Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №600/1859/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1859/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними і скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаного до проходження військової служби за загальною мобілізацією; визнання протиправною та скасування рішення від 17.03.2026 (довідка №2026-0317 1807-3342-3), якою визнано придатним до проходження військової служби; скасування наказу №81 від 19.03.2026 про зарахування до списків особового складу військової частини, та зобов`язання виключити зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач незаконно був мобілізований на військову службу, посилаючись на те, що в ході проведення зазначених мобілізаційних заходів йому не було вручено жодного належного процесуального документа, зокрема: повістки, направлення на проходження військово-лікарської комісії, а також не було надано рішення військово-лікарської комісії про визнання його придатним до проходження військової служби. Вказано що рішення військово-лікарської комісії було прийнято з істотним порушенням установленого порядку, без дослідження фактичного стану здоров`я позивача та з використанням його персональних даних поза межами визначеної законом процедури, що свідчить про його протиправність та відсутність будь-яких юридичних наслідків, у тому числі як правової підстави для призову, мобілізації чи направлення до військової частини. За відсутності зазначених обов`язкових елементів, позивач вважає, що процедура мобілізації не може вважатися такою, що відбулася у спосіб, визначений законом.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним і скасування наказів - відмовлено.

Не погоджуючись із позовними вимогами, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувала, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки суду про задоволення позовної вимоги у цій частині є помилковим.

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №81 від 19.03.2026 про зарахування його до списків особового складу військової частини є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про його призов до проходження військової служби за загальною мобілізацією від

№812/М про призов позивача на військову службу під час мобілізації. Тому, у разі встановлення судом протиправності такого первинного рішення, всі наступні акти індивідуальної дії, прийняті на його виконання, є похідними та не можуть вважатися правомірними, незалежно від дотримання формальної процедури їх прийняття.

ІНФОРМАЦІЯ_4 також подано до суду відзив на позовну заяву, в якому звертав увагу на те, що законодавством встановлено обов`язковий досудовий порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК з попереднім зверненням до штатних ВЛК. В судовому ж порядку оскаржуються лише постанови ВЛК регіонів (ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 не є регіональною ВЛЮ або ЦВЛК). Вказував, що позивач своє право на оскарження довідки ВЛК до вище стоячого органу, а саме до ВЛК регіону або ЦВЛК не реалізував. З огляду на вказані обставини, відповідач посилався на те, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки порядку призову на військову службу під час мобілізації згідно довідки ВЛК №2026-0317-1807-5542-3 від 17.03.2026 року.

Вважаючи доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 безпідставними та помилковими, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що позивач не оскаржує медичну оцінку свого стану здоров`я по суті, не просить суд встановити інший діагноз, не просить визначити інший ступінь придатності до військової служби та не ставить перед судом питання щодо правильності застосування статей Розкладу хвороб. Предметом спору є не медична оцінка, а законність процедури формування довідки ВЛК, яка була використана як підстава для подальшого призову на військову службу. Наголошено на тому, що ним оскаржується не висновок ВЛК як результат належно проведеної військово-лікарської експертизи, а сам факт оформлення документа за відсутності такої експертизи у розумінні Положення №402. Саме тому звернення до ВЛК регіону або ЦВЛК не могло забезпечити ефективного захисту прав позивача у цій справі, оскільки вищі військово-лікарські комісії уповноважені переглядати медичні висновки по суті, але не уповноважені встановлювати обставини фактичного затримання особи, незаконного доставлення до ТЦК та СП, порушення процедури мобілізаційних заходів, невручення направлення на ВЛК, обмеження можливості особи надати медичні документи та порушення її конституційних прав.

Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 та Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_6 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026 №2026-0317-1807-5542-3, позивач визнаний придатним до військової служби.

Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.03.2026 №1018 солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2026 №81 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки та з 19.03.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та є таким, що всі справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Не погоджуючись із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаного до проходження військової служби за загальною мобілізацією, довідкою від 17.03.2026 №2026-0317 -1807-5542-3 про визнання придатним до проходження військової служби та наказом №81 від 19.03.2026 про зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок охоплює: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Абзацом третім пункту 3 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Згідно пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення № 402).

Згідно із підпункту 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно пункту 3.8 глави 2 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Судом встановлено, що за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач визнаний придатним до військової служби, про що Позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку від 17.03.2026 №2026-0317 -1807-5542-3, згідно якої позивача визнано придатним до військової служби.

Суд зазначає, що пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Згідно з пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах). Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Згідно пунктів 2.4.2, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 розділу І Положення №402 начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону. ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; запитувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК); перевіряти у ТЦК та СП, закладах охорони здоров`я (установах) Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), областей, міста Києва, на території регіону організацію та стан лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів, результати перевірок доповідати начальнику ЦВЛК та керівникам органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування. Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно пунктів 2.8.4, 2.8.5 розділу І Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян. У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно пункту 3.1. глави 3 розділу I Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії. Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Пунктом 3.3., 3.4 глави І Положення №402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Аналіз вказаних приписів Положення №402 вказує на існування ієрархічної структури закладів, що здійснюють військово-лікарську експертизу, де ЦВЛК та ВЛК регіонів є штатними ВЛК та військово-медичними установами. При цьому, Положення №402 встановлює алгоритм оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП, відповідно до якого, такі дії можуть бути предметом перегляду у ВЛК обласного ТЦК та СП та у подальшому у ВЛК регіонів та у ЦВЛК.

В свою чергу, в судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.

Таким чином, Положення №402 визначає позасудовий порядок оскарження дій (бездіяльності) чи постанови ВЛК районного ТЦК та СП, натомість у судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.

Суд зазначає, що у разі незгоди з довідкою Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026, якою позивача визнано придатним до військової служби, останній мав право оскаржити її до ВЛК вищого рівня.

З матеріалів справи встановлено, що позивач не скористався правом на використання позасудового порядку оскарження довідки Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026 №2026-0317-1807-5542-3.

Однак, суд звертає увагу на те, що Положенням №402 чітко визначено, що у судовому порядку можуть бути оскаржені лише постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем процедури проходження медичного огляду, зокрема щодо того, що фактичне медичне обстеження не проводилося взагалі, стан його здоров`я не досліджувався, особистий огляд лікарями-спеціалістами не здійснювався, медичні консультації не проводилися, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи, судом була досліджена картка обстеження та медичного огляду позивача, з якої вбачається, що були проведені дослідження крові, сечі, також позивач був обстежений спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, лором, психіатром.

За таких обставин, суд вважає безпідставними наведені вище твердження позивача.

На переконання суду, процесуальні порушення оформлення направлення на ВЛК та його реєстрація та вручення її військовозобов`язаному, при тому, що останній проходив медичний огляд та визнаний придатним до військової служби, не можуть бути достатньою підставою для скасування довідки Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026 №2026-0317-1807-5542-3, якою позивача визнано придатним до проходження військової служби.

Відтак, враховуючи наявність довідки Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026 №2026-0317-1807-5542-3, якою встановлено факт придатності позивача до військової служби за станом здоров`я, відсутність доказів звернення позивача до посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки, суд приходить до висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.03.2026 №1018 про призов позивача на військову службу під час мобілізації прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправними й скасування довідки Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.03.2026 №2026-0317-1807-5542-3 та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.03.2026 №1018 про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу командира Військової частини №81 від 19.03.2026 про зарахування до списків особового складу військової частини, та зобов`язання виключити зі списків особового складу військової частини, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (далі - Положення № 1153/2008).

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення № 1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція № 280).

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІІ Інструкції № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

За змістом пункту 32 розділу ІІ Інструкції № 280 підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Водночас, як зарахування до списків особового складу військової частини так і виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині (пункт 33 розділу ІІ Інструкції №280).

Суд зауважує, що відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

У контексті наведеного, оскільки судом не встановлено протиправності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаного до проходження військової служби за загальною мобілізацією від 18.03.2026 №1018, відповідно, прийнятий на підставі такого наказу, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу №81 від 19.03.2026 також не є протиправним та не підлягає скасуванню.

З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для скасування наказу про призов позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, виключити його зі списків особового складу.

Крім того, розглядаючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби, суд виходить з такого.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII.

Цією нормою не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Наказ про мобілізацію позивача як акт індивідуального правозастосування вже реалізований, а позивач був зарахований до списків особового складу військової частини і мав приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Як передбачено пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із рапортом до відповідача про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених Законом №2232-XII, у відповідності до встановленого Положенням №1153/2008 порядку.

Водночас у силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає урахуванню правова позиція, викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством та довели правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними і скасування наказів відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ).

Відповідач - Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія №2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ).

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна