Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №214/3984/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3984/26

2/214/4240/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2021 року по 31 січня 2026 року у розмірі 21 704 грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 365 грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 1 068 грн. 79 коп. та пеню у сумі 1 248 грн. 52 коп., а всього 27 387 грн. 32 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири АДРЕСА_2 . Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами як споживачами послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у них виникла заборгованість, яку відповідачі у добровільному порядку не погашають. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів існуючої заборгованості та окрім того просить стягнути суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування, нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пені.Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачам 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі належним чином повідомлялись про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористались своїм правом та подали до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні визнають позовні вимоги у частині стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію. Разом з тим, відповідачі звертають увагу, що у рахунок погашення заборгованості за основним боргом вже сплатили грошові кошти у розмірі 2 500 грн. 00 коп. Відповідачі також не заперечують проти стягнення з них інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, неустойка може бути зменшена за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення, зокрема, тяжкого матеріального становища боржників. Так, одноразова сплата залишку суми основного боргу, нарахованих додаткових санкцій та судового збору є неможливою, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, адже останні не працевлаштовані, не мають постійного заробітку та стабільного доходу, у зв`язку з чим просять розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою рівними щомісячними платежами по 1 969 грн. 90 коп., загальна сума розстрочки становить 23 638 грн. 80 коп. Разом із тим, просять суд зменшити розмір судового збору або розстрочити його плату на 12 місяців рівними щомісячними платежами по 277 грн. 33 коп.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення з яких убачається, що відповідачі дійсно у рахунок погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії сплатили грошові кошти у розмірі 2 500 грн. 00 коп., а тому станом на 06 липня 2026 року вказана заборгованість складає 19 204 грн. 82 коп. Разом із тим, здійснення часткової оплати після звернення позивача до суду не спростовує факт порушення відповідачами своїх договірних та законодавчо встановлених обов`язків щодо своєчасної та повної оплати отриманих житлово-комунальних послуг. Посилання відповідачів на відсутність офіційного працевлаштування та скрутне матеріальне становище не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків невиконання грошового зобов`язання на позивача. Стягувана позивачем з відповідачів сума інфляційних втрат на суму боргу, трьох процентів річних та пені є відповідальністю останніх за допущене ними порушення грошового зобов`язання. Щодо клопотання відповідачів про розстрочку виконання рішення суду, позивач вважає, що відповідачами не доведено, що існують обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання рішення суду у загальному порядку. Також слід врахувати, що заборгованість утворювалась протягом тривалого часу, а відповідачі мали можливість здійснювати оплату за спожиті послуги своєчасно та поступово, не допускаючи накопичення значної суми боргу.

Інші заяви по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно наявних у матеріалах справи відомостей, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та з 14 вересня 2004 року зареєстрована у ній. Також, з 07 квітня 2009 року у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 .

Згідно детального розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавались послуги постачання теплової енергії, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2021 року по 31 січня 2026 року утворилась заборгованість у розмірі 21 704 грн. 82 коп.

Згідно до наданої представником позивача довідки №1774 від 06.07.2026 року, станом на 06 липня 2026 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2021 року по 31 січня 2026 року в сумі 21 704 грн. 82 коп. зменшена на суму 2 500 грн. 00 коп. (добровільне часткове погашення заборгованості від 23.06.2026 року). Таким чином, заборгованість за послугу з постачання теплової енергії становить 19 204 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Так, позивачем як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

У зв`язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідачів не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Так, тарифи з надання теплової енергії для населення, згідно яких здійснювались нарахування відповідачам, є загальнодоступними та містяться на сайті позивача та виконкому Криворізької міської ради.

У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власність зобов`язує нести тягар утримання майна.

Разом з тим, як убачається зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», викладених вище, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартири, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01 жовтня 2021 року по 31 січня 2026 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з постачання теплової енергії склала 21 704грн. 82 коп.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до наданої представником позивача довідки №1774 від 06.07.2026 року, заборгованість відповідачів за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2021 року по 31 січня 2026 року зменшилась до 19 204 грн. 82 коп., у зв`язку зі сплатою останніми 23 червня 2026 року у рахунок погашення заборгованості за послугу грошових коштів у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, зважаючи на вищевикладене, правовідносини, які склались між позивачем та відповідачами, є грошовим зобов`язанням, позаяк відповідачі мають зобов`язання перед позивачем оплатити надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), а позивач має право вимагати від відповідачів відповідної оплати за надані послуги, однак, у зв`язку із несплатою належним чином відповідачами за отримані послуги, позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України та з відповідача на користь позивача, у зв`язку з наявною у них заборгованістю за послуги постачання теплової енергії/централізованого опалення підлягає стягненню, з урахуванням набрання чинності Постановою КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», інфляційні збитки у розмірі 3 365 грн. 19 коп. та 3% річних у розмірі 1 068 грн. 79 коп., згідно наданих позивачем розрахунків, з якими погоджується суд.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити та врахувати наступне.

Постановою КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Між тим, постановою КМУ від 29.12.2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг населенню. Відповідно до вищезазначеної постанови, такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції.

Оскільки м. Кривий Ріг не є територією, де ведуться бойові дії та/або окупованою територією, при цьому п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено нарахування пені у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення, з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу, позивач має правові підстави здійснювати нарахування пені і штрафів на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, з урахування вищевикладеного, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пеня, згідно наданого позивачем розрахунку, з яким погоджується суд, у розмірі 1 248 грн. 52коп.

Стосовно клопотання відповідачів щодо розстрочення судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про, зокрема, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Крім того, ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 265, 267, 435 ЦПК України, розстрочення виконання судового рішення можливе в межах одного року з дня його ухвалення.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 року у справі №2-55/10 зазначив, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 435 ЦПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим (постанова Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі №295/5781/19).

Необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас, суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі №926/4693/23.

Системний аналіз норм законодавства та висновків Верховного Суду свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. При цьому необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін, а також дотримання розумного строку відстрочення/розстрочення.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, з наведеного вище слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Таким чином, відстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках (у даному випадку з належним підтвердженням матеріального становища), оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Судом установлено, що відповідачі просили про розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на скрутне матеріальне становище, при цьому слід звернути увагу, що саме дії/бездіяльність відповідачів по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , протягом тривалого періоду призвели до утворення заборгованості.

Таким чином, аналізуючи доводи заяви в світлі наведених правових норм, посилання відповідачів на скрутне матеріальне становище, враховуючи ступінь їх вини у виникненні спору, розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачами доводи не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, що відповідно до вимог положень ЦПК України є обов`язковою умовою для розстрочення виконання рішення суду, позаяк посилання на скрутне матеріальне становище не має характеру особливої або виняткової обставини, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3 328 грн. 00 коп., суд виходить із положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору та із положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України, згідно з якими у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Так, у зв`язку з тим, що зазначений спір виник через неналежне та несвоєчасне виконання відповідачами своїх зобов`язань, тобто зумовлений неправильними діями відповідачів та враховуючи те, що відповідачі сплатили частину заборгованості за основною сумою боргу вже після відкриття провадження у цій справі, суд вважає, що витрати понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 3 328 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у повному обсязі, а саме з кожного відповідача окремо по 1 664 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 260-261, 264, 267, 509, 525, 526, 625, 714, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2021 року по 31 січня 2026 року у розмірі 19 204 грн. 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 365 грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 1 068 грн. 79 коп. та пеню у сумі 1 248 грн. 52 коп..

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) з кожного окремо по 1 664 грн. 00 коп., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.