Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №390/845/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/845/26

Провадження № 2/390/597/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Квітки О.О.,

при секретарі - Петренко В.Р.,

розглянувши в місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Терещенко Тетяна Валеріївна до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Репалова Юлія Анатоліївна, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

31.03.2026 від представника позивача адвоката Терещенко Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» до Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшов вищезазначений позов, в якому вона просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів, відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України, за період з лютого 2022 по березень 2026 роки у розмірі 170 000 грн 00 коп.

Позов вмотивований тим, що 22 листопада 2021 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області ухвалив судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заборгованість по аліментам станом на 01.03.2026 складає 214 632 грн 20 коп. Отже, загальна сума пені за період з лютого 2022 по лютий 2026 роки включно становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується детальним розрахунком, який наданий позивачем в позові, та підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку. Розрахунок пені здійснено, виходячи з таких умов: аліменти підлягали сплаті щомісячно до останнього дня відповідного місяця; прострочення нараховувалось з наступного дня після закінчення строку сплати; пеня нарахована станом на 01.03.2026, без урахування цього дня; заборгованість не погашалась.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Репалової Ю.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що відповідач не ухилявся від виконання обов`язків щодо утримання дитини, а навпаки, систематично та добровільно перераховував кошти на особисту банківську картку позивачки. Відповідач стверджує, що не був обізнаний про наявність виконавчого провадження, оскільки позивачка не повідомляла його про пред`явлення виконавчого листа до виконання, а державним виконавцем не надсилалася постанова про відкриття провадження. Лише наприкінці лютого 2026 року відповідачу стало відомо про наявність виконавчого провадження, а у березні 2026 року про розмір сформованої заборгованості. За таких обставин відповідач об`єктивно не міг умисно ухилятися від виконання зобов`язання в межах виконавчого провадження, про існування якого він не був повідомлений. Крім того, після ухвалення рішення про стягнення аліментів сторони не припинили сімейні відносини, а фактично проживали разом однією сім`єю та вели спільний побут, спільне господарство, виховували дитину. Між сторонами існувала домовленість щодо добровільного матеріального забезпечення дитини без примусового виконання. У 2022 році відповідач був мобілізований для проходження військової служби. Незважаючи на проходження військової служби, відповідач продовжував систематично надавати позивачу матеріальну допомогу для забезпечення потреб сім`ї та дитини. Так, упродовж 2022 року відповідач систематично перераховував грошові кошти безпосередньо позивачу, що підтверджується банківськими квитанціями та платіжними документами, зокрема були здійснені наступні платежі: 08.04.2022 — 2 010,05 грн; 18.04.2022 — 5 025,13 грн; 22.04.2022 — 10 025,06 грн; 30.04.2022 — 2 010,05 грн; 04.05.2022 — 18 025,24 грн; 18.05.2022 — 6 025,31 грн; 25.05.2022 — 20 026,03 грн; 25.05.2022 — 20 026,03 грн; 01.07.2022 — 20 026,03 грн; 03.07.2022 — 4 020,10 грн; 14.07.2022 — 3 015,08 грн; 14.11.2022 — 1 005,03 грн; 19.11.2022 — 1 005,03 грн; 04.12.2022 — 1 005,03 грн; 20.12.2022 — 2 512,56 грн; 29.12.2022 — 1 005,03 грн. Загальна сума перерахованих коштів становить 125 766, 79 грн. Хоча зазначені платежі не були враховані органом державної виконавчої служби як аліментні платежі у зв`язку з відсутністю у призначенні платежу прямої вказівки на аліменти, сам факт систематичного перерахування відповідачем значних сум на користь позивача свідчить про відсутність умислу на ухилення від виконання батьківського обов`язку та відсутність вини. Позивач протягом тривалого часу приймала від відповідача систематичну матеріальну допомогу, не висловлювала заперечень щодо способу її надання, не повідомляла відповідача про відкриття виконавчого провадження, чим сформувала у відповідача обґрунтоване переконання щодо належного виконання ним свого обов`язку. Після отримання інформації про виконавче провадження відповідач добровільно розпочав погашення заборгованості. На підтвердження цього відповідачем були здійснені наступні платежі: 21.02.2026 — 3 045,00 грн; 25.03.2026 — 5 582,50 грн; 10.04.2026 — 10 150,00 грн. Загальна сума добровільного погашення становить 18 777,50 грн. Такі дії свідчать про добросовісну поведінку відповідача та відсутність наміру ухилятися від виконання аліментного обов`язку. На цей час відповідач не проходить військову службу, не перебуває у трудових відносинах, не має постійного місця роботи та стабільного щомісячного доходу, а отримувані відповідачем доходи мають нерегулярний, тимчасовий та нестабільний характер. Попри складне матеріальне становище відповідач продовжує в межах своїх фінансових можливостей здійснювати часткове погашення заборгованості. Відповідач наголошує на відсутності своєї вини у виникненні заборгованості, що є обов`язковою умовою для стягнення пені згідно зі ст. 196 СК України та відповідною практикою Верховного Суду.

08.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Терещенко Т.В. надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що обов`язок відповідача зі сплати аліментів виник не з моменту відкриття виконавчого провадження, а на підставі судового наказу № 390/1261/21, 2-н/390/109/21, виданого 04.02.2022 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області, яким з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина, починаючи з 13.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, саме судовий наказ, а не постанова державного виконавця, є правовою підставою виникнення обов`язку відповідача зі сплати аліментів. Крім того, твердження відповідача про необізнаність щодо виконавчого провадження прямо спростовуються постановою державного виконавця від 14.02.2022 у виконавчому провадженні № 68514488 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зазначеною постановою встановлено, що Відповідач отримує дохід у ТОВ «ЕКО ПІГЛЕТС», у зв`язку з чим державним виконавцем було звернуто стягнення на його доходи. Постановою передбачено здійснення відрахувань у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу, з яких 25% — поточні аліменти, 25% — заборгованість по аліментам, а після погашення боргу — у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно. Зазначена обставина свідчить про те, що вже у лютому 2022 року виконавче провадження фактично здійснювалося, державним виконавцем було встановлено офіційне місце отримання доходу відповідача, а виконання судового наказу здійснювалося шляхом звернення стягнення на його заробітну плату. За таких обставин посилання відповідача на те, що він нібито не знав про існування виконавчого провадження, є нелогічним та таким, що суперечить матеріалам справи, оскільки примусове виконання здійснювалося безпосередньо щодо його доходів. Надалі, 03.10.2023 державним виконавцем у межах того самого виконавчого провадження № 68514488 винесено постанову про арешт коштів боржника. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках, електронних гаманцях, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми звернення стягнення 72 719,77 грн. Крім того, 03.10.2023 відповідачу було направлено повідомлення про внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників. У зазначеному повідомленні прямо вказано, що станом на 03.10.2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 13.09.2021 по 03.10.2023 становить 72 319,77 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Внесення особи до Єдиного реєстру боржників є офіційним наслідком невиконання рішення суду та підтверджує наявність відкритого виконавчого провадження, значної заборгованості та застосування до боржника передбачених законом заходів примусового виконання. Таким чином, матеріали виконавчого провадження підтверджують, що вже у 2022–2023 роках щодо відповідача вчинялися активні виконавчі дії, зокрема: звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи; визначення заборгованості зі сплати аліментів; накладення арешту на кошти боржника; внесення Відповідача до Єдиного реєстру боржників. Крім зазначеного, необізнаність відповідача спростовується і його власними письмовими поясненнями, поданими до органу державної виконавчої служби 10.03.2026. У цих поясненнях відповідач підтвердив, що він ознайомлений із сумою заборгованості зі сплати аліментів, від сплати аліментів та заборгованості не відмовляється, а також зобов`язується щомісяця сплачувати аліменти та борг. Вказані письмові пояснення мають істотне доказове значення, оскільки виходять безпосередньо від самого відповідача та підтверджують його обізнаність як щодо аліментного обов`язку, так і щодо наявності заборгованості. Фактично відповідач власноруч визнав: існування аліментного обов`язку; наявність заборгованості; необхідність її погашення; свій обов`язок надалі сплачувати аліменти та борг. За таких обставин твердження відповідача про те, що лише наприкінці лютого 2026 року йому стало відомо про наявність виконавчого провадження, є непереконливим та таким, що не узгоджується з письмовими доказами у справі. Окремо слід зазначити, що навіть у разі посилання Відповідача на нібито неотримання окремих процесуальних документів державного виконавця, така обставина сама по собі не звільняє його від обов`язку виконувати судове рішення про стягнення аліментів. Відповідач, як батько дитини, був зобов`язаний належним чином виконувати аліментний обов`язок щомісячно, у визначеному судовим наказом розмірі, незалежно від перебігу виконавчого провадження. Судовий наказ є обов`язковим до виконання, а невиконання або неналежне виконання такого рішення протягом тривалого часу не може бути виправдане посиланням на необізнаність щодо окремих дій державного виконавця. Також відповідач протягом тривалого часу не звертався до суду із заявами про скасування судового наказу, зміну способу виконання аліментного обов`язку, звільнення від заборгованості чи оскарження розрахунку заборгованості державного виконавця. Не оскаржувалися ним і постанови державного виконавця про звернення стягнення на доходи, арешт коштів та внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників. Така поведінка свідчить не про відсутність вини, а про тривале невиконання відповідачем покладеного на нього судовим рішенням обов`язку зі сплати аліментів. Отже, доводи відповідача про необізнаність щодо виконавчого провадження є безпідставними, спростовуються матеріалами виконавчого провадження та власними письмовими поясненнями Відповідача, а тому не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої статтею 196 Сімейного кодексу України. Щодо доводів Відповідача про фактичне спільне проживання сторін та ведення спільного господарства позивач вважає зазначені доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують факту неналежного виконання відповідачем рішення суду про сплату аліментів. Насамперед слід зазначити, що сам по собі факт можливого спільного проживання сторін не припиняє дії судового наказу про стягнення аліментів та не звільняє відповідача від обов`язку його належного виконання. Незалежно від характеру особистих відносин між сторонами, відповідач був зобов`язаний щомісячно виконувати рішення суду у визначений ним спосіб та розмір. Якби Відповідач дійсно належно та систематично утримував дитину, здійснював сплату аліментів та між сторонами існувала домовленість про відсутність претензій щодо виконання аліментного обов`язку, то не виникла б значна заборгованість зі сплати аліментів; не здійснювалися б примусові виконавчі дії; відповідач не був би внесений до Єдиного реєстру боржників; не було б підстав для накладення арешту на кошти відповідача. Отже, матеріали виконавчого провадження об`єктивно спростовують доводи відповідача про належне виконання ним аліментного обов`язку шляхом «фактичного утримання сім`ї». Щодо наданого відповідачем акта опитування сусідів, він не підтверджує факту сплати аліментів; не підтверджує систематичного матеріального забезпечення дитини; не підтверджує відсутності заборгованості; не підтверджує припинення дії судового наказу. Також слід звернути увагу суду на те, що зазначений акт складений лише у 2026 році, тобто вже після виникнення спору та після подання позову про стягнення пені, що свідчить про його створення саме з метою формування доказової бази на користь відповідача. Відповідач не надав жодного належного доказу того, що аліменти сплачувались регулярно; платежі здійснювались саме на виконання судового наказу; суми переказів враховувались як аліментні платежі органом державної виконавчої служби. Більше того, сам відповідач у відзиві визнає, що надані ним перекази коштів не були враховані органом державної виконавчої служби як аліментні платежі у зв`язку з відсутністю відповідного призначення платежу, Позивач вважає, що надані відповідачем докази не підтверджують належного виконання рішення суду про стягнення аліментів та не спростовують факту наявності значної заборгованості. Насамперед слід звернути увагу суду на те, що у наданих відповідачем квитанціях та банківських документах відсутнє будь-яке зазначення про те, що відповідні платежі здійснювалися саме як аліменти або на виконання судового наказу про стягнення аліментів. У призначенні платежів містяться формулювання: «переказ власних коштів»; «допомога онлайн»; інші загальні формулювання, які не ідентифікують такі перекази як аліментні платежі. Таким чином, зазначені платежі не містять жодного прямого зв`язку із виконанням судового рішення про стягнення аліментів. Верховний Суд неодноразово зазначав, що переказ грошових коштів між фізичними особами сам по собі не є безумовним доказом сплати аліментів, якщо з призначення платежу або інших доказів неможливо встановити, що такі кошти сплачувались саме як аліменти. Натомість відповідач не надав жодної письмової домовленості сторін щодо зміни способу сплати аліментів; не надав доказів погодження позивачем таких переказів саме як аліментних платежів; не надав доказів зарахування зазначених сум органом державної виконавчої служби як виконання аліментного обов`язку; не надав жодного підтвердження того, що вказані платежі здійснювались у рахунок виконання судового наказу. Таким чином, надані Відповідачем квитанції можуть свідчити виключно про факт окремих грошових переказів між сторонами, однак не підтверджують належного, систематичного та повного виконання рішення суду про стягнення аліментів. Також слід звернути увагу суду на те, що більшість наданих відповідачем переказів стосується переважно окремого періоду 2022 року, тоді як заборгованість зі сплати аліментів сформована за тривалий період з 2021 по 2026 роки. Відповідач не надав доказів систематичної та щомісячної сплати аліментів протягом усього періоду існування заборгованості. Натомість матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що у відповідача сформувалася значна заборгованість зі сплати аліментів; державним виконавцем неодноразово застосовувалися заходи примусового виконання. Зазначені обставини свідчать про те, що рішення суду про стягнення аліментів належним чином не виконувалося, а заборгованість зі сплати аліментів існувала протягом тривалого часу. Також безпідставними є посилання відповідача на те, що здійснення ним окремих переказів нібито свідчить про відсутність вини у виникненні заборгованості. Сам по собі факт епізодичного надання грошових коштів не свідчить про належне виконання рішення суду та не спростовує факту багаторічного прострочення сплати аліментів. Більше того, відповідач протягом тривалого часу не вживав жодних дій для: офіційного врегулювання порядку виконання аліментного обов`язку; зміни способу або порядку сплати аліментів; уточнення призначення здійснюваних платежів; проведення звірки із органом державної виконавчої служби щодо зарахування платежів. Натомість відповідач продовжував здійснювати окремі перекази без зазначення їх аліментного характеру, що і призвело до формування значної заборгованості. Окремо слід зазначити, що сам факт здійснення відповідачем значних грошових переказів у 2022 році свідчить про наявність у нього доходів та фінансової можливості виконувати рішення суду належним чином. Таким чином, доводи відповідача про те, що здійснені ним перекази підтверджують належне виконання аліментного обов`язку та відсутність вини у виникненні заборгованості, є безпідставними, спростовуються матеріалами виконавчого провадження та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 196 Сімейного кодексу України. Позивач вважає розрахунок пені правильним, проведеним згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, та просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, просили розгляд справи провести без участі сторони позивача, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі

В судове засідання відповідач та його представник не з`явились, в наданому відзиві на позов просили розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Під час судового засідання досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Згідно з копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , виданого повторно 02.09.2021 Кропивницьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 записані батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2022 державним виконавцем Кропивницького ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) на підставі судового наказу № 390/1261/21, 2-н/390/109/21, виданого 04.02.2022 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області відкрито виконавче провадження № 68514488 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14.02.2022 ВП № 68514488 звернуто стягнення на доход боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що отримує дохід у ТОВ «ЕКО ПІГЛЕТС».

Постановою про арешт коштів боржника від 03.10.2023 ВП № 68514488 накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної виногороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 72719, 77 грн.

03.10.2023 № 68514488 державним виконавцем направлено Денисенку О.С. повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, в якому зазначено, що станом на 03.10.2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунку від 03.10.2023 за період з 13.09.2021 по 03.10.2023 становить 72319, 77 грн, що сукупно перевищує сумі відповідних платежів за три місяці.

З копії пояснень, які датовані 10.03.2026, начальнику Кропивницького ВДВС від ОСОБА_2 слідує, що він ознайомлений із сумою заборгованості зі сплати аліментів та щомісячної оплати, зазначає, що не відмовляється від сплати аліментів та заборгованості по аліментам.

Відповідно до довідки № 17 від 02.03.2026, виданої виконкомом Катеринівської сільської ради Кропивницького району, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом досліджені надані позивачем: виписка з банку про переказ коштів повнолітніх дітей позивача, довідка про доходи позивача, свідоцтво про зміну прізвища повнолітнього сина позивача, свідоцтво про шлюб повнолітньої доньки позивача, свідоцтво про народження доньки.

Згідно з розрахунком заборгованості по виплаті аліментів, виконаного державним виконавцем Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України М. Саленко заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів по в/л 390/1261/21 від 04.02.2022, стягувач: ОСОБА_1 , станом на 01.03.2026 складає 214 632, 20 грн.

Крім того, судом досліджено докази надані стороною відповідача:

- акт опитування сусідів про встановлення факту спільного проживання від 06.04.2026, з якого слідує, що опитувані сусіди: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підписи яких засвідчено старостою сільської ради, підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 22.06.2022 по 26.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки, притаманні членам однієї сім`ї;

- платіжні інструкції, з яких вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 були здійснені наступні платежі: 14.11.2022 — 1 005,03 грн; 19.11.2022 — 1 005,03 грн; 04.12.2022 — 1 005,03 грн; 20.12.2022 — 2 512,56 грн; 29.12.2022 — 1 005,03 грн, призначення платежу - переказ власних коштів;

- скріншоти грошових переказів, з яких слідує, що з карки НОМЕР_4 були здійснені перекази коштів отримувач: ОСОБА_1 , зокрема: 08.04.2022 — 2 010,05 грн; 18.04.2022 — 5 025,13 грн; 22.04.2022 — 10 025,06 грн; 30.04.2022 — 2 010,05 грн; 04.05.2022 — 18 025,24 грн; 18.05.2022 — 6 025,31 грн; 25.05.2022 — 20 026,03 грн; 25.05.2022 — 20 026,03 грн; 01.07.2022 — 20 026,03 грн; 03.07.2022 — 4 020,10 грн; 14.07.2022 — 3 015,08 грн; призначення платежу «допомога онлайн»;

- чеки переказу коштів УКРПОШТА, з яких видно, що 21.02.2026 ОСОБА_2 перераховано ОСОБА_1 — 3 045,00 грн, призначення платежу аліменти; 25.03.2026 ОСОБА_2 перераховано Кропивницькому ВДВС в Кропивницькому районі — 5 582,50 грн, призначення платежу ВП № 68514488, та 10.04.2026 ОСОБА_2 перераховано Кропивницькому ВДВС в Кропивницькому районі — 10 150,00 грн, призначення платежу ВП № 68514488.

З тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, виданого на ім`я ОСОБА_2 слідує, що 02.03.2022 його комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнано придатним до військової служби.

В копії паспорта відповідача зазначено місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

У ст.196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р = (А1 х 1% х Q1) + (А2 х 1% х Q2) +(An х 1% х Qn), де: р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчасно та належним чином виконував свої зобов`язання зі сплати аліментів. При цьому згідно з розрахунком заборгованості по виплаті аліментів, державним виконавцем Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України М. Саленко, заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.03.2026 складає 214 632 грн 20 коп.

Згідно з наданого позивачкою розрахунку неустойка (пеня) за несплату аліментів станом на 01.03.2026 (без врахування цього дня) складає 170 000 грн.

Судом перевірено правильність наданого розрахунку відповідно до формули, визначеної правовою позицією Верховного Суду:

Р = (А? ? 1% ? Q?) + (А? ? 1% ? Q?) + … + (A? ? 1% ? Q?), де А сума заборгованості за відповідний місяць, Q кількість днів прострочення зі сплати аліментів.

Перевіркою встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно, з урахуванням кількості днів прострочення по кожному періоду та розміру заборгованості, визначеного виконавчим документом. Помилок у визначенні суми пені судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами, суд вважає, що відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

Суд вважає, що у цьому випадку заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з вини ОСОБА_2 , оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів, що заборгованість виникла з незалежних від нього причин, таких як несвоєчасна виплата заробітної плати чи помилки банку, тощо. Посилання відповідача на добровільні платежі, суд вважає безпідставними, оскільки вони не були враховані державним виконавцем у довідці-розрахунку, яка є офіційним документом, що підтверджує суму боргу. Крім того, з наданих платіжних інструкцій та скріншотів за 2022 рік, неможливо встановити, що кошти сплачувались саме як аліменти, а тому вказані докази судом не приймаються.

Суд враховує, що з розрахунку державного виконавця від 04.03.2026 вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів була встановлена державним виконавцем станом на 01.03.2026, відповідно до чеків переказу коштів 25.03.2026 ОСОБА_2 перераховано Кропивницькому ВДВС в Кропивницькому районі — 5 582,50 грн, призначення платежу ВП № 68514488, та 10.04.2026 ОСОБА_2 перераховано Кропивницькому ВДВС в Кропивницькому районі — 10 150,00 грн, призначення платежу ВП № 68514488.

Однак, вказана обставина не спростовує факт несплати відповідачем аліментів у період з лютого 2022 року по 01 березня 2026 року та наявну заборгованість станом на 01.03.2026.

Крім того, суд звертає увагу, що сплата заборгованості зі сплати аліментів вже після пред`явлення позову до суду не звільняє боржника від відповідальності у вигляді неустойки (пені) за несвоєчасну їх сплату за минулий період, тобто в період прострочення виконання зобов`язань зі сплати аліментів.

Посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не може бути безумовною підставою для повного звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату аліментів.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду із позовом про зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною свого матеріального стану.

Тобто, вказані обставини є доказом того, що ОСОБА_2 погоджується та визнає свій обов`язок зі сплати аліментів на утримання сина у вказаному вище розмірі.

Доводи відзиву ОСОБА_2 про необізнаність щодо виконавчого провадження спростовуються постановою державного виконавця від 14.02.2022 у виконавчому провадженні № 68514488 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постановою від 03.10.2023 про арешт коштів боржника. Крім того, 03.10.2023 відповідачу було направлено повідомлення про внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру боржників. У зазначеному повідомленні прямо вказано, що станом на 03.10.2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 13.09.2021 по 03.10.2023 становить 72 319,77 грн, що перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Безпідставними також є посилання сторони відповідача на факт спільного проживання з позивачем однією сім`єю в період з 2022 по 2026, оскільки це не скасовує обов`язку відповідача сплачувати аліменти на утримання сина, які стягнуті судовим рішенням, та не звільняє його від цього зобов`язання.

Відповідно, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів у сумі 170 000 грн, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 81, 89, 141, 264-268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Терещенко Тетяна Валеріївна до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Репалова Юлія Анатоліївна, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів, відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України, за період з лютого 2022 по березень 2026 роки у розмірі 170 000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У порядку п.4 ч. 5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя О.О.Квітка