Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/34628/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34628/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24 березня 2026 року у справі №160/34628/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №160/34628/24 позов задоволено частково, а саме, суд:

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;

-зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік ОСОБА_1 , перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;

- у задоволенні решти вимог - відмовив.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №160/34628/24 набрало законної сили 30.09.2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким його клопотання про встановлення контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що в даному випадку резолютивна частина рішення суду містить зобов`язання здійснити перерахунок, проте управлінням нараховано до виплати суму невідомого походження. Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в належному розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовим доказами, наявними в матеріалах справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №160/34628/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік ОСОБА_1 , перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

30.09.2025 року вказане рішення суду набрало законної сили.

Відмовляючи у встановленні судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих до суду доказів встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 № 160/34628/24 виконане; рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 № 160/34628/24 розмір пенсії, яка мала бути поновлена визначено не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно – правових актів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Спосіб судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах закріплений у ст. 382 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що таким правом суд повинен користуватись, коли відповідач (боржник) відмовляється чи ухиляється від виконання судового рішення або є об`єктивні підстави вважати, що буде ухилятися від такого виконання.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

За матеріалами справи, позивач отримав виконавчий лист у грудні 2025 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 80029529 від 20.01.2026 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 160/34628/24, виданого 19.12.2025 року.

Отже, позивачем не надано суду доказів, що державним виконавцем у даному конкретному випадку були використані всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, докази закінчення виконавчого провадження відсутні, а отже, звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

В той же час, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 № 160/34628/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновило з 07.10.2009 року пенсію позивачу, нарахувало борг за період з 07.10.2009 по 31.03.2026 у сумі 14776,14 грн, частина якого в сумі 6344,59 грн виплачена в лютому 2026 року у березні 2026 року виплачена частина боргу в сумі 4074,70 грн.

Також, відповідач повідомив, що залишок боргу за період з 07.10.2009 по 31.03.2026 станом на 23.03.2026 складає 4356,85 грн, про виплату якого буде повідомлено додатково.

Таким чином, дії відповідача не свідчать про його ухилення від виконання рішення суду або його невиконання, однак вказані дії доводять вчинення відповідачем заходів, спрямованих на виконання рішення суду по цій справі.

Відтак, не здійснення суб`єктом владних повноважень у даному конкретному випадку виплати боргу за рішенням суду у справі №160/34628/24 не є доказом умисного та свідомого невиконання судового рішення, оскільки відсутність фізичної змоги провести грошовий платіж через неотримання відповідних цільових асигнувань та через відсутність вільного обсягу фінансових ресурсів не може бути кваліфіковано у якості невиконання судового рішення без поважних причин.

В той же час, як зазначалося вище, відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для її зміни або скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 254, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 382 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24 березня 2026 року у справі №160/34628/24 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24 березня 2026 року у справі №160/34628/24 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко