Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №398/4075/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4075/26

провадження №: 1-кп/398/456/26

ВИРОК

Іменем України

"18" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 05.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №6202517004004108 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженц я м. Краматорська, Донецької області, громадянина України, українця, маючого професійну освіту, неодруженого, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебуває на посаді курсанту 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимого 03.10.2025 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 249 КК України у виді покарання апробаційний нагляд строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині)

№ 320 від 16.10.2024 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 з 16.10.2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення курсанту 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, станом на 16.10.2024, ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу, та приступив до виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді курсанту 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧА 1890 у військовому званні «солдат», солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець відповідно до ст.ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; бути готовим до виконання завдань за призначенням; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено поняття воєнного стану як особливого правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також визначено момент набрання чинності Указом – одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому моментом набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 визначено день його опублікування.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також визначено момент набрання чинності Указом – одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому моментом набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 визначено день його опублікування.

24.02.2022 Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 опубліковано в № 37 від 24.02.2022 офіційного друкованого видання «Голос України», а відтак з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженими Законами України № 2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022, № 2500-ІХ від 15.08.2022, № 2738-ІХ від 16.11.2022, № 2915-ІХ від 07.02.2023, № 3057-ІХ від 02.05.2023, № 3275-ІХ від 27.07.2023, № 3429-IX від 08.11.2023, № 3564 IX від 06.02.2024, № 3684-ІХ від 08.05.2024, № 3891-ІХ від 23.07.2024, № 4024-ІХ від 29.10.2024, відповідно, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Не зважаючи на викладене, солдат ОСОБА_5 17.11.2024 року близько 07 години 05 хвилин, будучи військовослужбовцем курсанту 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧА 1890 у військовому званні «солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до моменту затримання працівниками правоохоронних органів біля приміщення Олексанрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, за адресою: м. Олександрія, вул. 6-го Грудня 49, а саме до 15 год.30 хвилин 27.03.2026 перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 342 від 01.12.2024 солдата ОСОБА_5 , колишнього курсанта навчального курсу 235сміжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних СИЛ України військової чстини НОМЕР_2 на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВООС-100 915А/630 у військовому званні «солдат».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, станом на 01.12.2024, ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу, та приступив до виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець відповідно до ст.ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; бути готовим до виконання завдань за призначенням; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено поняття воєнного стану як особливого правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також визначено момент набрання чинності Указом – одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому моментом набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 визначено день його опублікування.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також визначено момент набрання чинності Указом – одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому моментом набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 визначено день його опублікування.

24.02.2022 Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 опубліковано в № 37 від 24.02.2022 офіційного друкованого видання «Голос України», а відтак з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженими Законами України № 2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022, № 2500-ІХ від 15.08.2022, № 2738-ІХ від 16.11.2022, № 2915-ІХ від 07.02.2023, № 3057-ІХ від 02.05.2023, № 3275-ІХ від 27.07.2023, № 3429-IX від 08.11.2023, № 3564 IX від 06.02.2024, № 3684-ІХ від 08.05.2024, № 3891-ІХ від 23.07.2024, № 4024-ІХ від 29.10.2024 відповідно, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Не зважаючи на викладене, солдат ОСОБА_5 , 05.12.2024 близько 19 години 00 хвилин, будучи військовослужбовцем на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до моменту затримання працівниками правоохоронних органів, перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 342 від 01.12.2024 солдата ОСОБА_5 , колишнього курсанта навчального курсу 235сміжвидового центру підготовки військових частин та підрозділів оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних СИЛ України військової частини НОМЕР_2 на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВООС-100 915А/630 у військовому званні «солдат».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, станом на 01.12.2024, ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу, та приступив до виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець відповідно до ст.ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; бути готовим до виконання завдань за призначенням; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Крім того, ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено поняття воєнного стану як особливого правового режиму, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також визначено момент набрання чинності Указом – одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому моментом набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 визначено день його опублікування.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також визначено момент набрання чинності Указом – одночасно з набранням чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому моментом набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 визначено день його опублікування.

24.02.2022 Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 опубліковано в № 37 від 24.02.2022 офіційного друкованого видання «Голос України», а відтак з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, від 20.10.2025, затвердженими Законами України № 2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022, № 2500-ІХ від 15.08.2022, № 2738-ІХ від 16.11.2022, № 2915-ІХ від 07.02.2023, № 3057-ІХ від 02.05.2023, № 3275-ІХ від 27.07.2023, № 3429-IX від 08.11.2023, № 3564 IX від 06.02.2024, № 3684-ІХ від 08.05.2024, № 3891-ІХ від 23.07.2024, № 4024-ІХ від 29.10.2024, № 4220-ІХ від 15.01.2025,відповідно, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Не зважаючи на викладене, солдат ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він 14.01.2025 в денний час (точного часу судового розслідування встановити не представилося можливим), будучи військовослужбовцем резерву 91 запасної роти військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив тимчасове розташування 91 запасної роти в АДРЕСА_2 , військової частини НОМЕР_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до моменту затримання працівниками правоохоронних органів, перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав в повному обсязі. Фактичні обставини справи не оспорював. Зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, місце несення служби він залишив, оскільки хотів додому, у скоєному кається.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, враховуючи добровільне визнання обвинуваченим своєї вини та оцінивши досліджені судом докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який характеризується негативно за місцем проходження військової служби, не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра чи лікарня нарколога не перебуває, раніше судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлені.

За таких обставин, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, що на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно досудової доповіді, складеної начальником відділу Олександрійського районного відділу №1 філії Державної установи "Центр пробаці" в Кіровоградській області, вбачається, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_5 , а також середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, орган пробації, вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення потворного правопорушення у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважаємо доцільним крім обов`язків, передбачених частиною 76 ч.1 КК України, покласти на особу додатковий обов`язок , передбачений ч.3 ст. 76 КК України.

03.10.2025 ОСОБА_5 раніше судимий Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 249 КК України у виді покарання апробаційний нагляд строком на 1 рік. Вирок суду набрав законної сили 04.11.2025 року.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується не відбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.

Відповідно до ч.1 ст.72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають:два дні пробаційного нагляду.

ОСОБА_5 вчинив зазначене кримінальне правопорушення після постановлення стосовно нього вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.10.2025, але до повного відбуття покарання, яке було призначено зазначеним вироком у виді пробаційного нагляду на строк один. Згідно з довідкою органу пробації ОСОБА_5 став на облік у зв`язку з виконанням зазначеного вироку у виді пробаційного нагляду 07.11.2025 і фактично станом на час постановлення вироку в розглядуваній справі відбув це покарання строком дев`ять місяців і 11 днів. Отже, ОСОБА_5 не відбув покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 місяці двадцять днів, що становить 283 дні.

Статтею ч.1ст. 71 КК України передбачено: якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно з частиною четвертою цієї ж норми кримінального закону передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з частиною 1 пункту 1 підпункту а-1 статті 72 КК України при складанні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид покарання, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду. За цими правилами 283 дні строку пробаційного нагляду відповідають 143 дням позбавлення волі.

З урахуванням того, що ОСОБА_5 раніше не засуджувався до реального покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі, суд вважає достатнім застосувати принцип часткового складання покарання для остаточного його відбуття ОСОБА_5 , а саме: до призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців частково приєднати невідбуту частину покарання у виді строку пробаційного нагляду, що відповідає одному місяцю позбавлення волі і остаточно визначити строк покарання у виді позбавлення волі для відбуття ОСОБА_5 за сукупністю вироків 5 років 7 місяців.

Підстав для застосування ст.69,75 КК України суд не вбачає.

Із врахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 слід зарахувати у строк відбування покарання строк його утримання під вартою з моменту фактичного взяття під варту (затримання), тобто з 27.03.2026 по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у провадженні не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні, арешт на майно не накладався. Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі статей 71 та 72 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати не відбуте ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання, призначене вироком Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області від 03.10.2025, та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання виді 5 (п`яти) років 7 (сім) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання 27.03.2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6