Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №229/2433/24 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №229/2433/24

1-кп/212/352/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

У складі судді ОСОБА_1

Секретар ОСОБА_2

За участю прокурора ОСОБА_3

Захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Кривий Ріг кримінальне провадження №62024050010000638 відомості по якому внесені до ЄРДР 29.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Залав`я, Рокитнівського району, Рівненської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодружений, на утриманні нікого немаючий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, інспектор прикордонної служби 3 категорії - стрілець відділення інспекторів прикордонної служби (на ББА) ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат, зареєстрований та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 402 ч.4 КК України та угоду про визнання винуватості від 29.02.2024 року укладену між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № №62024050010000638 від 29.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні – ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В :

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, діяв на момент вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 вересня 2022 року № 74-ОС, солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії стрільця відділення інспекторів прикордонної служби (на ББА) третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків з 30 грудня 2022 року. Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27 березня 2023 року № 176-ОС, підполковника ОСОБА_7 , який перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 березня 2023 року № 151-ОС та рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду начальника 1 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання підполковник належить до старшого офіцерського складу, звання солдат належить до рядового складу. Статтею 32 Статуту також передбачено, що підполковник за своїм військовим званням є начальником для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу. Також відповідно до Посадової інструкції начальника прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону, затвердженої Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_3 № 31 від 05 вересня 2022 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначається на посаду і припиняє виконання посадових обов`язків за посадою наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Він підпорядковується заступнику начальника загону - коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону його заступникам і є прямим начальником усього особового складу застави.

Окрім цього, відповідно до Посадової інструкції начальника прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування прикордонного загону, затвердженої Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_3 № 31 від 05 вересня 2022 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 , у тому числі відповідає за бойову та мобілізаційну готовність підпорядкованого підрозділу та персоналу, а також за організацію оперативно-службової діяльності на відділі в разі виконання завдань з охорони державного кордону на визначеній ділянці.

Таким чином, начальник 1 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_7 по відношенню до інспектора прикордонної служби 3 категорії - стрільця відділення інспекторів прикордонної служби (на ББА) третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдата ОСОБА_5 , був прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній - підлеглим підполковника ОСОБА_7 .

Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.

Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира — віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого — їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.

Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу — це виконання особою свого юридичного (службового) обов`язку.

Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

В свою чергу, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України прикордонна комендатура швидкого реагування № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в квітні місяці 2023 року виконувала завдання за призначенням на території Донецької області.

19 квітня 2023 року солдат ОСОБА_5 разом з іншими військовослужбовцями прикордонної комендатури швидкого реагування № ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували в командно-спостережному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого в підвальному приміщенні одного із зруйнованих багатоповерхових житлових будинків в АДРЕСА_2 , з метою проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби за призначенням щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.

19 квітня 2023 року в період часу з 09 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. перебуваючи в командно-спостережному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого в підвальному приміщенні одного із зруйнованих багатоповерхових житлових будинків в м. Бахмуті Донецької області, солдат ОСОБА_5 , безпосередньо отримав бойовий наказ начальника першої прикордонної застави комендатури швидкого реагування № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковника ОСОБА_7 , відданого на підставі бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_7 » — заступника командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_8 » № 473/дск від 18.04.2023 про необхідність переходу у складі зведеного підрозділу в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_2 аеромобільного батальйону НОМЕР_3 оаембр (військової частини НОМЕР_4 ) з подальшим висуненням в район зосередження основних сил та засобів із зайняттям рубежів на позиціях « ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в АДРЕСА_2 , з подальшим виконанням бойових завдань у складі сил оборони НОМЕР_2 аеромобільного батальйону НОМЕР_3 оаембр (військової частини НОМЕР_4 ).

Отримавши зазначений бойовий наказ прямого начальника, солдат ОСОБА_5 під надуманими підставами відмовився виконувати покладені на нього обов`язки військової служби. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, інспектор прикордонної служби 3 категорії — стрілець відділення інспекторів прикордонної служби (на ББА) третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи з прямим умислом в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відкрито відмовився виконати бойовий наказ начальника першої прикордонної застави комендатури швидкого реагування № 2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковника ОСОБА_7 , відданого на підставі бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_7 » - заступника командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_8 » № 473/дск від 18.04.2023 про необхідність переходу у складі зведеного підрозділу в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_2 аеромобільного батальйону НОМЕР_3 оаембр (військової частини НОМЕР_4 ) з подальшим висуненням в район зосередження основних сил та засобів із зайняттям рубежів на позиціях « ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та « ІНФОРМАЦІЯ_10 » в АДРЕСА_2 , з подальшим виконанням бойових завдань у складі сил оборони НОМЕР_2 аеромобільного батальйону НОМЕР_3 оаембр (військової частини НОМЕР_4 ), чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Таким чином скоїв кримінального правопорушення передбачене ч. 4 ст. 402 КК України — непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

29.02.2024 року між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № №62024050010000638 від 29.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні – ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України, обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення , а саме на підставі ст .69 КК України у виді 2 років позбавлення волі та з урахуванням ст. 58 КК України у виді службового обмеження строком на два роки, з відрахуванням в дохід держави 20% від суми грошового забезпечення.

.

Розглядаючи в порядку ст. 314 ч. 3 п. 1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст .ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості,

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 29.02.2024 року, призначити йому узгоджену міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, а також підтвердив, що йому роз`яснені наслідки укладення угоди, її затвердження та наслідки невиконання угоди.

Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості від 29.02.2024 року, укладену між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_5 та призначити останньому узгоджену в угоді міру покарання.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене ,а також те, що умови угоди від 29.02.2024 року про визнання винуватості, укладеної між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62024050010000638 від 29.02. 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні – ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним у судовому засіданні те , що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ч. 4 ст. 402 КК України –і його дії кваліфіковані правильно як – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, за яким ОСОБА_5 належить призначити узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.02.2024 року між прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62024050010000638 від 29 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні – ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29.02.2024 року із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 основне покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження строком на два роки, з відрахуванням в дохід держави 20% від суми грошового забезпечення.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1