Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/30322/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30322/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/30322/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047350008860 від 18.09.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1996р., та період роботи з 02.07.1996р. по 14.06.1999р., згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 02.07.1996р.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового страхового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 : з 24.11.2003р. по 21.12.2003р. за професією «курси з відривом від виробництва за професією «гірник підземний»; з 22.12.2003р. по 22.01.2004р. за професією «учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті; з 23.01.2004р. по 03.02.2006р. за професією «гірник підземний» з повним робочим днем у шахті; з 04.02.2006р. по 31.03.2006р. за професією «учень машиніста підземних установок» з повним робочим днем у шахті; з 01.04.2006р. по 02.08.2016р. за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті; з 03.08.2016р. по 10.09.2025р. за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та сплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з липня 2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047350008860 від 18.09.2025;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1996р., та період роботи з 02.07.1996р. по 14.06.1999р., згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 02.07.1996р.);

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового страхового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 : з 24.11.2003р. по 21.12.2003р. за професією «курси з відривом від виробництва за професією «гірник підземний»; з 22.12.2003р. по 22.01.2004р. за професією «учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті; з 23.01.2004р. по 03.02.2006р. за професією «гірник підземний» з повним робочим днем у шахті; з 04.02.2006р. по 31.03.2006р. за професією «учень машиніста підземних установок» з повним робочим днем у шахті; з 01.04.2006р. по 02.08.2016р. за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті; з 03.08.2016р. по 10.09.2025р. за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;

- стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що аналіз норм Закону № 1085, Порядку №22-1 та Порядку № 637 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. Страховий стаж особи становить 42 роки 02 місяці 10 днів. (в т.ч. додаткові роки за Список №1 - 17 років). Пільговий стаж особи становить 21 рік 09 місяців 11 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1993 по 30.06.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1996, оскільки запис не повний (відсутня дата видачі диплому). Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів. Також не зараховано період роботи з 02.07.1996 по 14.06.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.07.1996, оскільки запис №5 не засвідчений підписом керівника і печаткою організації. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. До пільгового стажу зараховано всі періоди. Право на пенсійну виплату згідно наданих документів заявник матиме з 07.07.2028. Аналізуючи вище наведені правові норми та зважаючи на викладені обставини в їх сукупності апелянт вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

11.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 17.09.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 047350008860 через відсутність пільгового та страхового стажу.

З тексту згаданого рішення встановлено наступне. Відмова про призначення пільгової пенсії за віком ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.09.2025.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове Державне пенсійне страхування" право на пенсію незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних Молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), за умови, що вони зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Вік заявника 47 років 02 місяці 05 днів.

Страховий стаж особи становить 42 роки 02 місяці 10 днів. (в т.ч. додаткові роки за Список № 1 - 17 років).

Пільговий стаж особи становить 21 рік 09 місяців 11 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1993 по 30.06.1996 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1996, оскільки запис не повний (відсутня дата видачі диплому). Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів;

- період роботи з 02.07.1996 по 14.06.1999 згідно трудової книжки № НОМЕР_2 від 02.07.1996, оскільки запис №5 не засвідчені підписом керівника і печаткою організації. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.

До пільгового стажу зараховано всі періоди.

Право на пенсійну виплату згідно наданих документів заявник матиме з 07.07.2028.

У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що пільговий стаж позивача за Списком № 1 станом на день звернення з заявою про призначення пенсії дорівнював 21 року 7 місяцям 27 дням, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту а) статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1- р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15)) із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII з 60 років до 47 років. Проте, в оскаржуваному рішенні відповідач, посилаючись на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., далі Закон № 1058-IV, проігнорував положення статей 12 та 13 Закону № 1788-XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15)). За таких обставин, відповідач безпідставно посилався на норми Закону № 1058-ІV, та проігнорував норми Закону № 1788-ХІІ. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1996р., та період його роботи з 02.07.1996р. по 14.06.1999р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Пунктом 1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено судом першої інстанції, пільговий стаж роботи позивача, окрім записів у його трудовій книжці, також підтверджується довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Першотравневське» № 479 від 10.09.2025.

Зі змісту цієї довідки слідує, що позивач працював:

- з 24.11.2003р. по 21.12.2003р. (0 років 0 місяців 28 днів) за професією «курси з відривом від виробництва за професією «гірник підземний», отримував 100 % тарифної ставки підземного робітника;

- з 22.12.2003р. по 22.01.2004р. (0 років 1 місяць 1 день) за професією «учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті», отримував 100 % тарифної ставки підземного робітника;

- з 23.01.2004р. по 03.02.2006р. (2 роки 0 місяців 11 днів) за професією «гірник підземний» з повним робочим днем у шахті;

- з 04.02.2006р. по 31.03.2006р. (0 років 1 місяць 27 днів) за професією «учень машиніста підземних установок» з повним робочим днем у шахті, отримував 100 % тарифної ставки підземного робітника;

- з 01.04.2006р. по 02.08.2016р. (10 років 3 місяця 22 дня) за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті;

- з 03.08.2016р. по теперішній час, тобто по 10.09.2025р. (8 років 11 місяців 28 днів) за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті.

Такі саме періоди пільгового стажу позивача зазначено і у його трудовій книжці НОМЕР_1 (дата заповнення 02.07.1996).

Як вбачається зі Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМ України № 36 від 16.01.2003р., до цього Списку входять усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р., до цього Списку також входять робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Отже, робота позивачем учнем машиніста підземних установок, гірником підземним, та машиністом підземних установок у період з 24.11.2003р. по 10.09.2025р. входить до переліку робіт, передбачених Списком № 1.

За таких обставин, пільговий стаж позивача за Списком № 1 станом на день звернення з заявою про призначення пенсії дорівнював 21 року 7 місяцям 27 дням, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту а) статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1- р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15)) із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII з 60 років до 47 років.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідач, посилаючись на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., далі Закон № 1058-IV, проігнорував положення статей 12 та 13 Закону № 1788-XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15)).

Статтею 13 Закону № 1788-XII визначено право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 цього рішення Конституційного Суду України, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Так, відповідно до пункту а) статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15)), працівники, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

На день звернення з заявою про призначення пенсії позивачу було 47 років, тобто віку у 50 років він ще не досяг.

Проте, відповідно до абзацу 4 пункту а) статті 13 Закону № 1788- XII (в редакції належній до застосування на підставі рішення Конституційного Суду України віл 23.01.2020р. № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15)), працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Відповідно до статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині набуття права на пенсію на пільгових умовах та наявністю страхового стажу у відповідній кількості років.

Закон № 1788-ХІІ визначає необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах пільговий страховий стаж у 10 років при загальному стажі у 20 років, тоді як Закон № 1058-ІV встановлює пільговий стаж не менше ніж 25 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021р. (справа № 360/3611/20) дійшла висновку стосовно того, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. (справа № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Найбільш сприятливим є саме Закон № 1788-ХІІ, який встановлює менший страховий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно послався на норми Закону № 1058-ІV, та проігнорував норми Закону № 1788-ХІІ.

Крім того, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1996р., та період його роботи з 02.07.1996р. по 14.06.1999р.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що вказані періоди не зараховані через те, що запис не повний (відсутня дата видачі диплому) та запис №5 трудової книжки не засвідчений підписом керівника і печаткою організації.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки та внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців” при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

В подальшому порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, наведені відповідачем підстави для неврахування періодів роботи не можуть бути визнані належною підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Колегія суддів вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Колегія суддів критично ставиться до обґрунтувань відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи через відсутність печатки на трудовій книжці, оскільки відбиток печатки на трудовій книжці та на записах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Крім того, період навчання позивача підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.07.1996, з яких убачається, що навчання тривало з 01.09.1993 по 30.06.1996. Зазначені обставини також відображені в оскаржуваному рішенні. За таких умов посилання відповідача на відсутність дати видачі диплома не є належною та правомірною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду навчання до страхового стажу.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047350008860 від 18.09.2025 року.

Як наслідок судом першої інстанції правильно встановлено, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1993р. по 30.06.1996р., та період роботи з 02.07.1996р. по 14.06.1999р., згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 02.07.1996р.); зарахувати до пільгового страхового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 : з 24.11.2003р. по 21.12.2003р. за професією «курси з відривом від виробництва за професією «гірник підземний»; з 22.12.2003р. по 22.01.2004р. за професією «учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті; з 23.01.2004р. по 03.02.2006р. за професією «гірник підземний» з повним робочим днем у шахті; з 04.02.2006р. по 31.03.2006р. за професією «учень машиніста підземних установок» з повним робочим днем у шахті; з 01.04.2006р. по 02.08.2016р. за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті; з 03.08.2016р. по 10.09.2025р. за професією «машиніст підземних установок» з повним робочим днем у шахті.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/30322/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/30322/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко