Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/6766/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6766/26

Суддя І інстанції – Калугіна Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження з 19.09.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461) здійснити з 19.09.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) по втраті годувальника без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.09.2025 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження та, у зв`язку з чим, зменшення розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) по втраті годувальника з 19.09.2025 з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обмеження з 19.09.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 19.09.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з втратою годувальника без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.09.2025 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 18.11.2004.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з втратою годувальника з 19.09.2025 з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 18.11.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову позивачу.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Зазначає, що за результатами проведеного аналізу, з урахуванням відсутності в електронних пенсійних справах документів про оплату праці за періоди виконання військового обов`язку/робіт в зоні відчуження та наявності довідок про заробітну плату за періоди виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які видані з порушенням вимог законодавства про оплату праці (застосовано подвійні тарифні ставки, невірно проведено розрахунок заробітної плати, тощо), з 01.09.2025 проведено перерахунок пенсій відповідно до статті 59 Закону № 796 із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Також, скаржник посилається на правомірність застосування до пенсії позивача обмежень максимальним розміром.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 17.10.2014 року отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, як член сім`ї годувальника, померлого внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначену відповідно до норм Закону № 796, з 01.11.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

При цьому, у серпні 2025 року розмір пенсії позивача складав 23610,00 грн, з вересня 2025 року - 13366,90 грн.

03.10.2025 позивач звернулась до відповідача-1 зі зверненням, в кому просила здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Листом від 20.10.2025 відповідач-1 повідомив, що переведення раніше призначених пенсійних справ в електронний формат в Головному управлінні почалося з 2019 року та процес оцифрування пенсійних справ тривав на час початку військових дій в Україні. За даними електронної пенсійної справи відсутні відскановані документи про періоди участі годувальника у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка про заробітну плату за періоди виконання військового обов`язку/робіт в зоні відчуження померлого годувальника. За результатами проведеного аналізу з урахуванням відсутності в електронній пенсійній справі вищезазначених документів, розрахунок пенсії з 01.09.2025 позивачу проведено відповідно до статті 59 Закону № 796 із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року. У разі наявності у позивача довідки про період перебування/роботи годувальника у зоні відчуження та довідки про отримання ним заробітної плати за період роботи в зоні відчуження позивач може подати заяву про перерахунок пенсії до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України. Вказано також, що для забезпечення виплати пенсії з 01.01.2026 позивачу слід пройти фізичну ідентифікацію та проінформувати органи Пенсійного фонду України щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації в термін до 31.12.2025 року.

29.10.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії (вид перерахунку – взяття на облік (у новому районі), у графі «інші відомості, необхідні для призначення пенсії» вказано, що позивач ніяких видів виплат від Російської Федерації не отримує та просить провести перерахунок пенсії та повернути розмір пенсії раніше призначеної.

До заяви позивачем додано, зокрема, довідку про заробітну плату померлого годувальника за період страхового стажу до 01.07.2000.

Разом з цим, відповіді на вказану заяву не надано, матеріали справи доказів здійснення перерахунку пенсії не містять.

11.11.2025 позивач звернулась до відповідача-2 із заявою, в якій просила повідомити причини нездійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про середню заробітну плату годувальника.

10.12.2025 відповідач-2 листом повідомив позивача, що за особистою заявою від 29.10.2025, позивача взято на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.11.2025. Для проведення зазначеного у зверненні перерахунку пенсії, позивачу необхідно звернутися з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр), або скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України за посиланням: https://portal.pfu.gov.ua, вкладка: "Заява про перерахунок пенсії".

Не погоджуючись з діями щодо обмеження пенсії максимальним розміром та щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.09.2025 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №796-XII він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно зі ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є отримувачем пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, з 2014, при цьому пенсія була обрахована із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, на підставі довідки від 18.11.2004 про заробітну плату за час роботи (служби) по ліквідації наслідків на ЧАЄС, виданої КБП Марківський «АГРОБУД», яка зберігалася в матеріалах пенсійної справи, яка перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 складав 20950,00 грн, з 01.03.2024 - 23610,00 грн, у серпні 2024 року – 24260,00 грн, з 01.09.2024 – 23610,00 грн, з 01.09.2025 – 13366,90 грн, з 01.03.2026 – 14990,01 грн.

В свою чергу, обставиною, яка слугувала підставою для зміни розміру пенсії у бік зменшення, за позицією відповідача, стала відсутність в електронних пенсійних справах документів про оплату праці за періоди виконання військового обов`язку/робіт в зоні відчуження та наявності довідок про заробітну плату за періоди виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зазначена обставина виникла внаслідок того, що паперова пенсійна справа ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України. Матеріали паперової пенсійної справи ОСОБА_1 не оцифровано. В електронній пенсійній справі ОСОБА_1 відсутні документи про періоди у часті у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка про заробітну плату за періоди виконання військового обов`язку/робіт в зоні відчуження. У зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують роботу в зоні відчуження та довідки про заробітну плату рішенням Головного управління від 20.08.2025 ОСОБА_1 з 01.09.2025 проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796 із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2021 року.

З цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що жодною нормою пенсійного законодавства не передбачено право здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії у зв`язку з втратою пенсійних справ та документів, що в них зберігалися.

Позивач не є відповідальною особою за зберігання, сканування чи відцифрування пенсійної документації, а тому на неї не може бути покладено відповідальність у вигляді зменшення розміру пенсійної виплати за неналежне зберігання пенсійним органом пенсійної справи чи невчасне її скасування або відцифрування.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 19.09.2025 без урахування заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження.

В свою чергу, щодо можливості обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011.

У відповідності до положень ст.2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 п.6 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесені зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону №796-XII, а саме: частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Так, згідно з ч.3 ст.67 Закону №796-XII (у редакції чинній до 20.03.2024) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших.

Разом із тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв Рішення №2-р(II)/2024, відповідно до п.2 резолютивної частини якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами; припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі № 747/1151/16-а, від 27.11.2018 у справі №537/2348/16-а, від 11.12.2018 у справі № 826/7385/16, від 22.01.2019 у справі № 826/562/16, від 25.04.2019 у справі № 826/3169/16, від 31.07.2019 у справі № 826/3432/16, від 30.03.2021 у справі № 620/614/20, від 25.11.2021 у справі № 200/941/20-а та від 27.09.2023 у справі №260/1656/22.

Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується п.3 ч.1 ст.61 Закону України від 24.08.2023 № 3354-IX «Про правотворчу діяльність» (набрав чинності 20.09.2023 та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, далі - Закон №3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII).

Разом з тим, відповідно до ст.57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Колегія суддів зазначає, що по 20.03.2024 положення ст.2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення ч.3 ст.67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем, тому обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність по 20.03.2024 відповідач діяв правомірно.

Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №580/7744/23.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова