Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/21304/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21304/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/21304/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просила:

- скасувати рішення про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України від 26.05.2025 № 330;

- визнати протиправною відмову відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області Пающик Оксані Михайлівні, у наданні статусу "Члена сім`ї загиблого Захисників і Захисниць України " та зобов`язати повторно розглянути заяву про надання статусу "Члена сім`ї загиблого Захисників і Захисниць України";

- зобов`язати відділ з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області, призначити ОСОБА_1 статус "Члена сім`ї загиблого Захисників і Захисниць України" та видачі їй посвідчення встановленого зразка.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції надав перевагу підзаконному акту (Постанові КМУ №740) над Законом, що має вищу юридичну силу. Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до сімей загиблих Захисників належать сім`ї осіб, які загинули під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби. У наявній в матеріалах справи довідці ВЛК та витягу з наказу командира чітко зазначено: "Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Суд помилково ототожнив поняття "безпосередня участь" виключно з моментом вогневого контакту, ігноруючи той факт, що перебування військовослужбовця в зоні бойових дій при виконанні наказу командування (зокрема й пересування на транспорті) вже є формою участі у заходах із забезпечення оборони. Також суд помилково застосував норми Закону №3551-XII, пославшись на пункт 4, до яких відносяться сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань і взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи та рішення ВЛК, що не відповідає чинному законодавству та постанові Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740. Суд не взяв до уваги документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. На думку апелянта, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, допустив надмірний формалізм, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та не врахував висновки Верховного Суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Згідно Свідоцтва про шлюб від 15.07.2022 серії НОМЕР_2 , 15.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що складено відповідний запис №182.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.03.2023, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років, про що 21.03.2023 складено відповідний актовий запис №192. Місце смерті Україна, Донецька область, село Олексієво-Дружинівка.

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України від 21.08.2023 №15696, виданою солдату ОСОБА_2 , встановлено, що він в період з 18.09.2022 по 27.09.2022, з 03.12.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 15.03.2022 років брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Бахмутському районі Донецької області.

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №2363 від 16.03.2023 ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті Україна, Донецька область, н.п. Олексієво-Дружинівка, смерть настала в зоні бойових дій, смерть настала внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом. Також в п. 11, графі «хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті» вказано: шок, інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, сумісна тупа травма тіла, особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. У п. 12 «обставини, при яких відбулася травма (отруєння)» вказано зазначено травмований в умовах дорожньо-транспортної події в зоні військових дій.

Згідно з Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.04.2025 № 2025-0405-0945, комісією встановлено, що травма ОСОБА_2 : "особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована (15.03.2023) внаслідок неуточненого дорожнього нещасного випадку. Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. ОСОБА_3 ", яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.03.2023 серія НОМЕР_3 , виданим Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), лікарським свідоцтвом про смерть від 16.03.2023 №2363, виданим комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 18.08.2023 №625, військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Комісією також скасовано постанову ВЛК про причинний зв`язок травми та причини смерті за протоколом засідання 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.01.2024 № 8.

20.05.2025 позивач звернулась до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області з заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого захисника України. До заяви позивачем додано: копії паспорта, коду, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, довідку ВЛК, довідку про безпосередню участь, лікарське свідоцтво про смерть, витяг про несудимість.

Рішенням Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної адміністрації Дніпропетровської області про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України від 26.05.2025 №330, позивачу відмовлено у наданні такого статусу.

Підставами для відмови відповідачем вказано: обставини смерті загиблого солдата ОСОБА_2 не пов`язані з безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Незгода позивача з відмовою у встановленні йому статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у наданні позивачу статусу члена сім`ї загиблого Захисника України № 330 від 26.05.2025, правовою підставою для відмови є п.п. 6 п. 16 Порядку №740, відповідно до якого місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі: коли причина смерті внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначені статтею 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, зокрема:

5) сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

6) сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Зазначена норма Закону має вищу юридичну силу порівняно з Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740, який є підзаконним нормативно-правовим актом та прийнятий на виконання положень Закону.

Водночас пункт 16 Порядку №740, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин передбачав, що місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі:

1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку;

3) подання неправдивих відомостей;

4) виявлення підробок у поданих документах;

4-1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку;

6) коли причина смерті внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, положення Порядку №740 підлягають застосуванню лише у тій частині, в якій вони не суперечать Закону та не звужують обсяг гарантованих ним прав.

Відповідно до статті 10 Закону №3551-XII статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається, зокрема, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, перебуваючи у Бахмутському районі Донецької області, що підтверджується довідкою від 21.08.2023 №15696.

Крім того, витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 05.04.2025 №2025-0405-0945 встановлено, що травма, яка стала причиною смерті ОСОБА_2 , пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Саме Центральна військово-лікарська комісія є уповноваженим органом, який відповідно до законодавства встановлює причинний зв`язок поранення, травми, каліцтва, захворювання чи смерті військовослужбовця з проходженням військової служби та виконанням її обов`язків.

Будь-яких доказів скасування чи визнання недійсною постанови Центральної військово-лікарської комісії матеріали справи не містять.

За таких обставин висновок Центральної військово-лікарської комісії є чинним, обов`язковим для врахування органами державної влади та не може бути поставлений під сумнів відповідачем при вирішенні питання про надання позивачу відповідного статусу.

Натомість відповідач, відмовляючи у наданні статусу, фактично самостійно переоцінив встановлений Центральною військово-лікарською комісією причинний зв`язок смерті військовослужбовця, дійшовши протилежного висновку про відсутність зв`язку смерті з виконанням заходів, необхідних для забезпечення оборони України.

Колегія суддів наголошує, що встановлення причинного зв`язку між отриманою травмою та виконанням обов`язків військової служби не належить до повноважень Відділу з питань ветеранської політики. Відповідач під час розгляду заяви позивача був зобов`язаний виходити із чинної постанови Центральної військово-лікарської комісії від 05.04.2025 №2025-0405-0945, а не надавати власну оцінку медичним документам та обставинам загибелі військовослужбовця.

Помилковими є й висновки суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода сама по собі виключає можливість надання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України.

Як вбачається із матеріалів справи, смерть ОСОБА_2 настала в зоні ведення бойових дій під час виконання обов`язків військової служби, а Центральною військово-лікарською комісією встановлено, що травма, яка призвела до смерті, пов`язана саме з виконанням таких обов`язків.

Таким чином, юридично значущим у спірних правовідносинах є не механізм отримання травми, а встановлений уповноваженим органом причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та виконанням ним обов`язків військової служби.

Посилання суду першої інстанції на підпункт 6 пункту 16 Порядку №740 є помилковим, оскільки зазначена норма не може тлумачитися відокремлено від положень статті 10№ Закону №3551-XII та фактичних обставин справи.

За наявності чинної постанови Центральної військово-лікарської комісії про те, що травма, яка призвела до смерті військовослужбовця, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, у відповідача були відсутні правові підстави для висновку про непов`язаність смерті із заходами, передбаченими Законом.

Колегія суддів відхиляє висновок відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з його безпосередньою участю у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони лише з тієї підстави, що смертельна травма була отримана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок є наслідком неправильного тлумачення поняття «безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України», оскільки законодавство не пов`язує надання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України виключно із загибеллю під час безпосереднього бойового зіткнення із противником або виконанням вогневих завдань.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 проходив військову службу у складі Збройних Сил України, перебував у районі ведення бойових дій та відповідно до довідки від 21.08.2023 № 15696 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, до дня своєї загибелі – 15.03.2023.

Водночас витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 05.04.2025 № 2025-0405-0945 встановлено, що травма, яка призвела до смерті військовослужбовця, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент отримання смертельної травми ОСОБА_2 не припинив участі у заходах із забезпечення оборони України, а перебував у районі виконання бойових завдань та виконував обов`язки військової служби.

Сам по собі спосіб отримання травми (дорожньо-транспортна пригода) не свідчить про припинення участі військовослужбовця у відповідних заходах та не є самостійною підставою для висновку про відсутність причинного зв`язку між його смертю і виконанням обов`язків військової служби.

Більше того, встановлення причинного зв`язку між травмою, смертю та виконанням обов`язків військової служби належить до компетенції військово-лікарських комісій. Оскільки Центральна військово-лікарська комісія дійшла висновку про наявність такого причинного зв`язку, відповідач не був наділений повноваженнями ставити під сумнів цей висновок або самостійно робити протилежний висновок щодо відсутності безпосередньої участі військовослужбовця у заходах із забезпечення оборони України.

Отже, рішення Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації від 26.05.2025 №330 прийняте без належного врахування усіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26.05.2025 № 330 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

При цьому окрема позовна вимога про визнання протиправною відмови у наданні зазначеного статусу не підлягає задоволенню, оскільки така відмова реалізована шляхом прийняття рішення від 26.05.2025 № 330. Саме це рішення є предметом оскарження та породжує для позивача правові наслідки, а тому його скасування є належним і достатнім способом захисту порушеного права.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення встановленого зразка колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає реалізацію суб`єктом владних повноважень наданих йому законом повноважень, суд може зобов`язати такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішення питання про надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України законом віднесено до компетенції відповідного структурного підрозділу з питань ветеранської політики, який зобов`язаний перевірити подані документи, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Хоча у цій справі суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача від 26.05.2025 № 330, прийняття рішення про надання відповідного статусу належить до виключної компетенції відповідача, а тому суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень та приймати рішення, віднесене законом до його компетенції.

З огляду на викладене належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України з урахуванням правової оцінки, наведеної у цій постанові.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 317, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/21304/25 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/21304/25 - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26.05.2025 № 330 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Зобов`язати Відділ з питань ветеранської політики Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України з урахуванням правової оцінки, наведеної у цій постанові.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак