Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №619/4766/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4766/26

провадження № 1-кп/619/496/26

ВИРОК

іменем України

17 серпня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025226270000210 від 11.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дворічний Кут Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, стрільця-помічника гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 10 штурмової роти 4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

встановив:

Солдата ОСОБА_3 наказом №141 від 13.05.2025 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 10 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом. Відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_3 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Так, військовослужбовець ОСОБА_3 , 06.11.2025 приблизно о 14 годині 00 хвилин знаходячись у приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де став ініціатором конфлікту на грунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Саме в той час ОСОБА_3 вирішив спричинити ОСОБА_4 тілесні ушкодження будь-якого ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 спочатку підійшов до нічого не підозрюючої ОСОБА_4 , а потім, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, проявляючи надмірну агресію, умисно, із застосуванням фізичної сили, передбачаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, в ході словесного конфлікту, коли потерпіла ОСОБА_4 перебувала в положенні сидячі у креслі навпроти на відстані витянутої руки обличчям до ОСОБА_3 , останній, замахнувся піджавши праву ногу до себе та наніс правою ступнею ноги один удар в обличчя у область носу. Далі ОСОБА_3 наніс ще один удар в обличчя у область носу.

Надалі, ОСОБА_3 , бажаючи продовжити своє протиправне діяння, спрямоване на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , діючи умисно, проявляючи надмірну агресію, із застосуванням фізичної сили, передбачаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, використовуючи в якості знаряддя кримінального проступку пусту пляшку із скла з-під горілки, яку взяв біля крісла, яке знаходилось напроти крісла у якому сиділа ОСОБА_4 , яку він тримав у правій руці, замахнувся та наніс один удар потерпілій ОСОБА_4 , який прийшовся у ліву частину її голови, від чого потерпіла зазнала фізичного болю. Далі ОСОБА_3 взяв другу пляшку із скла з-під горілки, яку взяв біля крісла, та тримавши у правій руці, замахнувся та наніс ще один удар потерпілій ОСОБА_4 , який прийшовся у ліву частину її голови.

У подальшому, ОСОБА_3 був змушений припинити свої протиправні дії, оскільки потерпіла ОСОБА_4 , вибила фрагмент пляшки з руки, яким зупинила неправомірні дії ОСОБА_3 , спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

У результаті протиправного діяння, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: розлитий синець-гематома в ділянці обличчя та забита рана в лівій скроневій ділянці голови, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б» 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 12.11.2025.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто легке тілесне ушкодження.

Згідно з частиною другою статті 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України - у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

До обвинувального акту додана письмова згода обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілої ОСОБА_4 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 надано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 також надала заяву, згідно з якою згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

З огляду на викладені обставини кримінального провадження та беручи до уваги подану згоду ОСОБА_3 про беззаперечне визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, його погодження на встановлені досудовим розслідуванням обставини та розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні, суд, керуючись приписами ст. 381, 382 КПК України, розглядає обвинувальний акт у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, оскільки учасники судового провадження не заперечують обставини, встановлені органом досудового розслідування, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 , як кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення кримінального проступку, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом досліджені дані, які характеризують особу ОСОБА_3 , та при цьому встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 зарекомендував себе посередньо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття ОСОБА_3 та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення визнаються обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Суд ураховує характер та спосіб вчинення проступку, зокрема послідовне нанесення потерпілій кількох умисних ударів, у тому числі двох ударів ногою в ділянку обличчя та двох ударів скляними пляшками в ділянку голови, що свідчить про значну інтенсивність застосованого насильства та виключає можливість призначення покарання у мінімальному розмірі. Визначаючи конкретний вид покарання в межах санкції частини першої статті 125 КК України, суд також ураховує, що обвинувачений є військовослужбовцем, призваним під час мобілізації, та проходить службу у штурмовому підрозділі, у зв`язку з чим призначення громадських робіт, які виконуються у вільний від основної роботи чи служби час, з урахуванням специфіки проходження ним військової служби не забезпечуватиме належної практичної реалізації мети покарання. При цьому сам факт проходження військової служби суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання, а враховує його виключно при визначенні виду покарання, який буде реально виконуваним та відповідатиме вимогам індивідуалізації. За сукупності наведених обставин суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини першої статті 125 КК України, – п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного та керуючись статтями 370, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1