Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №340/7153/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7153/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі № 340/7153/25 (головуючий суддя першої інстанції - Черниш О.А.) за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.10.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- стягнути податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 92370,95 грн., із яких 82549,80 грн. - податок на доходи фізичних осіб, 9821,15 грн. - військовий збір, які нараховані податковими повідомленнями-рішеннями №00003387/2405, №00003385/2405, №00003386/2405 від 02.04.2025 року.

27.11.2025 року відповідач - ОСОБА_1 подав у цій справі зустрічний позов, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №00003387/2405, №00003385/2405, №00003386/2405 від 02.04.2025 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі ч.2 ст.123 КАС України.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного та місцевих бюджетів податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 82549,80 грн. (код КДБ 11010500).

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету податковий борг з військового збору в сумі 9819,15 грн. (код КДБ 11011001).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині стягнення 82549,80 грн. податку на доходи фізичних осіб та позовну заяву в цій частині залишити без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано норму абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, якою встановлено 3-місячний строк звернення до адміністративного суду для суб`єкта владних повноважень. Таким чином, рішення суду в частині стягнення 82549,80 грн. податку на доходи фізичних осіб підлягає залишенню без розгляду.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У березні 2025 року ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податків (зборів) під час продажу (обміну) об`єктів рухомого майна за 2022 рік, за результатами якої 10.03.2025 року складено акт №2417/11-28-24-05/ НОМЕР_1 .

На підставі акту перевірки контролюючим органом 02.04.2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №00003387/2405, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 82509,80 грн., з яких 66007,84 грн. - податкове зобов`язання, 16501, 96 грн. - штраф,

- форми «ПС» №00003386/2405, яким застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340 грн.,

- форми «Р» №00003385/2405, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 9909,15 грн., з яких 7927,32 грн. - податкове зобов`язання, 1981,83 грн. - штраф.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу на його податкову адресу рекомендованим листом та вручені 09.04.2025 року.

Відповідач вказані податкові-повідомлення рішення в порядку, встановленому статтею 56 ПК України не оскаржив, нараховані суми грошових зобов`язань у строк, визначений пунктом 57.3 статті 57 ПК України не сплатив.

На сплату грошових зобов`язань контролюючим органом спрямовано кошти, які обліковувалися в ІКП як переплата, внаслідок чого податковий борг з податку на доходи фізичних осіб зменшився на 300 грн. і склав 82549, 80 грн., а податковий борг з військового збору зменшився на 90 грн. і склав 9819,15 грн..

ГУ ДПС у Кіровоградській області у зв`язку з виникненням у відповідача податкового боргу надіслало податкову вимогу форми «Ф» від 18.06.2025 року №0007911-1307-1128 про обов`язок погасити податковий борг.

Така податкова вимога надіслана на податкову адресу відповідача рекомендованим листом та вручена йому 28.06.2025 року.

Суми узгоджених грошових зобов`язань, які нараховані у податкових повідомленнях-рішеннях, заявлені позивачем до стягнення у цій справі як податковий борг.

Доказів сплати податкового боргу контролюючим органом не встановлено, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1 - 36.3 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.58.2, 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно ст.14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п.59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Абзацом першим пункту 87.1 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно із пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Так, наявність у відповідача податкового боргу узгоджених сум грошових зобов`язань (податкових зобов`язань та штрафних санкцій) з податку на доходи фізичних осіб в сумі 82549,80 грн. та з військового збору в сумі 9819,15 грн. відповідачем не заперечується.

Доказів погашення податкового боргу суду не надано.

Водночас, пунктами 9.1, 9.3 статті 9 ПК України визначено, що податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Нормативи розподілу коштів податку на доходи фізичних осіб між відповідними бюджетами визначені статтями 29, 64, 64-1, 66 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 1-2 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належить військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Таким чином, наявні підстави щодо стягнення з відповідача податкового боргу в дохід відповідних бюджетів частково.

Разом з цим, вимогою відповідача в апеляційній скарзі є залишення позовної заяви без розгляду з огляду на приписи абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Підставою для звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями виникає з моменту узгодження визначених зобов`язань.

Оскільки і КАС України і податковим кодексом України встановлено право позивача оскаржити до суду податкове повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня отримання ППР 09.04.2025 року та таким правом позивач не скористався, то визначені суми грошових зобов`язань вважаються узгодженими 09.10.2025 року.

Відтак, з 10.10.2025 року у податкового органу виникло право звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

Оскільки позов поданий 16.10.2025 року, позивачем не пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України.

Отже доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів погашення суми податкового боргу, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №340/7153/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №340/7153/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко