Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №280/79/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/79/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/79/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплати пенсії за вислугу років із застосуванням ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме призначити пенсію за вислугу років з 25.04.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років із застосуванням ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме призначити пенсію за вислугу років з 25.04.2023.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено, суд:

- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплати пенсії за вислугу років з 25.04.2023 із застосуванням положень ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 25.04.2023 призначення та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із застосуванням положень ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення за призначенням ОСОБА_1 не мав права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» оскільки вислуга років ОСОБА_1 складає 21 рік, 0 місяців, 1 день в календарному обчисленні замість необхідних 25 років. На підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 27 років 00 місяців 04 дні, тобто з тієї дати коли у позивача фактично виникло право на призначення пенсії. Позивачу на виконання рішення суду у справі №280/12064/24 з 21.05.2025 призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України №2262-XII). Тобто право на призначення пільгової пенсії позивачем набуто не внаслідок подання документів у відповідності до Порядку, а саме внаслідок рішення суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 280/12064/24 здійснило з 21.05.2025 призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 27 років 00 місяців 04 дні.

02.11.2025 представник позивача звернувся із заявою до відповідача з проханням застосувати ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме призначити пенсію за вислугу років з 25.04.2023.

Листом від 08.12.2025 №25335-25167/Х-02/8-0800/25 відповідач повідомив, що перерахунок пенсії проведено з моменту набрання законної сили постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №280/12064/24 - 21.05.2025, в межах покладених зобов`язань.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено зі служби 16.08.2021, право на призначення пенсії за вислугу років в нього виникло 17.08.2021, однак у зв`язку з несвоєчасним зверненням, яке відбулось 25.04.2024, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ 24.03.2023. Однак, у порушення вказаних вимог законодавства, відповідач здійснив призначення пенсії позивачу з моменту набрання законної сили постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 280/12064/24, що зумовлює висновок суду, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з моменту набуття права на її призначення - 24.03.2023. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити з 24.03.2023 призначення та виплату позивачу пенсії за вислугу років згідно ч. 3 ст. 50 Закону №2262-ХІІ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ).

Частиною 1 статті 48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою дата їх відправлення.

За змістом пункту «б» частини першої статті 50 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, пенсії призначаються з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Отже, особам, які мають право на пенсію відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія призначається на наступний день після звільнення, в тому числі й при несвоєчасному зверненні, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Як правильно встановив суд першої інстанції, спірним питанням у даній справі є дата, з якої позивачу необхідно призначити пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції погоджується зі встановленими судом першої інстанції обставини стосовно того, що право позивача на отримання пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ не є спірним, оскільки було досліджено у справі №280/12064/24, а тому з огляду на положення ч.4 ст.78 КАС України не підлягає повторному доказуванню.

Позивач 25.04.2024 звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з заявою про направлення матеріалів для призначення пенсії.

Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 14.05.2024 було направлено до відповідача подання для призначення позивачу пенсії за вислугою років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII.

Враховуючи, що позивача звільнено зі служби 16.08.2021, право на призначення пенсії за вислугу років в нього виникло 17.08.2021, однак у зв`язку з несвоєчасним зверненням, яке відбулось 25.04.2024, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ 25.04.2023.

Однак, у порушення вказаних вимог законодавства, відповідач здійснив призначення пенсії позивачу з моменту набрання законної сили постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №280/12064/24, що зумовлює висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з моменту набуття права на її призначення - 25.04.2023.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити з 25.04.2023 призначення та виплату позивачу пенсії за вислугу років згідно ч. 3 ст. 50 Закону №2262-ХІІ.

Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/79/26 – залишити без задоволення

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/79/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак