Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №580/5986/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року справа № 580/5986/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

05 червня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 та вчинення відносно останнього мобілізаційних заходів, зокрема направлення до військово-лікарської комісії з метою проведення медичного огляду на предмет встановлення придатності до військової служби під час мобілізації, в особливий період;

2) визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.03.2026 року №2026-0320-0004-2703-7, оформлену довідкою, якою ОСОБА_1 встановлено придатність до військової служби, у зв`язку із невідповідністю її до законодавства України;

3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести у відповідність дані відносно ОСОБА_1 , внісши відповідні дані відносно останнього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-облікових документів та інших документів, Реєстрів, що діяли станом до дати взяття його на військовий облік, та виключити позивача з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу від 31.08.1998 року №448-п, виданого військово-лікарською комісією ГВКГ психоневрологічного профілю, затвердженого постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 03.09.1998 року, яким останнього визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову повернуто без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що виключений з військового обліку як непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку ще у 1998 році.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суд про визнання протиправними дій відповідача щодо поновлення на військовому обліку, по внесенню безпідставного запису та зобов`язати виключити хибні дані щодо нього.

Відповідач у визначений термін відзив не надав, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи через систему Електронний суд.

Позиція позивача.

Відповідно до листа Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” (далі - НВМКЦ “ГВКГ”) від 09.04.2026 року №545/4/5505, ОСОБА_1 перебував на військово-лікарській комісії (далі — ВЛК) психоневрологічного профілю у НОМЕР_1 ОВГ м. Києва (нині НВМКЦ “ГВКГ”), рішення ВЛК затверджено від 03.09.1998 року — непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 31.08.1998 року №448-п, виданого військово-лікарською комісією ГВКГ психоневрологічного профілю, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 рядовому ОСОБА_1 встановлено діагноз: Шизофренія, гебоїдна форма. Захворювання, ТАК, пов`язано із проходженням військової служби.

Відповідно до ст.15-а гр.ІІ Розкладу хвороб Положення, введеного наказом Міністерства оборони України від 04.01.1994 року №2 (станом на дату прийняття постанови ВЛК), ОСОБА_1 ВЛК визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Постанову ВЛК від 31.08.1998 року №448-п, у формі свідоцтва про хворобу, затверджено постановою ЦВЛК МО України від 03.09.1998 року.

27.04.2026 року Галузевим державним архівом Міністерства оборони України за вихідним №179/1/4809 представнику позивача направлено фотокопію свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 від 31.08.1998 року №448-п по Центральній військово-лікарській комісії ЦВЛК) МО України. Відповідно до даного свідоцтва про хворобу від 31.08.1998 року №448-п, виданого військово-лікарською комісією ГВКГ психоневрологічного профілю, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 рядовому ОСОБА_1 встановлено діагноз: Шизофренія, гебоїдна форма. Захворювання, ТАК, пов`язано із проходженням військової служби.

Відповідно до ст.15-а гр.ІІ Розкладу хвороб Положення, введеного наказом Міністерства оборони України від 04.01.1994 року №2 (станом на дату прийняття постанови ВЛК), ОСОБА_1 ВЛК визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Постанову ВЛК від 31.08.1998 року №448-п, у формі свідоцтва про хворобу, затверджено постановою ЦВЛК МО України від 03.09.1998 року. Відповідно до інформації, що вписано до військового квитка Серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , останній перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

17.09.1998 року ОСОБА_1 наказом військової частини НОМЕР_2 №164 “звільнений із ЗСУ достроково по хворобі на підставі ст.15-а гр.ІІ (непридатний до військової служби)”.

Відповідно до інформації, яку вписано ІНФОРМАЦІЯ_6 (міститься відбиток печатки, штампу та підпис уповноваженої особи) до паспорту громадянина України Серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , останнього 26.10.1998 року вказаним РВК визнано невійськовозобов`язаним.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.05.2026 року, ОСОБА_1 , як мешканець АДРЕСА_1 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Після адміністративної реформи із зміною меж районів області та створення ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 ) до цього ІНФОРМАЦІЯ_7 з ІНФОРМАЦІЯ_11 не передавались документи щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , зокрема висновок ВЛК.

Однак, відповідно до листів ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.05.2026 року №1/4406 та від 26.05.2026 року №1/5174, а також відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 03.04.2026 року через застосунок Резерв+, 16.03.2026 року відповідачем, без встановлення придатності до військової служби та без врахування місця реєстрації позивача, взято останнього на військовий облік.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_7 від 26.05.2026 року №1/5174, відповідач надав інформацію, що “16.03.2026 року під час проведення оповіщення у місті Черкаси та перевірки військово-облікових документів у громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що особа не перебуває на військовому обліку без законних на це підстав, що являється прямим порушенням законодавства України (210-1 КУпАП), у зв`язку з чим був супроводжений працівниками поліції та військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_7 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , як порушника військового обліку.” Однак, вище вказана інформація, яку надано відповідачем у листі від 26.05.2026 року №1/5174, не відповідає дійсності, а навпаки є доказом його протиправної поведінки відносно позивача.

Позивач наголошує, що не надавав ніякої добровільної згоди на проведення відносно себе мобілізаційних заходів, а саме взяття на військовий облік та проведення обстеження та медичного огляду ВЛК.

Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 03.04.2026 року через застосунок Резерв+, відомості щодо правопорушень вчинених позивачем — відсутні.

Також, відповідач, виключно на адвокатські запити надав позивачу постанову ВЛК, у формі довідки, та інші документи щодо підстав взяття його на військовий облік та проходження медичного огляду.

Так, відповідно до листів ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07.05.2026 року №1/4406 та від 26.05.2026 року №1/5174, відповідачем, на підставі направлення ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19.03.2026 року №6891596, ОСОБА_1 направлено до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка відбулась на базі закладу охорони здоров`я КНП “Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради”, дату початку медичного огляду встановлено 19.03.2026 року. Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 від 20.03.2026 року, а також додатків до листа НСЗУ від 13.04.2026 року №9455/7-17-26, ОСОБА_1 проведено військово-лікарську комісію з 16.03.2026 року по 20.03.2026 року, як у денний час, так і у нічний, без обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановлених раніше діагнозів. Амбулаторно, а не стаціонарно, та фактично не за місцем перебування на військовому обліку позивача. Також лікарями вказаної вище ВЛК проведено медичний огляд ОСОБА_1 фактично без встановленого законом порядку, а саме за відсутності відповідного направлення.

Відповідно до постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 20.03.2026 року №2026-0320-0004-2703-7, у формі довідки, позивача, визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Також відповідно до додатків листа НСЗУ від 13.04.2026 року №9455/7-17-26, ОСОБА_1 у 2023 році підтверджено, раніше встановлений ЦВЛК діагноз — шизофренія та призначено відповідне лікування, однак лікарями ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 зазначене взагалі не взято до уваги. Психічні розлади здоров`я позивача встановлено також самим відповідачем, що вказано у оскаржуваній постанові ВЛК та картці обстеження та медичного огляду від 20.03.2026 року, однак у подальшому вимоги щодо стаціонарного обстеження позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 не виконано.

07.04.2026 року позивачем, засобами поштового зв`язку, подано до ЦВЛК ЗСУ скаргу від 07.04.2026 року про скасування рішення вище вказаної ВЛК від 20.03.2026 року №2026-0320-0004-2703-7.

Відповідно до листа ЦВЛК ЗСУ від 12.05.2026 року №598/9/11520, вище вказану скаргу позивача від 07.04.2026 року направлено для розгляду та надання відповіді до ІНФОРМАЦІЯ_14 . Однак, відповідно до чинного законодавства, що нижче наведено, постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК, а не нижче стоячі ВЛК, у тому числі, як у даному випадку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 , ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Враховуючи викладене позивач вважає дії відповідачів протиправними, чим порушено його права як громадянина України та військовослужбовця, якого звільнено за станом здоров`я із лав Збройних Сил України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки ... Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від-16 травня 2024 року №560-затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), яким зокрема, визначено: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону передбачено вичерпний перелік підстав для виключення з військового обліку — визнаними непридатними до військової служби.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Для проведення процедури виключення з військового обліку має бути чинний медичний огляд військово-лікарської комісії та затверджений встановленим порядком Центральною військово-лікарською комісією ЗСУ. Крім того, у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону, військово-обліковий документ не вилучається, а вносяться дані про виключення з військового обліку до ЄДРПВР.

Суд зазначає, що у військовому квитку позивача зазначено, що він звільнений достроково по хворобі, непридатний до військової служби. Суд зауважує, що відповідно до наказу п.96 МОУ № 207 ВЛК могла прийняти рішення про його непридатність тільки з таким формулюванням «непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку" або «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час».

Позивач хибно трактує термін виключення з військового обліку, оскільки його не було виключено, тому дійшов неправильного висновку, що непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку це особи непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки рішення ВЛК з формулюванням « непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку» було передбачено наказом МОУ № 207 (п. 250), яке застосовуються при медичному огляді військовослужбовців , а не призовників.

Тому ВЛК військкомату на той час не мала повноважень приймати рішення про визнання призовника «неприданим до проходження військової служби із виключенням з військового обліку» , а військкомат не мав прав виключати призовника з обліку на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що згідно з відомостями ЄДРПВР позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Відомості від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо затвердження свідоцтва про хворобу ОСОБА_2 до відповідача не надходили.

З метою приведення ситуації у правове русло позивачу було рекомендовано повторно пройти медичний огляд військово-лікарською комісією.

Суд окремо звертає увагу, що у відповідності до абзацу 3 пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі у паперовій формі (зокрема відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу), відомостям, що містяться в даному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовник, військовозобов`язаний або резервіст, який перебуває на військовому обліку, або громадянин "України, який був виключений з військового обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), повинен сформувати військово-обліковий документ в електронній формі відповідно до пункту 6 цього Порядку. Зміни у військово-облікові документи у паперовій формі зазначених громадян України не вносяться, а військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не був виключений з військового обліку у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відображення відповідачем інформації стосовно позивача як військовозобов`язаного є правомірним.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача про порушення відповідачами вимог чинного законодавства.

Більше того, судом враховано, що позивач не був позбавлений можливості підтвердити висновок ВЛК 1998 року згідно чинних вимог законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідачів. Вимоги зобов`язального характеру щодо ВЛК при ТЦК та до ТЦК є похідними від первісних вимог, а тому у задоволенні вимоги про скасування та визнання протиправною постанову ВЛК та зобов`язання внести відомості про виключення позивача з військового обліку слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене та відсутність доказів протиправності дій, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак відсутні підстави для їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА