Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №160/7916/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7916/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року про відмову у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень щодо виконання судового рішення ухваленого у справі №160/7916/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №160/7916/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення виплати пенсії через відділення поштового зв`язку.

Визнано протиправними дії щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера;

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.06.2024 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як не працюючому пенсіонеру та виплатити компенсацію втрати частини доходу. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року – змінено, доповнено його резолютивну частину абзацами наступного змісту.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений пенсіонером в заяві від 02.04.2024 року банківський рахунок.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року – залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 160/4018/25- відмовлено.

Встановлено новий строк у 90 днів для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 та постанови ТААС від 21.10.2025 року у справі № 160/7916/25.

Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення від 02.07.2025 та постанови ТААС від 21.10.2025 року у справі № 160/7916/25. Ухвала суду мотивована тим, що станом на дату подання цього звіту рішення в частині нарахування та виплати коштів позивачу залишається невиконаним, а тому відповідно до приписів ч.11 ст. 382-3 КАС України, вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 02.07.2025 та постанови ТААС від 21.10.2025 року у справі № 160/7916/25 на 90 днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 року скасувати. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті звіту від 25.06.2026 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 160/7916/25. Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф за не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року по справі № 160/7916/25. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати протягом 15 днів новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 160/7916/25.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Також, зазначає про те, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у звіті, зокрема, щодо відсутності належного фінансування для повного виконання рішення суду, є загальновідомими та у своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі нарахованих сум пенсії позивача зумовлена недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов`язків. При цьому, в доводах апеляційної скарги позивач зазначає про те, що не надання оцінки доводам позивача щодо обов`язку суду відновити порушене право за один судовий розгляд та наведеної судової практики буде підставою звернення до Вищої Ради Правосуддя.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Судом з`ясовано, що 26 червня 2026 року до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання судового рішення (а.с. 202-212).

В обґрунтування вищезазначеного звіту відповідачем вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №160/7916/25 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру з 01.06.2024 (протокол перерахунку пенсії додається). Виплата коштів, нарахованих на виконання рішень суду, здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Нарахована заборгованість за рішенням суду за період з 01.06.2024 по 30.06.2026 становить 109550,28 грн (в тому числі компенсація втрати частини доходів у розмірі 8813,28 грн). У червні 2026 року із загального боргу профінансована сума у розмірі 4 575,00 грн, яка нарахована до виплати відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, на визначений пенсіонером банківський рахунок АТ «Ощадбанк» (витяг з відомості додається). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 320/51895/25, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Залишок пенсійних коштів за рішенням суду становить 104975,28 грн, та їх виплата буде проводитись після надходження відповідного фінансування. Судове рішення у справі № 160/7916/25 обліковується в «Реєстрі судових рішень» підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України. Листом від 10.06.2026 № 2800-030101-5/43074 Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України для надання роз`яснення щодо порядку виплати пенсій за рішенням суду після визнання протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (копія листа від 10.06.2026 додається). Листом від 15.06.2026 № 0400-010901-5/113581 Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України із запитом щодо порядку виплати пенсій за рішенням суду (копія листа від 15.06.2026 додається).

Викладені обставини свідчать про те, що відповідачем здійснено нарахування та часткову виплату нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №160/7916/25 коштів за період з 01.06.2024 по 30.06.2026.

Зважаючи на те, що відповідачем нараховано та частково виплачено кошти на виконання судового рішення ухваленого у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №160/7916/25 не виконано у повному обсязі, а тому суд обґрунтовано відмовив у прийнятті та затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

При цьому, зважаючи на те, що судом не прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання судового рішення ухваленого у цій справі, суд на підставі частини 3 статті 382-3 КАС України обґрунтовано встановив відповідачу новий строк для подання звіту.

Щодо доводів позивача про необхідність накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, колегія суддів зазначає наступне.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, котрий він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту чи невиконання рішення суду.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нарахування компенсації втрати частини доходів, при цьому подальша їх виплата здійснювалася із застосуванням Порядку №821, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, адже ці обставини спростовують твердження позивача про умисне невиконання рішення суду і недобросовісність дій суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не впливають на правильність вирішення цієї справи судом першої інстанції доводи позивача в апеляційній скарзі щодо звернення до Вищої Ради Правосуддя, адже бажання та намір учасника справи звернутися до Вищої Ради Правосуддя не може впливати на вирішення справи судом.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №160/7916/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №160/7916/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко