Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №280/1691/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1691/26

Суддя І інстанції – Богатинський Б.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про утримання надміру виплачених сум пенсії від 30.12.2025 №1636, з ОСОБА_1 .

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скасувати нараховану суму переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 30.06.2025 у сумі 147995,38 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про утримання надміру виплачених сум пенсії від 30.12.2025 №1636, з ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скасувати нараховану суму переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2023 по 30.06.2025 у сумі 147995,38 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що у зв`язку зі зміною групи інвалідності, розмір пенсії позивача з дати призначення було переглянуто, за результатами якої виникла переплата пенсії в розмірі 147995,38 грн, яка позивачем добровільно не сплачена, на підставі чого, 30.12.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 30.12.2025 №1636.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної з 28.06.2023, відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААГ №165315 інвалідність ІІ групи встановлено до 01.07.2025.

До органів Пенсійного фонду надійшов витяг з рішення експертної команди Центу оцінювання функціонального стану особи ЦО-13773/1 від 30.09.2025 за яким, групу інвалідності позивачу скасовано та встановлено ІІІ групу інвалідності.

29.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу направлено повідомлення щодо переплати пенсії у сумі 147995,38 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 30.12.2025 №1636, у сумі переплати 147 995, 38 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення).

Частиною першою статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до статті 31 вказаного Закону причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Своєю чергою, процедуру проведення медико-соціальної експертизи визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317 в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення).

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 15 Положення № 1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно з пунктом 24 Положення № 1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.

Отже, можливо констатувати, що закон покладає обов`язок щодо повідомлення органу Пенсійного фонду про огляд осіб, яким призначена пенсія по інвалідності та про результати огляду на органи медико-соціальної експертизи.

За приписами статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону № 1058-IV.

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Таким чином, виходячи зі змісту процитованих правових норм, сума пенсії, яка була надміру виплачена пенсіонеру, повертається таким пенсіонером або стягується на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона була виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

Тобто, чинним законодавством встановлюються дві самостійні підстави для відшкодування пенсіонером зайво (безпідставно) виплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до переплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера обов`язок щодо відшкодування може бути покладений на нього самого, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником обов`язок щодо відшкодування зайвих виплат несе саме страхувальник.

При цьому, на пенсіонера відповідальність може бути покладена виключно внаслідок зловживання з його боку, яке може полягати, зокрема, у поданні ним документів з явно неправильними (недостовірними, сфабрикованими) відомостями. Звідси, необхідно умовою умовою для настання такої відповідальності є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Водночас, для правильного вирішення питання про утримання надміру виплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, повинен достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі № 761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі № 638/10460/17, від 22.04.2021 у справі № 688/742/17.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 225 від 08.08.2022 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення № 1317.

Як встановлено судом першої інстанції з довідки МСЕК серії 12ААГ №165315 позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності до 01.07.2025

Надалі, за результатами перевірки та проведення додаткового обстеження, рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонування стану особи від 30.09.2025 № ЦО-13773/1 було встановлено, що позивачу змінено групу інвалідності на ІІІ групу з 28.06.2023 до 01.07.2024.

Як уже зазначалося судом вище, обов`язок щодо повідомлення органів Пенсійного фонду України про проведення огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про його результати покладається на органи МСЕК.

Сам по собі факт подальшого перегляду уповноваженим органом функціонального стану особи та ретроспективного визначення їй іншої групи інвалідності не може розцінюватися як зловживання з боку пенсіонера і не створює передбачених законом підстав для утримання з нього раніше виплачених сум пенсії. Тим паче, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що перегляд та зміна групи інвалідності відбулися внаслідок допущення позивачем якихось неправомірних дій.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність встановленого факту зловживання з боку позивачки під час призначення та виплати їй пенсії по інвалідності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про утримання надміру виплачених сум пенсії від 30.12.2025 №1636, з ОСОБА_1 та необхідності його скасування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 18 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник