДСТАР-КОМ» та Адвокатським об`єднанням «Ті ЕНД Ті ПАРТНЕРС» , додаткову угоду №1 від 27.11.2024р. до цього договору, акт про надання правової допомоги №2 від 17.04.2026р. згідно договору про надання правової допомоги №936 від 27.11.2024р., які були досліджені судом та з яких вбачається, що під час апеляційного розгляду справи №160/13567/25 позивач отримав відповідно до умов договору про надання правової допомоги №936 від 27.11.2024р. послуги правової допомоги загальною вартістю 12000грн., які складаються з аналізу апеляційної скарги, аналізу обставин та доказів, що стали підставою для складання відповідачем чотирьох постанов про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість підстав, складання та подання до суду апеляційної інстанції письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача

Але колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

При цьому Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах у справах № 420/15162/24 та № 640/33886/21, зазначав, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також обґрунтованості їх вартості, такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті.

Аналогічний підхід застосовує і ЄСПЛ. Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: « 115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin V. Ukraine), n. 97)».

З урахуванням наведеного суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позивач узагалі не має права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем .

Колегія суддів враховує також підходи, продемонстровані Великою Палатою Верховного Суду. Так, зокрема, у пункті 21 додаткової постанови від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018р. у справі № 910/2170/18).

У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів також зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі № 911/2737/17).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Адвокатське об`єднання «Ті ЕНД Ті ПАРТНЕРС» надавало позивачу правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №936 від 27.11.2024р., який укладено з ТОВ «МЕДСТАР-КОМ», та додаткової угоди №1 від 27.11.2024р. до цього договору, під час розгляду справи №160/13567/25 судом першої інстанції, і саме під час підготовки та подання адміністративного позову адвокатом було здійснено аналіз обставин та доказів, що стали підставою для складання відповідачем чотирьох постанов про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість підстав, що свідчить про те, що основний обсяг часу на надання позивачу послуг з правничої допомоги було витрачено адвокатом саме під час звернення до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, отже колегія суддів вважає, що з урахуванням обізнаності адвоката з обставинами справи та відсутності потреби у значному аналітичному опрацюванні матеріалів, заявлена до відшкодування сума є надмірною.

Так Верховний Суд, передаючи справу №160/17970/21 на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150642,29 грн., у постанові від 08.11.2023 р. у справі №160/17970/21 вказав, зокрема, таке:

« 51. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

52. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

53. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

54. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

55. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

…

60. Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

61. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

62. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

63. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

64. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях не наведено обґрунтованих мотивів, з яких міркувань суди виходили, відмовляючи у задоволенні розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 642,29 гривень, з яких у розмірі 15 064,23 грн. фактично понесені позивачем, як передоплату за послуги. Зокрема, не проаналізовано, як фіксований розмір адвокатського гонорару за надання правничої допомоги впливає на обсяг наданих адвокатом послуг та кількість витраченого часу на надання такої допомоги.

65. Отже, колегія суддів погоджується з доводами заявника касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій застосували загальні фрази, без оцінки конкретних обставин справи, не надав достатні та чіткі пояснення, чому необхідно відмовити у розподілі витрат на оплату послуг адвоката у повному обсязі, а також не зазначив, які з вимог, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України, не були дотримані при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката.

66. До того ж, Суд звертає увагу на те, що при оскарженні рішення суду першої інстанції, позивачем було надано акт здачі-приймання послуг з переліком наданих послуг, мотивуючи це тим, що відповідно до пункту 3.8 Договору, оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг, про що Клієнт отримує квитанцію чи інший підтверджуючий документ. А тому, станом на 22 червня 2022 року до матеріалів справи не можливо було надати акт здачі-приймання послуг на суму 150642,29 грн. за отримання позитивного рішення суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки станом на 22 червня 2022 року судове рішення ще не набрало законної сили. Отже підписання позивачем та Адвокатом такого акту було б передчасним і такий акт не відповідав би дійсним обставинам справи і не свідчив про дійсне досягнення позитивного результату щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

67. Проте, такі доводи позивача судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою, не перевірені, не досліджені та не оцінені, що додатково підтверджує неповноту з`ясування обставин справи й передчасність зроблених у цій справі висновків.

68. Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суди не врахували, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та не надавав клопотання про відмову у розподілі судових витрат».

Перевіривши обґрунтованість заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень наведених норм, усталеної судової практики суду касаційної інстанції та фактичних обставин справи, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й розумності розміру витрат, а також врахувавши доводи відповідача про їх неспівмірність, характер і складність спору, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатом роботи у межах цієї справи колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір витрат є частково необґрунтованим і підлягає зменшенню, і необхідно визнати розумно обґрунтованими витрати у сумі 6000грн., які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок бюджетних асигнувань позивача, і саме у цій частині клопотання відповідача необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132,134,139,143,252,310 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №160/13567/25 –задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ» (ЄДРПОУ 42044569) за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (ЄДРПОУ 44729283) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №160/13567/25 – відмовити.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення , та може бути оскаржена у строки та в порядку встановлені ст. ст. 329,331 КАС України.

Додаткову постанову виготовлено та підписано – 18.08.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова