Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №345/4235/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4235/26

Провадження № 2/345/2932/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

17.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 6 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої його представником Крамчаніновою Іриною Олександрівною, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ :

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крамчанінова І.О., яка діє в його інтересах, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС звернулася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач ОСОБА_1 з 04 грудня 2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 1996 від 04 грудня 2024 року. Від спільного проживання сторони ще до реєстрації шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, подружні стосунки між сторонами фактично припинені, вони проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть, мають різні погляди на сімейне життя. Між сторонами втрачено взаємні почуття любові та поваги, шлюб існує лише формально. Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими, а примирення сторін не відбулося та є недоцільним. Також позивач зазначає, що сторони раніше вже перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2023 року у справі № 345/2248/23. При розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що малолітня дитина зареєстрована та проживає разом із батьком, при цьому питання визначення місця проживання дитини судом не вирішувалося. Позивач вказує, що проходить військову службу у Збройних Силах України та продовжує повністю забезпечувати матеріальне утримання малолітньої дочки, несе витрати, пов`язані з її вихованням, навчанням, харчуванням, лікуванням, придбанням сезонного одягу, оплатою комунальних послуг та забезпеченням інших необхідних потреб дитини. Зі слів позивача, малолітня дитина зареєстрована у житловому приміщенні, що належить йому на праві приватної власності та набуте ним у порядку спадкування, де для дитини створені належні умови проживання. У зв`язку з проходженням військової служби позивач не заперечує проти тимчасового перебування відповідачки разом із дитиною у належному йому житловому приміщенні до завершення ним військової служби. Таке рішення, як зазначає позивач, зумовлене виключно інтересами дитини, необхідністю забезпечення належного догляду за нею, безперервності навчання та збереження звичних умов її життя.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, водночас представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідачка у судове засідання також не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань до суду не подала.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобуне здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно із статтею 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права.

Згідно з частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України один із подружжя має право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю, а також інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 04 грудня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1996.

Матеріалами справи також підтверджується наявність у сторін малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи наведені обставини, тривале фактичне припинення подружніх відносин, відсутність спільного господарства, різні погляди сторін на сімейне життя, втрату взаємних почуттів та наполягання позивача на припиненні шлюбу, суд доходить висновку, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сім`я розпалася, а підстав для висновку про можливість збереження шлюбу та відновлення сімейних відносин судом не встановлено.

Суд також бере до уваги, що позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, а примирення між сторонами не відбулося. За таких обставин надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним, оскільки це не сприятиме відновленню сімейних відносин та фактично лише призведе до затягування розгляду справи.

При цьому розірвання шлюбу саме по собі не припиняє батьківських прав та обов`язків сторін щодо їхньої малолітньої дитини. Питання щодо місця проживання дитини, її утримання, участі батьків у вихованні та спілкуванні з нею не є предметом заявленого позову та в межах цієї справи судом не вирішуються.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, а тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

В порядку частини другої статті 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Згідно з частиною третьою статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 21, 24, 56, 104, 105, 109, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 , поданої його представником ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 04 грудня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1996.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: