Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/32773/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32773/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/32773/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугою років період роботи з 08.04.1993 до 30.06.2011 за посадою помічника машиніста локомотива залізничного цеху (як помічник машиніста тепловоза) згідно довідок від 05.11.2024 №71, виданих ПАТ "ДТЗ" та період роботи з 01.08.2017 до 30.11.2017, з 01.10.2019 до 22.11.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 06.11.2024.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13.11.2024 №045650017364 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 06.11.2024 зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугою років періоди трудової діяльності з 08.04.1993 до 30.06.2011, з 01.08.2017 до 30.11.2017, з 01.10.2019 до 22.11.2019;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2024 про призначення пенсії за вислугу років;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при опрацюванні наданих позивачем документів страховий стаж склав 40 років 3 місяці 6 днів. Пільговий стаж особи становить 6 років 1 місяць. До страхового стажу не зараховано: період роботи з 01.08.2017 по 30.11.2017, з 01.10.2019 по 22.11.2019, оскільки в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно довідок віз 05.11.2024 № 71 з 08.04.1993 по 30.06.2011, оскільки зазначена посада в довідці не відповідає посаді зазначеній в трудовій книжці. Крім того, згідно акту перевірки про відповідність даних, про факт роботи первинним документам від 05.04.2024 №0400-011003-1/8056, зазначається що в перевіреній довідці від 27.09.2023 №62 інформація відповідає даним первинних документів, де заявник займає посаду помічника машиніста локомотиву, що не відповідає назві посади згідно списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті (затверджений постановою КМУ від 12.10.1992 №583). Враховуючи вищевикладені обставини, апелянт вважає, що в діях Головного управління не вбачається протиправних дій відносно позивача.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 27.09.2023 №62 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 у період з 08.04.1993 до 31.12.2008 працював на посаді помічника машиніста локомотиву (як помічник машиніста тепловозу); у період з 01.01.2009 до 28.02.2009 працював на посаді помічника машиніста локомотиву (як помічник машиніста тепловозу) у ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД».

Згідно з додатком до довідки ОСОБА_1 згідно цехової довідки про фактичний час, що дає право на пенсію за вислугу років у залізничному цеху позивач працював у період з 01.01.2009 до 28.02.2009; у період з 01.07.2011 до 30.11.2012; у період з 01.12.2012 до 22.11.2019.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.09.2023 №62 ОСОБА_1 працював у період з 01.03.2009 до 30.06.2011 на посаді помічника машиніста локомотиву (як помічник машиніста тепловозу); у період з 01.07.2011 до 30.11.2012 на посаді машиніста тепловозу.

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів від 27.09.2023 №62 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.12.2012 до 22.11.2019 працював на посаді машиніста тепловозу.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.11.2024 №71 ОСОБА_1 працював у період з 08.04.1993 до 31.12.1997 на посаді помічника машиніста локомотиву (як помічник машиніста тепловозу); у період з 01.01.1998 до 31.12.2008 на посаді помічника машиніста тепловозу.

Також, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.11.2024 №71 ОСОБА_1 працював у період з 01.01.2009 до 28.02.2009 на посаді помічника машиніста тепловозу; з 01.03.2009 до 30.06.2011 на посаді помічника машиніста тепловозу.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.11.2024 №71 ОСОБА_1 у період з 01.07.2011 до 22.11.2019 працював на посаді машиніста тепловозу.

Згідно з відомостями, викладеними у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач з 08.04.1993 до 22.11.2019 працював на посаді помічника машиніста локомотиву та на посаді машиніста тепловозу.

06.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області 13.11.2024 прийняло рішення №045650017364 про відмову в призначенні позивачу пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії відповідач зазначив, що при опрацюванні наданих Позивачем документів страховий стаж склав 40 років 3 місяці 6 днів. Пільговий стаж особи становить 06 років 01 місяць. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.2017 до 30.11.2017, з 01.10.2019 до 22.11.2019, оскільки в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 05.11.2024 №71 з 08.04.1993 до 30.06.2011, оскільки зазначена посада в довідці не відповідає посаді, зазначеній в трудовій книжці. Крім того, згідно з актом перевірки про відповідність даних про факт роботи первинним документам від 05.04.2024 №0400-011003-1/8056, в довідці від 27.09.2023 №62 інформація відповідає даним первинних документів, де заявник займає посаду помічника машиніста локомотиву, проте назва посади не відповідає назві посади згідно зі списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті (затверджений постановою КМУ від 12.10.1992 №583). Заявник не працює.

Вважаючи протиправним рішення від 13.11.2024 №045650017364 про відмову у призначені пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що посади «помічник машиніста локомотива» та «машиніст локомотива», на яких працював позивач у спірний період належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відтак, період роботи з 08.04.1993 до 30.06.2011 повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано. Згідно з додатком до довідки позивача про фактичний час, що дає право на пенсію за вислугу років у залізничному цеху позивач працював у період з 01.01.2009 по 28.02.2009; у період з 01.07.2011 по 30.11.2012; у період з 01.12.2012 до 22.11.2019. Даною довідкою підтверджено робочі дні позивача у період з 01.12.2012 до 22.11.2019. Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів трудової діяльності з 01.08.2017 до 30.11.2017 та з 01.10.2019 до 22.11.2019. Також, судом першої інстанції зазначено, що несплата страхових внесків не може позбавляти працівників права на зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права на пенсію в належному розмірі. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні періодів трудової діяльності до страхового та пільгового стажу, протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За приписами п. п. 2-1, 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ (далі Закон №2148-VІІІ) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбаченими статтями 52, 54, та 55 Закону №1788-Х11. Пенсія за вислугу років призначається за зверненням таких осіб з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Пунктом "а" ст. 55 Закону №1788-ХІІ, із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIІІ (далі Закон №213-VIII) та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі Закон № 911-VIII) було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України пенсії призначаються після досягнення працівниками 55 років і за стажу роботи: для чоловіків - не менше як 30 років, з них не менш як 12 років шість місяців на такій роботі; для жінок - не менш як 25 років, з них не менш як 10 років на такій роботі. За відсутності стажу роботи в чоловіків - 30, у жінок - 25 років, у період до 01 квітня 2024 року, пенсія за вислугу років названим особам призначається за наявності стажу роботи в залежності від періоду звернення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (далі Список № 583), до якого включено наступні професії та посади: бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць; кондуктори вантажних поїздів; кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу; майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад; механіки рефрижераторних поїздів (секцій); монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери; регулювальники швидкості руху вагонів; ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом; чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.

Отже, у Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 наявна посада "Машиністи і помічники машиністів тепловозів".

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У цій справі спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою позивачу в призначенні пенсії за вислугу років через незарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи на посадах: помічника машиніста локомотиву та машиніста тепловозу, у зв`язку із відсутністю посади помічник машиніста локомотива в Постанові Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583.

Так, згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 №25 "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років", відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" від 12.10.1992 року №583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

При цьому, цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді чергового по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом. Однак, посада чергового по залізничній станції відсутня в даному Списку.

Водночас, у додатку до Класифікатора професій ДК 003:2005 Національного класифікатора професій, прийнятим наказом Держспоживстандатру України від 26.12.2005 №375, який розроблений на виконанняпостанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 №326, вказано, що він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії.

Тобто, назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови фактичного дотримання лаконічності викладення та якщо інше не передбачено у самому Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.

Крім того, згідно роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 №25 "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років, відповідно достатті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення " право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Тобто, професія «помічник машиніста локомотива» відноситься до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

Згідно з додатком до довідки позивача про фактичний час, що дає право на пенсію за вислугу років, позивач працював у залізничному цеху у період з 01.01.2009 до 28.02.2009; у період з 01.07.2011 до 30.11.2012; у період з 01.12.2012 до 22.11.2019.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.09.2023 №62 позивач працював у період з 01.03.2009 до 30.06.2011 на посаді помічника машиніста локомотиву (як помічник машиніста тепловозу); у період з 01.07.2011 до 30.11.2012 на посаді машиніста тепловозу.

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів від 27.09.2023 №62 підтверджено, що позивач у період з 01.12.2012 до 22.11.2019 працював на посаді машиніста тепловозу.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.11.24 №71 позивач працював у період з 08.04.1993 до 31.12.1997 на посаді помічника машиніста локомотиву (як помічник машиніста тепловозу); у період з 01.01.1998 до 31.12.2008 на посаді помічника машиніста тепловозу.

Також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.11.2024 №71 позивач працював у період з 01.01.2009 до 28.02.2009 на посаді помічника машиніста тепловозу; з 01.03.2009 до 30.06.2011 на посаді помічника машиніста тепловозу.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відстутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач у період з 01.07.2011 до 22.11.2019 працював на посаді машиніста тепловозу.

Згідно з відомостями, викладеними у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач з 08.04.1993 до 22.11.2019 працював на посаді помічника машиніста локомотиву та на посаді машиніста тепловозу.

Отже, посади «помічник машиніста локомотива» та «машиніст локомотива», на яких працював позивач у спірний період належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період роботи з 08.04.1993 до 30.06.2011 повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи: з 01.08.2017 до 30.11.2017, з 01.10.2019 до 22.11.2019, то суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач безперервно у період з 08.04.1993 до 22.11.2019 працював у ПАТ «Дніпропетровський трубний завод».

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.

Згідно з додатком до довідки про фактичний час, що дає право на пенсію за вислугу років у залізничному цеху позивач працював у період з 01.01.2009 по 28.02.2009; у період з 01.07.2011 по 30.11.2012; у період з 01.12.2012 до 22.11.2019. Даною довідкою підтверджено робочі дні позивача у період з 01.12.2012 до 22.11.2019.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди трудової діяльності з 01.08.2017 до 30.11.2017 та з 01.10.2019 до 22.11.2019.

Щодо непідтвердження індивідуальними відомостями про застраховану особу даних про сплату страхових внесків в період з 01.08.2017 до 30.11.2017 та з 01.10.2019 до 22.11.2019.

Відповідно до довідки ОК-5 у період з 01.08.2017 до 30.11.2017 та у пероід з 01.10.2019 до 22.11.2019 позивачу нараховувалася заробітна плата.

За визначенням ст. 1 Закону №1058, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Так, умовою зарахування до страхового стажу позивача періоду допомоги по безробіттю або періоду отримання матеріальної допомоги є утримання з таких сум страхових внесків.

При цьому, несвоєчасна сплата страхових (єдиного) внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску не повинні порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця або особу, яка виплачувала позивачу заробітну плату.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що несплата страхових внесків не може позбавляти працівників права на зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права на пенсію в належному розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні періодів трудової діяльності до страхового та пільгового стажу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок судом першої інстанції правильно встановлено, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи за вислугою років період роботи з 08.04.1993 до 30.06.2011, з 01.08.2017 до 30.11.2017 та з 01.10.2019 до 22.11.2019, з повторним розглядом заяви позивача про призначення пенсії.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/32773/24 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/32773/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко