Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №208/14162/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14162/25

провадження № 2-а/208/152/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Похваліти С.М., секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, якою його нібито притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 25.10.2025, оновивши військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+», дізнався про наявність щодо нього порушення правил військового обліку та про нібито притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Позивач стверджує, що жодної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності йому не вручали, про розгляд справи про адміністративне правопорушення його не повідомляли, права та обов`язки, передбачені КУпАП, не роз`яснювалися, а копію постанови на його усний запит відповідач не надав, у зв`язку із цим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 02 січня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 05 січня 2026 року клопотання позивача задоволено та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та копії матеріалів, на підставі яких винесена постанова.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представник надав заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Водночас відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову.

У відзиві відповідач зазначає, що станом на 14.01.2026 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІКС «Оберіг» ОСОБА_1 не має статусу порушення правил військового обліку.

Крім того, відповідач прямо зазначає про відсутність постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яку позивач просить визнати протиправною та скасувати.

Копію оскаржуваної постанови відповідач до суду не надав, зазначивши, що надати її неможливо у зв`язку з її відсутністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву — без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і направити справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу.

Отже, предметом судового розгляду у цій категорії справ є конкретне рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У даному випадку позивач просить суд скасувати конкретний індивідуальний акт — постанову про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Водночас обов`язковою передумовою для задоволення такої позовної вимоги є встановлення факту існування оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що відповідач не підтвердив існування постанови, яку позивач просить скасувати.

Навпаки, із поданого відповідачем відзиву та наданих матеріалів вбачається, що станом на 14.01.2026 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача відсутній статус порушення правил військового обліку.

Оскаржувана постанова із зазначенням її номера, дати прийняття, посадової особи, яка її винесла, та змісту рішення у матеріалах справи відсутня.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити зміст, дату прийняття, реквізити та інші істотні обставини щодо рішення, яке позивач просить скасувати.

При цьому суд не може скасувати акт, існування якого не підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Разом із тим застосування положень частини другої статті 77 КАС України щодо обов`язку відповідача довести правомірність свого рішення передбачає встановлення факту існування такого рішення.

У цій справі відповідач не надав суду доказів існування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Отже, судом не встановлено факту існування рішення суб`єкта владних повноважень, яке є предметом оскарження.

Посилання позивача на відображення у застосунку «Резерв+» інформації щодо порушення правил військового обліку не є тотожним доказом існування постанови про накладення адміністративного стягнення та саме по собі не підтверджує прийняття відповідачем відповідної постанови.

Відображення певної інформації в інформаційній системі не замінює постанову у справі про адміністративне правопорушення як процесуальний документ, передбачений КУпАП.

Так само наявність або відсутність у відповідному реєстрі інформації про порушення правил військового обліку не може сама по собі свідчити про існування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Суд не може вийти за межі предмета заявленого позову та замість вирішення питання щодо конкретного рішення, існування якого не підтверджено, встановлювати наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення без належних матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 283 КУпАП передбачено вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідна постанова у матеріалах справи відсутня, суд не має правових підстав здійснювати оцінку її змісту та відповідності вимогам статті 283 КУпАП, а також перевіряти законність накладеного нею адміністративного стягнення.

Відтак вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови не може бути задоволена, оскільки судом не встановлено існування такого рішення.

Щодо позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 286 КАС України закриття справи про адміністративне правопорушення є одним із наслідків скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Оскільки судом не встановлено існування оскаржуваної постанови та відсутні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які б давали можливість встановити факт її розгляду та прийняття відповідачем відповідного рішення, правові підстави для скасування постанови та одночасного закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відсутні.

Таким чином, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову в даній справі не є встановленням судом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не підтверджує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Підставою для відмови є саме відсутність у матеріалах справи належних доказів існування постанови, яка є безпосереднім предметом оскарження.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що з огляду на відсутність встановленого судом факту існування оскаржуваної постанови питання щодо дотримання чи поновлення строку її оскарження не впливає на висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподіляються між сторонами залежно від результатів розгляду справи.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовляється, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 139, 241–246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.