Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №340/2213/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 340/2213/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі №340/2213/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09.08.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що рішенням МСЕК 12ААВ №184985 від 02.02.2023 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності (загальне захворювання), у зв`язку з чим вона отримувала пенсію по інвалідності. Останній автоматичний перерахунок пенсії по інвалідності на період з 01.03.2025 по 08.08.2025 позивачу було здійснено згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 110130011759 від 26.02.2025 та останню виплату, в розмірі 2 758,82 гривень, позивач отримала в серпні 2025 року. Вказує, що позивач неодноразово зверталася за роз`ясненнями до відповідача щодо підстав припинення виплати пенсії. 30.10.2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивачем було подано письмову скаргу щодо безпідставного припинення виплати пенсії по інвалідності. У листопаді 2025 року позивач отримала лист ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 14.11.2025 №11340-12120/С-02/8-1100/25 за результатами розгляду скарги. Позивач не погодилась, з позицією відповідача, вважала її такою, що суперечить чинному законодавству України та є протиправною, у зв`язку з чим нею було подано ще одну скаргу від 07.12.2025 до відповідача. 23.12.2025 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України, позивач отримала лист ГУ ПФУ в Кіровоградській області №13373-14469/С-02/8-1100/25 від 22.12.2025. Зважаючи на доводи відповідача викладені в листі від 22.12.2025, позивач звернулася зі скаргою від 21.01.2026 до Пенсійного Фонду України, де виклала своє обґрунтування протиправності позиції ГУПФУ в Кіровоградській області, та зазначила, що оскільки позивачу було встановлено другу групу інвалідності до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», то позивач відноситься до категорії «інші особи» (абзац 14, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»), а отже має пройти оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року, та відповідно до ст.ст.34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та має право на призначення та виплату пенсії, як мінімум до квітня 2026 року. Проте, Пенсійний Фонд України у своєму листі від 25.02.2026 № 19948-14062/С-03/8-2800/26 зазначив: «Оскільки територія Кропивницької міської територіальної громади Кіровоградської області не належить до територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, та враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень щодо визначення стану порушення функцій організму особи, питання щодо продовження виплати пенсії може бути вирішено у разі отримання територіальним органом Пенсійного фонду України відповідних результатів оцінювання повсякденного функціонування особи, або за наявності відповідної інформації з лікувального закладу про причини, що підтверджують неможливість проходження Вами повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, визначених, зокрема, абзацом сімнадцятим пункту 3 Постанови № 1338». Вважає, що дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області, щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 09.08.2025 є незаконними та суперечить вимогам законодавства.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що особам з інвалідністю, яких віднесено до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, виплату пенсії продовжено по 08.08.2025 (08.02.2025 + 6 місяців). З огляду на положення підпункту 146.1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону, пункту 3 Постанови № 1338 та зважаючи на те, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування за результатами проходження повторного огляду відсутнє, відтак виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 припинено з 09.08.2025.

Звертає увагу Суду на те, що позивач має ІІ групу інвалідності, проживає в м. Кропивницькому, що підтверджує сам у позовній заяві, рішення про проходження повторного огляду нею не надавались, пояснень щодо неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України не надано, отже позивач не відноситься до категорії осіб, кого неможливо направити на проходження повторного огляду, які чітко передбачені Постановою № 1338.

Отже, для поновлення виплати пенсії по інвалідності наведеними вище нормами чинного законодавства встановлено чітки норми, які проігноровано позивачем з невідомих причин. Термін дії інвалідності позивача чітко встановлено у виписки із акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ № 184985 від 02.02.2023 по 28.02.2024, отже позивач за більш ніж два з лишнім роки мав можливість звернутись до експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та вирішити питання з підтвердженням або продовження інвалідності (в разі бажання продовжувати отримувати пенсію, яку призначено відповідно до вимог Закону № 1058).

14 липня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, державою створені правові засади щодо проведення медикосоціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, при цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжено до останнього числа шостого місяця після припинення/скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не було проведено повторний огляд. Такі ж твердження викладені і в Рішенні від 15.05.2026. При цьому, апеляційна скарга Відповідача жодним чином не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, а містить лише формальне повторення доводів, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому Відповідач не зазначає, які саме норми матеріального чи процесуального права були неправильно застосовані судом або які обставини встановлені ним неповно чи помилково.

Апеляційна скарга не містить жодного правового обґрунтування, чому норма вказана в Рішенні від 15.05.2026 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин або чому суд першої інстанції неправильно її витлумачив.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 02.02.2023 по 08.08.2025 отримувала пенсію по інвалідності згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Судом встановлено, що позивачу ІІ група інвалідності вперше встановлена медико-соціальною експертною комісією з 02.02.2023 до 01.03.2024 з датою чергового переогляду 02.02.2024, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААВ №184985 від 02.02.2023.

В позовній заяві позивач вказує, що в серпні 2025 року вона звернулась за роз`ясненнями на «гарячу лінію» Пенсійного фонду України, щодо підстав припинення виплати пенсії, але жодної інформації щодо таких підстав уповноважений працівник «гарячої лінії» їй не надала та порадила звернутись безпосередньо до Відповідача.

30.10.2025 року позивач звернулася зі скаргою до відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, а також просила надати інформацію з посиланням на нормативно-правові на підставі чому їй не було здійснено перерахунок пенсії по інвалідності згідно чинного законодавства та припинено виплату пенсії по інвалідності з 08.08.2025 року та відновити виплату пенсії по інвалідності з 08.08.2025 до моменту поки право на таку пенсію відповідно до законодавства України нею втрачено не буде.

Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 14.11.2025 №11340-12120/С-02/8-1100/25 повідомив позивача про те, що особам з інвалідністю, яких віднесено до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, виплату пенсії продовжено по 08.08.2025 (08.02.2025 + 6 місяців). З огляду на положення підпункту 14-6.1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058, пункту 3 Постанови №1338 та зважаючи на те, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування за результатами проходження повторного огляду до Головного управління не надходило, відтак виплату пенсії по інвалідності припинено з 09.08.2025.

07.12.2025 позивач повторно звернулася до відповідача зі скаргою (а.с.14-16)

Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області №13373-14469/С-02/8-1100/25 від 22.12.2025 повідомив позивача, що наразі відсутні підстави для продовження виплати пенсії по інвалідності з 09.08.2025.

21.01.02026 позивач звернулася зі скаргою до Пенсійного Фонду України. (а.с.10-12)

Листом від 25.02.2026 № 19948-14062/С-03/8-2800/26 Пенсійний Фонд України повідомив ОСОБА_1 , оскільки територія Кропивницької міської територіальної громади Кіровоградської області не належить до територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, та враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень щодо визначення стану порушення функцій організму особи, питання щодо продовження виплати пенсії може бути вирішено у разі отримання територіальним органом Пенсійного фонду України відповідних результатів оцінювання повсякденного функціонування особи, або за наявності відповідної інформації з лікувального закладу про причини, що підтверджують неможливість проходження повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, визначених, зокрема, абзацом сімнадцятим пункту 3 Постанови № 1338. (а.с.8-9)

Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності, представник в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірним у справі правомірність дій відповідача, що полягають у припиненні виплати пенсії позивачу з 08.08.2025 з підстав не проходження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до статті 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058 (далі Закон №1058) пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Відповідно до пункту 14-6.1 розділу IV Прикінцеві положення Закону № 1058, для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію, зокрема, по інвалідності, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Постанова №1338) врегульовані строки, на які продовжується встановлення інвалідності для окремих категорій осіб, а також перелік поважних причин, що є підставою для продовження інвалідності.

Так, особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 01.01.2025, але які не пройшли його своєчасно, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування, але не довше ніж до 01.07.2025 (абз. 11 п. 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою № 94 від 28.01.2025).

Відповідно до виписки з акта огляду медико - соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №184985, позивачу з 02.02.2023 встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання до 01.03.2024. Дата чергового перегляду 02.02.2024.

Тобто, позивачу встановлена друга групи інвалідності з 02.02.2023 року, дата чергового переогляду визначена 02.02.2024, тобто до набрання чинності Постановою №1338 від 15.11.2024 року, відповідно, позивач відноситься до категорії осіб, які зобов`язані у період до 01 квітня 2026 року пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338.

15.11.2024 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, яка набула чинності з дня її опублікування, крім абзаців третього шостого пункту 1, пунктів 7, 8 цієї постанови, які набули чинності з 1 січня 2025 року.

Відповідно до абзаців 12-18 пункту 3 Постанови № 1338, у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 Питання медико-соціальної експертизи(Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України(Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях:

чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.

Отже пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 визначив строк проходження оцінювання, у спірному випадку це до 01.04.2026.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що припинення відповідачем здійснення пенсійних виплат позивачу з 08.08.2025 є протиправними.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.

Стосовно витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката представник позивача надав суду документи, копії: угоди про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 06.04.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; додаткової угоди №1 від 06.0-4.2026, де сторони встановили, що вартість правничої допомоги становить 7000,00 грн.; акту виконаних робіт від 10.04.2026 на підставі додаткової угоди №1 від 06.04.2026; платіжної інструкції №1.611953755.1 від 09.04.2026 на суму 7000,00 грн.

Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що позивачу надані послуги з питання поновлення нарахування та виплати пенсії по інвалідності, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладним.

Разом з тим, представником позивача жодним чином не обґрунтовано кількість часу, який витрачено на кожну вказану послугу та суму кожної такої послуги, враховуючи типовість та зрозумілість предмету спору.

Колегія суддів звертає увагу, що а ні в договорі про надання правничої допомоги, а ні у доданих до нього документах не зазначено спосіб оплати наданих адвокатом послуг.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені судом першої інстанції в додатковому рішенні в розмірі 3 000 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 1000 гривень з відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми правничої допомоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі №340/2213/26 змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення слова та цифри «3000,00 грн.» замінити словами та цифрами « 1000 гривень 00 копійок».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко