Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/32631/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32631/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №160/32631/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства у справах ветеранів України №246 від 26.05.2025 року «Про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи в розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, тобто на 01.01.2019.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково процитував іншу редакцію Порядку №336 та зазначив, що пункт 6 містить положення про те, що у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Апелянт вказує, що на момент встановлення ІІ групи інвалідності (11.06.2019) діяла інша редакція Порядку №336 від 09.04.2019, яка не містила пп. 2 п. 24 та не передбачала подібної підстави для відмови у призначенні грошової допомоги. Апелянт зазначає, що ч.7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено обставин зменшення розміру одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач з 09.06.2015 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 має статус ветерана війни учасника бойових дій.

Позивачу з 09.12.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується: витягом з протоколу №4723 від 15.11.2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв; посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.12.2016.

Встановлено, що на підставі викладених обставин, позивач звернувся до військового комісаріату з метою призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаної із захистом Батьківщини, подавши відповідну заяву з необхідними документами. У зв`язку із чим, 11.05.2017 позивачу було виплачено 240 000,00 гривень.

Як зазначив позивач, 11.06.2019 йому було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Після повторного огляду МСЕК згідно з довідкою від 24.06.2021 серія 12 ААВ №428, позивачу з 01.07.2021 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини - безтерміново.

03.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності.

Листом від 25.02.2025 року (вих. №4039/3/3.2-25) відповідач повідомив позивача, що рішення по заяві буде прийнято після надходження уточненої інформації.

Мінветеранів листом від 05.03.2025 № 4653/3/3.2-25 звернулось до Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України з клопотанням надати інформацію чи не отримував позивач одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності відповідно до інших законів України.

Мінветеранів винесло подані позивачем матеріали на засідання комісії.

Згідно з витягом з протоколу від 29.04.2025 №6, Комісія на своєму засіданні розглянула заяву позивача від 03.02.2025 про призначення та прийняла рішення - рекомендувати відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з отриманням інформації стосовно призначення такої допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (лист Головного управління Міністерства оборони України від 17.03.2025 № 220/13/19168).

Мінветеранів прийнято наказ від 26.05.2025 № 426 «Про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку з отриманням інформації стосовно призначення йому такої допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (лист Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 17 березня 2025 року № 220/13/19168).

Мінветеранів листом від 28.05.2025 № 11192/1.3/3.2-25 повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 03.02.2025 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Позивач, не погоджуючись з наказом Міністерства у справах ветеранів України №246 від 26.05.2025 року, звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що якщо особі було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу на підставі іншого закону, то в разі встановлення вищої групи інвалідності, право на отримання такої допомоги в більшому розмірі реалізується на підставі того ж нормативно-правового акта, за яким таку допомогу було призначено вперше. Позивачем було реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності відповідно до Закону № 2011-XII. Отже, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з Законом №3551-XII в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, оскільки така допомога раніше позивачу була призначена згідно з Законом №2011-XII.

Колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади соціального захисту громадян України, які мають статус ветеранів війни, визначені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №3551-XII, в редакції, яка була чинною станом на день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності 11.06.2019, Особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Механізм призначення та виплати відповідної одноразової грошової допомоги у 2019 році було визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей» від 29.04.2016 №336.

Згідно з пунктом 4 Постанови №336, у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-XII, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором одержувача одноразової грошової допомоги.

Пунктом 6 Постанови №336 передбачено, що одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах:

400 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Розмір одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п`ятому пункту 2 цього Порядку, визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність.

Якщо протягом двох років особам, зазначеним в абзацах другому - п`ятому пункту 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, законодавством розмежовано дві правові ситуації: первинне виникнення права на одноразову грошову допомогу та зміна групи інвалідності після її первинного встановлення.

У першому випадку особа, яка одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги за Законом №3551-XII та за іншим законом, має право обрати одну з підстав для її отримання.

У другому випадку, коли особа вже реалізувала право на одноразову грошову допомогу за певною правовою підставою, а в подальшому під час повторного огляду їй встановлено вищу групу інвалідності, застосовуються спеціальні правила щодо виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №440/2563/22, аналізуючи положення частини сьомої статті 13 Закону №3551-XII та пунктів 4, 6, 17 Порядку №336, дійшов висновку, що одноразова грошова допомога відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №3551-XII може бути призначена лише у випадку, якщо особа не реалізувала своє право на одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів. Водночас протягом двох років після первинного встановлення інвалідності особа може реалізувати право на отримання допомоги у більшому розмірі при встановленні вищої групи інвалідності лише за умови, що при первинному встановленні інвалідності одноразову грошову допомогу було призначено та виплачено відповідно до Закону №3551-XII.

Зазначений висновок Верховного Суду є релевантним до спірних правовідносин, оскільки у справі, що розглядається, первинне встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності та подальше встановлення ІІ групи інвалідності пов`язані з однією і тією самою причиною інвалідності – захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу з 09.12.2016 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, яка 11.05.2017 була йому виплачена у розмірі 240 000,00 грн відповідно до Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У подальшому, 11.06.2019, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Таким чином, у даному випадку не йдеться про виникнення у позивача нового, самостійного права на одноразову грошову допомогу внаслідок іншого ушкодження здоров`я чи за іншою юридичною підставою. Встановлення ІІ групи інвалідності у 2019 році є зміною групи інвалідності, встановленої позивачу первинно у 2016 році, за тією самою причиною.

Відтак, отримання позивачем у 2017 році одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-XII має правове значення для вирішення питання про можливість подальшого отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності відповідно до Закону №3551-XII.

Колегія суддів звертає увагу, що положення частини сьомої статті 13 Закону №3551-XII не можуть тлумачитися ізольовано від встановленого цією ж нормою принципу вибору особою однієї з правових підстав для отримання одноразової грошової допомоги.

У момент первинного встановлення інвалідності позивач мав право на отримання відповідної допомоги як військовослужбовець за Законом №2011-XII, яким він і скористався. Подальша зміна групи інвалідності сама по собі не створює можливості повторного набуття права на одноразову грошову допомогу за іншим законом, якщо така зміна стосується тієї самої інвалідності та тієї самої причини її виникнення.

Інше тлумачення призвело б до фактичного повторного призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з одним і тим самим страховим (юридичним) випадком, що не відповідає правовій природі такої виплати.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що на момент встановлення ІІ групи інвалідності 11.06.2019 була чинною редакція Порядку №336, яка, на його думку, не містила відповідної підстави для відмови.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №334 до пункту 6 Порядку №336 були внесені зміни, а окреме положення про невиплату одноразової грошової допомоги у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №769.

Разом з тим у спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачу не з підстав пропуску дворічного строку, а у зв`язку з тим, що позивач уже отримав одноразову грошову допомогу за іншим законом.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо незастосовності до спірних правовідносин положення Порядку №336 про дворічний строк не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для повторного призначення позивачу одноразової грошової допомоги за Законом №3551-XII.

Не змінює наведеного висновку і посилання апелянта на те, що частиною сьомою статті 13 Закону №3551-XII прямо не передбачено зменшення розміру допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення про виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми є спеціальним та застосовується у випадках, прямо передбачених Порядком №336, зокрема у разі реалізації особою права на допомогу відповідно до Закону №3551-XII та подальшого встановлення вищої групи інвалідності. Саме по собі це положення не означає, що особа, яка первинно реалізувала право на допомогу за іншим законом, набуває безумовного права на повторну виплату за Законом №3551-XII.

Визначальним є те, що позивач первинно вже реалізував право на одноразову грошову допомогу за Законом №2011-XII, а подальше встановлення йому ІІ групи інвалідності стосувалося тієї самої причини інвалідності.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять переконливих аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №160/32631/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в адміністративній справі №160/32631/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак