Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №610/3144/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

№ 610/3144/26 № 3/610/1049/2026

м. Балаклія13 серпня 2026 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович за участю: секретаря Ворони І.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, рнокпп НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в:

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В розумінні Європейського суду з прав людини справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Отже у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі "Олег Колесник проти України" ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХІ № 4410 від 05.07.2026 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:

« 07.10.2024 в військовій частині НОМЕР_2 проходить військову службу за мобілізацією молодший сержант ОСОБА_1 . 03.07.2026 надійшла доповідь від начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 № 1922/8836 від 03.07.2026 про самовільне залишенні військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Станом на 19:00 02.07.2026 сержант ОСОБА_1 не повернувся з лікувального закладу до місця проходження служби. Встановлено, що сержант ОСОБА_1 , як з 25.06.2026 перебував після травмування на лікуванні в КНП "Центральна міська лікарня" Гайворонська міської ради, 01.07.2026 був виписаний та скерований для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією щодо подальшого реабілітаційного лікування до вищезазначеного закладу охорони здоров`я.

05.07.2026 надійшла доповідь начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 № 1922/8534 від 05.07.2026 про те, що близько 15:00 04.07.2026 сержант ОСОБА_1 , санітарний інструктор медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , повернувся до місця розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_2 після самовільного залишення частини (02.07.2026).

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі-Статуту), сержант ОСОБА_1 був зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Таким чином, за викладених вище обставин, сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, у порушення вимог ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, був відсутній в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 , без поважних причини в період 02.07.2026 по 15 год 00 хв 04.07.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення тобто, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб».

ОСОБА_1 в суді винуватим себе не визнав, посилаючись на те, що не мав наміру ухилятися від служби. Пояснив, що проходив лікування у лікарні м. Гайворон Кіровоградської області з 25.06.2026 по 01.07.2026. Виписку з лікарні йому надали на руки 01.07.2026 приблизно о 14.00. Після чого йому потрібно було прибути до місця дислокації в/ч НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , з яким немає прямого транспортного сполучення. З м. Гайворон він виїхав 02.07.2026 приблизно о 08.00, до м. Київ прибув цього ж дня приблизно о 14.00-14.30, там переночував. З м. Київ до м. Харків виїхав автобусом 03.07.2026 приблизно о 08.00. Прибув до м. Харків приблизно о 17.30 цього ж дня, там переночував. 04.07.2026 о електричкою приїхав з АДРЕСА_2 , у місце проходження військової служби прибув приблизно о 10.30. У підрозділ медпункту прибув приблизно о 16.00, начальник медичної служби НОМЕР_3 механізованого батальйону 41 ОМБР ОСОБА_2 повідомив, що з 02.07.2026 його оголосили у СЗЧ. Зазначив, що у м. Київ ночував у знайомих, а у м. Харків у хостелі ж/д вокзалу, завжди був на телефонному зв`язку.

На підтвердження своїх доводів надав суду свою виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 3280.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обвинувачення до суду надано:

1)протокол про адміністративне правопорушення від 05.07.2026, в якому ОСОБА_1 розписався. В протокольних поясненнях вказав, що у зв`язку з погіршенням зору йому було мало часу, повертаючись з лікування, через вплив маршрутного сполучення він не встиг прибути до частини наступного дня, командирів він ставив до відома, що не встигне;

2)довідку-доповідь про факт неповернення 02.07.2026 о 19.00 з лікувального закладу військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 від 03.07.2026, в якій командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 вказав, що 02.07.2026 від начальника медичного пункту в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 стало відомо, що станом на 19.00 02.07.2026 ОСОБА_1 не повернувся з лікувального закладу до місця проходження військової служби. Попередньо встановлено, що ОСОБА_1 , який з 25.06.2026 перебував після травмування на лікуванні в КНП "Центральна міська лікарня" Гайворонської міської ради, 01.07.2026 був виписаний та скерований для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією щодо подальшого реабілітаційного лікування до вищезазначеного закладу охорони здоров`я. За результатами огляду військовослужбовцю надано консультаційний висновок спеціаліста, відповідно до якого він не потребує госпіталізації (відпустки для лікування після травми), потребує обмеження фізичного навантаження терміном до 14 діб та подальшого дообстеження. Крім того, зважаючи на наявність супутніх захворювань, які обмежують виконання службових обов`язків, рекомендовано направити його до військового госпіталю в/ч НОМЕР_4 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Водночас після проходження медичного огляду станом на 19.00 02.07.2026 ОСОБА_1 до військової частини не прибув та про причини свого неприбуття командуванню не повідомив. Вжиті заходи щодо встановлення місцезнаходження військовослужбовця позитивних результатів не дали. На телефонні дзвінки та повідомлення відповідає, однак систематично повідомляє недостовірні відомості щодо свого фактичного місцезнаходження, чим вводить в оману командування військової частини та ускладнює проведення заходів щодо його розшуку. У вказаній довідці також зазначено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 призначає проведення службового розслідування, яке доручити заступнику командира механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , термін розслідування 10 діб;

3)довідку-доповідь по факту повернення 04.07.2026 о 15.00 до тимчасового місця розташування медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 військовослужбовця ОСОБА_1 від 05.07.2026, у якій командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 вказав, що згідно з рапортом начальника медичного пункту в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 стало відомо, що станом на 15.00 04.07.2026 було встановлено місце перебування ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . Вказаний військовослужбовець повернувся на службу у розташування медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону. ОСОБА_1 в усній формі повідомив, що невчасно повернувся із лікувального закладу до тимчасового розташування підрозділу в населеному пункті АДРЕСА_2 через погане самопочуття;

4)рапорт командира - начальника медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_5 від 05.07.2026 про виявлення факту самовільного залишення у зв`язку з неповерненням з лікування в тимчасовому місці розташування за адресою: АДРЕСА_2 сержанта ОСОБА_1 з 02.07.2026 19.00 по 04.07.2026 15.00 без поважних причин;

5)пояснення ОСОБА_1 від 05.07.2026, який повідомив, що був відсутній на військовій службі з 02.07.2026 з 19.00 по поважній причині - недостатньо часу на дорогу, повернувся до підрозділу 04.06.2026 о 10.00, зараз перебуває у підрозділі;

6)копію паспорта ОСОБА_1 ;

7)копію військового квитка ОСОБА_1 ;

8)копію витягу з наказу від 20.10.2024 про зарахування ОСОБА_1 , санітарного інструктора медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 , до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та вважати таким, що з 20.10.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього довідки-доповіді та рапорт командира складено щодо ОСОБА_1 . Для розгляду справи про адміністративне правопорушення до суду прибув ОСОБА_1 , який підтвердив, що викладені в адміністративному матеріалі обставини стосуються саме його. Ця обставина та співпадіння інших відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, впевнено вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією особою.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Суть обвинувачення зведена до того, що ОСОБА_1 був відсутній в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 без поважних причини в період з 19.00 02.07.2026 по 15.00 04.07.2026, не повернувшись вчасно з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивною стороною вказаного адміністративного правопорушення є нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з лікувального закладу тривалістю до десяти діб. Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу - це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Під місцем служби, якщо воно не збігається з розташуванням частини, розуміється будь-яке місце, де військовослужбовець повинен у перебіг певного часу виконувати військові обов`язки або знаходитися за наказом чи дозволом начальника. Це може бути полігон, табір, військовий ешелон, корабельне приміщення, док, судноремонтний завод, гауптвахта, шпиталь чи лікарня, лазня, місце виконання господарських робіт чи проведення навчальних занять, як вони визначені відповідним командиром (начальником), маршрут пересування і місце знаходження у відрядженні, вказані у приписі, тощо.

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місце служби, а початковим моментом нез`явлення вчасно на службу наступний день після дня, в який випливли встановлені строки з`явлення.

З наданої ОСОБА_1 виписки із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що він з 25.06.2026 проходив стаціонарне лікування у хірургічному відділенні КНП "Центральна міська лікарня" Гайворонської міської ради у Кіровоградській області, дата виписки - 01.07.20026. (а.с. 21).

При цьому, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують зобов`язання останнього прибути на військову службу в тимчасове місце розташування його військової частини в певний населений пункт у визначену конкретну дату після проходження ним лікування, а саме 02.07.2026.

Тобто дата, коли ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання своїх службових обов`язків, не була визначена у відповідному документі (наказі, розпорядженні тощо).

Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять висновків службового розслідування, про призначення якого було зазначено у довідці-доповіді від 03.07.2026, або службової перевірки, яка на думку судді, повинна була бути проведена керівництвом військової частини у разі виявлення відсутності ОСОБА_1 в місці тимчасової дислокації військової частини.

До того ж, ОСОБА_1 повернувся після завершення 01.07.2026 лікування до тимчасового розташування військової частини 04.07.2026 з поважної причини, оскільки йому об`єктивно був потрібен достатній час на дорогу, враховуючи значну відстань, відсутність прямого транспортного сполучення між м. Гайворон Кіровоградської області та с-щем Андріївка Ізюмського району Харківської області та його ускладненість з урахуванням реалій.

Як зазначено вище, відповідальність може наступати лише у випадках відсутності причин, визнаних поважними.

Проте ОСОБА_1 діяв добросовісно, почав добиратися до місця проходження військової служби одразу після завершення лікування та отримання на руки медичних документів про проходження лікування, виписки тощо, для подальшого подання як доказу свого лікування та його періоду, необґрунтованого затягування повернення з лікарні до місяця проходження військової служби з його боку судом не встановлено.

Цей тягар доказування покладений на сторону обвинувачення і обов 'язок доводити свою невинуватість не може бути перекладений на сторону захисту.

Ці обставини спростовують наявність у ОСОБА_1 умислу на нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, а тому відсутня суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, як і об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, внаслідок наявності поважних причин нез'явлення вчасно на військову службу.

Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване адміністративне правопорушення було вчинено і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винувата у вчиненні цього адміністративного правопорушення.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 252, 247, 280, 284-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.