Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №210/2568/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2568/26

2/214/5451/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1504-5810 від 29.01.2025 року у розмірі 109 333 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 22 300 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами – 62 538 грн. 12 коп.; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 21 150 грн. 00 коп.; заборгованість по комісії – 3 345 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1504-5810, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит на наступних умовах: сума кредиту – 20 000 грн. 00 коп., строк кредитування – 365 днів, базовий період – 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка – 1,00% в день, стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Також, Додатковою угодою №1 від 16.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1504-5810 від 29.01.2025 року позивач та відповідач домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 22 300 грн. 00 коп.

Позивач видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав взяті на себе зобов`язання за Договором вчасно та в повному обсязі, натомість відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 18 березня 2026 року становить 109 333 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 22 300 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами – 62 538 грн. 12 коп.; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 21 150 грн. 00 коп.; заборгованість по комісії – 3 345 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлялась про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористалась своїм правом та через представника подала до суду відзив на позовну заяву з якого убачається, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів від позивача. Позивач не мав права нараховувати штрафні санкції у вигляді заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК у розмірі 21 150 грн. 00 коп., у зв`язку з введенням на території України воєнного стану. Нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 62 538 грн. 12 коп. не можуть вважатись такими, що відповідають меті Кредитного договору та підлягають критичній оцінці судом з огляду на їх непропорційність сумі кредиту та реальними наслідками порушення зобов`язання. Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 3 345 грн. 00 коп., оскільки у Кредитному договорі не вказано переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Таким чином, несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсних. Представник відповідача звертає увагу суду, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що зумовлено сукупністю складних життєвих обставин, відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує постійного медичного нагляду та лікуванню. Також, у її сім`ї народилась дитина, яка потребує суттєвих та матеріальних фінансових витрат.

Інші заяви по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Так, 29 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1504-5810 продукту «CreditKasa», відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп., строком на 365 днів, тобто до 28 січня 2026 року, базовий період – 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка – 1,00% в день, стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 3 116,24%, орієнтовна загальна вартість кредиту – 86 750 грн. 00 коп.

Договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатору А3263, надісланого відповідачу для підписання Кредитного договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

У реквізитах сторін, відповідач вказала номер особистого електронного платіжного засобу – №4731-21* НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої позивачем квитанції №2589979917 від 29.01.2025 року, 29 січня 2025 року на банківську картку № НОМЕР_2 було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 20 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за Договором №1504-5810».

16 квітня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1504-5810, відповідно до якої позичальнику було надано у кредит додаткові кредитні кошти у розмірі 22 300 грн. 00 коп., строком на 365 днів, тобто до 15 квітня 2026 року, комісія за надання кредиту становить 15,00% від суми додаткових коштів. Стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 3 181,67%, орієнтовна загальна вартість кредиту – 96 987 грн. 88 коп.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить 00 грн. 00 коп.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 00 грн. 00 коп.; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить: 00 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.11 Додаткової угоди, сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 442 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому п. 12.7 Договору.

Додаткову угоду від 16.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1504-5810 підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору А2014.

У реквізитах сторін, відповідач вказала номер особистого електронного платіжного засобу – №4731-21* НОМЕР_1 .

Згідно до листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» за вих. №231012-1591169573-30032026 від 30.03.2026 року, 16 квітня 2025 року на банківську картку № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 22 300 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за Договором про відкриття кредитної лінії №1504-5810 від 29.01.2025 року за період з 29 січня 2025 року по 18 березня 2026 року становить 109 333 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 22 300 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами – 62 538 грн. 12 коп.; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 21 150 грн. 00 коп.; заборгованість по комісії – 3 345 грн. 00 коп.

З розрахунку убачається, що 12 лютого 2025 року відповідач сплатила грошові кошти у рахунок погашення заборгованості у розмірі 23 300 грн. 00 коп. та у відповідача станом на 12 лютого 2025 року відсутня заборгованість за Кредитним договором перед позивачем. За період з 13 лютого 2025 року по 15 квітня 2025 року заборгованість позивачем не нараховувалась. З 16 квітня 2025 року по 18 березня 2026 року утворилась вказана заборгованість, відповідач у вказаний період не здійснювала оплату у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Положеннями ст. 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Так, судом установлено, що 29 січня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1504-5810 продукту «CreditKasa», а також 16 квітня 2025 року між останніми було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №1504-5810 від 29.01.2025 року, в яких вказані персональні дані відповідача, а саме прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта громадянина України, РНОКПП, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу, електронна адреса.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП, тощо) були використані первісним кредитором чи іншими особами для укладення Кредитного договору від її імені, відповідачем та її представником не надані.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів, адже стороною відповідача не було надано суду виписки по картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на її рахунок, враховуючи, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою. Тобто відповідач чи її представник не були позбавлені можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладання Кредитного договору №1504-5810 від 29.01.2025 року та Додаткової угоди від 16.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1504-5810 від 29.01.2025 року та отримання відповідачем 29 січня 2025 року кредитних коштів у розмірі 20 000 грн. 00 коп. та 16 квітня 2025 року – 22 300 грн. 00 коп. на умовах, що визначені укладеним Договором.

Щодо заперечення представника відповідача, що нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 62 538 грн. 12 коп. не можуть вважатись такими, що відповідають меті Кредитного договору та підлягають критичній оцінці судом з огляду на їх непропорційність сумі кредиту та реальним наслідкам порушення зобов`язання, суд зазначає наступне.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи Кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Слід зазначити, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак, у спірному випадку позивач просив стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд не погоджується із запереченням представника відповідача про те, що розмір процентів має бути зменшений.

Так, проценти за користування кредитом визначено згідно положень ст. ст. 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.

При цьому, відповідач розуміла розмір процентів та погоджувалась із ним, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів.

Позивачем нараховувались проценти за користування кредитом у межах строку дії договору та в розмірі визначеному умовами договору, й таке нарахування відповідачем не спростовано, й правові підстави для зменшення такого розміру відсутні.

Між тим, суд погоджується з представником відповідача, що нарахування позивачем процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 21 150 грн. 00 коп. є недопустимим, з огляду на наступне.

Позивач посилався на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» яким передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, а також на виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким було передбачено норму щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Таким чином, за договорами укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Так, суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі №320/8618/15-ц).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України №3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13, від 16.12.2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 року у справі №706/68/23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 21 150 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Разом з тим, представник відповідача не погоджувався із тим, що позивачем нарахована комісія за обслуговування кредиту у розмірі 3 345 грн. 00 коп., проте суд зазначає, що даний розмір комісії саме за надання кредиту у розмірі 3 345 грн. 00 коп. позивачем нараховано правомірно.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 88 183 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 22 300 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами – 62 538 грн. 12 коп.; заборгованість по комісії – 3 345 грн. 00 коп.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2 147 грн. 49 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 516, 526, 610, 612, 626 -628, 638, 639, 1046, 1047 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1504-5810 від 29.01.2025 року у розмірі 88 183 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 22 300 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами – 62 538 грн. 12 коп.; заборгованість по комісії – 3 345 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) судовий збір у розмірі 2 147 грн. 49 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.