Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №280/9590/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9590/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення ухваленого у справі №280/9590/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправною відмову Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нових довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для проведення з 01 лютого 2022 та з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії.

Зобов`язано Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нові довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та 01 лютого 2023 року.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №280/9590/23 набрало законної сили.

ОСОБА_1 28 травня 2026 року звернувся до суду із заявою в якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі №280/9590/23. Зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» подати до Запорізького окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі №280/9590/23.

В заяві позивач зазначає про те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №280/9590/23, Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» виготовлено довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року. При цьому відповідачем допущено неналежне виконання судового, оскільки на виконання рішення суду відповідачем видано довідки без зазначення належного розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, що фактично відміняє мету судового захисту та не забезпечує реального поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №280/9590/23 відмовлено Ухвала суду мотивована тим, що в межах доводів заяви про встановлення судового контролю судом не вбачається наявності підстав, які б свідчили про те, відповідач намагається уникати виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі №280/9590/23, так як на виконання рішення відповідачем видано відповідні довідки. Водночас, доводи заявника ґрунтуються на його незгоді зі складовими, визначеними у довідках №33/28-4748 від 11.04.2024 та №33/28-4749 від 11.04.2024, що взагалі не входило до предмету дослідження судом у цій справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу якою встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №280/9590/23.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.

Як вбачається з матеріалів справи, резолютивною частиною рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 280/9590/23 зобов`язано Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нові довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та 01 лютого 2023 року.

В свою чергу, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі №280/9590/23, позивачу було видано довідки №33/28-4748 від 11.04.2024 року станом на 01.01.2022 року та №33/28-4749 від 11.04.2024 року станом на 01.01.2023 року (а.с. 228).

Водночас, зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач фактично не погоджується із визначеними у довідках №33/28-4748 від 11.04.2024 року станом на 01.01.2022 року та №33/28-4749 від 11.04.2024 року станом на 01.01.2023 року розміром надбавки за особливості проходження служби та премії, оскільки такі, на переконання позивача, повинні бути розраховані виходячи з пунктів 1, 2 розділу VIІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200.

Натомість, в судовому рішенні у справі №280/9590/23 не вирішувалося питання про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, про які позивач зазначає у своїй заяві.

Таким чином, наявні підстави стверджувати те, що між позивачем та відповідачем виник новий спір щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які повинні бути зазначені у довідці для перерахунку пенсії.

У свою чергу, положення ст.382 КАС України визначають можливість встановлення судового контролю за правильністю та повнотою виконання рішення суду. Такий контроль здійснюється виходячи із суті та змісту ухвалено рішення в порівнянні з діями, які вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення.

Оскільки у межах справи №280/9590/23 не вирішувалося питання щодо розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які повинні бути відображені у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023, колегія суддів вважає, що незгода позивача з розміром щомісячних додаткових видів грошового забезпечення зазначених у довідках не може бути вирішена шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення ухваленого у цій справі.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №280/9590/23- залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №280/9590/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко