Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/2218/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2218/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі №160/2218/26 (головуючий суддя першої інстанції - Сліпець Н.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 02.02.2026 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, (третя особа - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 18.12.2025 року № 046050026093;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у зарахуванні страхового стажу з 01.11.1995 року по 22.10.1997 року та проведення перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.11.1995 року по 22.10.1997 року та провести перерахунок пенсії з 08.09.2025 року з урахуванням зарахованого страхового стажу та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що відповідачем прийнято рішення №046050026093 від 18.12.2025 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку наявним виправленням в даті звільнення, а для врахування даного періоду необхідна уточнююча довідка про трудовий стаж. Рішення про відмову у перерахунку пенсії є обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач відзив на скаргу не подада, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

08.09.2025 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При обчисленні пенсії пенсійний фонд не зарахував до трудового стажу позивача період роботи з 01.11.1995 року по 23.10.1997 року у в ТОВ Фінансово-промислова компанія «ЦДС» (з 01.02.1996 року перейменоване в ТОВ «ЦДС»).

15.10.2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУв Дніпропетровській області із заявою про зарахування вказаного періоду роботи та перерахунок пенсії.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 11.11.2025 року відмовило у перерахунку пенсії з тих підстав, що записи у трудовій книжці внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме через наявність виправлення у даті звільнення.

10.12.2025 року позивач повторно звернулася із заявою №6452 про зарахування спірного стажу згідно з уточненими даними з 01.11.1995 року по 22.10.1997 року та здійснення перерахунку пенсії долучивши до заяви: інформаційну довідку архівного відділу виконкому Криворізької міської ради № У-1775-В/25-02 від 26.09.2025 року про відсутність кадрових документів ТОВ ФК «ЦСД» на зберіганні та копію рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.1999 року у справі № 7-355 про стягнення з ТОВ «ЦДС» на користь позивача заборгованості із заробітної плати, у якому суд встановив факт перебування сторін у трудових відносинах та звільнення позивача саме 22.10.1997 року.

ГУ ПФУ в Одеській області 18.12.2025 року прийняло рішення № 046050026093 про відмову у перерахунку пенсії через наявність виправлення у даті звільнення в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , тому спірний період роботи не може бути зарахований без надання уточнюючої довідки про трудовий стаж.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач оскаржила такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV).

Згідно із частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

В силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ від 12.08.1993 року №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 постанови КМУ від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Як встановлено судом першої інстанції згідно до записів №10-12 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , у період з 01.11.1995 року по 22.10.1997 року (виправлено 23.10.1997 року без відмітки «виправленому вірити») остання працювала в ТОВ Фінансово-промислова компанія «ЦДС» (з 01.02.1996 року перейменоване в ТОВ «ЦДС»). Звільнена на підставі наказу №035-К від 22.10.1997 року, завіреного печаткою роботодавця.

Відповідно до рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.1999 року у справі № 7-355 про стягнення з ТОВ «ЦДС» на користь позивача заборгованості із заробітної плати, судом встановлено факт перебування сторін у трудових відносинах та звільнення позивача саме 22.10.1997 року.

Таким чином є доведеним, що дата звільнення позивача саме 22.10.1997 року.

Суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (як-то не чіткий відтиск печатки підприємства, виправлено дату звільнення наказу) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

При цьому, трудова книжка позивача, окрім відсутності печатки, оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/2218/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в адміністративній справі № 160/2218/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак