Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №520/19134/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18.08.2026 р. справа №520/19134/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - Відповідач №1, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - Відповідач №2)

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП- НОМЕР_2 , з реєстру; 2) зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП- НОМЕР_2 як особи, що визнана непридатною до військової служби, є не військовозобов`язаною особою та виключити з військового обліку.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що за рішенням військово-лікарської комісії був визнаний непридатним до військової служби і наразі ці відомості мають бути внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із записом про виключення з військової служби.

Відповідач №1 та Відповідач №2 із поданим позовом не погодились.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначили, що за відомостями військового обліку заявник значиться як визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час. Твердили, що обсяг звернення зацікавленої особи був явно та очевидно недостатнім для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення заявника з військового обліку через непридатність до військової служби.

Позов був отриманий судом - 02.07.2026р.

Рішення про прийняття позову до розгляду було прийнято - 03.07.2026р.

Відзив на позов від Відповідача №1 був отриманий судом - 24.07.2026р.

Відзив на позов від Відповідача №2 був отриманий судом - 07.07.2026р.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв"язку, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевіривши обгрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом з"ясовано, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України № НОМЕР_3 ; отримав р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ; замість військового квитка отримав тимчасове посвідчення від 09.08.2017р. № НОМЕР_4 ; у обліково-послужній картці до тимчасового посвідчення від 09.08.2017р. № НОМЕР_4 наявний запис про непридатність до військової служби та про зняття з військового обліку.

За твердженнями Відповідача №1 - 17.10.2024р. заявник за рішенням комісії з приписки (абз.5 ч.10 ст.14 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу") був взятий на військовий облік у якості особи, відносно якої за фізично наявними відомостями раніше було прийнято рішення військово-лікарської комісії з приводу обмеженої придатності до військової служби у воєнний час.

За доводами позову в інтересах заявника були подані звернення з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення заявника з військового обліку через непридатність до військової служби.

Разом із тим, як вбачається із змісту та характеру доводів позову, у межах спірних правовідносин заявник не подавав до суб`єкта владних повноважень оригіналу довідки військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

За цим зверненнями суб"єктом владних повноважень - Відповідачем №1 були вчинені оформлені листом від 22.05.2026р. та листом від 11.06.2026р. №1108 відмови, умотивовані наявністю відомостей про визнання заявника обмежено придатним до військової служби у воєнний час, що згідно з п.2 Розділу II Закону України від 21.03.2024р. №3621-ІХ унеможливлює внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення заявника з військового обліку через непридатність до військової служби.

Стверджуючи про вчинення суб"єктом владних повноважень - Відповідачем №1 протиправного управлінського волевиявлення у формі бездіяльності з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення заявника з військового обліку через непридатність до військової служби, заявник ініціював даний спір.

Суд знаходить ключовими питаннями у даному спорі відповідь на те: 1) чи може бути кваліфікований військовий обов"язок громадянина України у якості міри юридичної відповідальності чи покарання; 2) чи поширюється на суспільні відносини з приводу виконання військового обов"язку дія ст.58 Конституції України у спосіб набуття громадянином права на вчинення суб"'єктом владних повноважень управлінських волевиявлень за правилами законодавства до внесення чинних змін; 3) чи існує відмінність між управлінським волевиявленням з приводу зняття військовозобов"язаного з військового обліку та управлінським волевиявлення з приводу виключення військовозобов"язаного з військового обліку; 4) на підставі якого документа орган військового управління - райТЦКтаСП повинен вчинити управлінське волевиявлення з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення військовозобов"язаного з військового обліку.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України Відповідач №1 та Відповідач №2 є суб"єктами владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачами наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд зазначає, що згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

За приписами ст.ст.17 і 65 Конституції України до згаданих вище обов`язків людини перед суспільством належить обов"язок з приводу захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності України у спосіб відбуття військової служби відповідно до закону.

Таким законом є Закон України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу", згідно з п.3 ст.1 якого військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Суд зважає, що у контексті ч.1 ст.2 та п.4 ч.4 ст.246 КАС України у спорах про виконання військового обов"язку позивачі - громадяни України здійснюють захист власних інтересів, а не публічних прав, позаяк ст.ст.17 і 65 Конституції України, ст.ст.1, 2, 26 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу", ч.2 ст.17 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ "Про оборону України" (де указано, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством) не передбачають права громадянина України не захищати Батьківщину (Вітчизну) у спосіб фактичного виконання військового обов"язку у формі проходження військової служби.

Тому будь-які недоліки, дефекти, вади, помилки у реалізації суб"єктами владних повноважень управлінських функцій у сфері військового обов"язку у контексті ст.ст.6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року об"єктивно не здатні призвести до набуття конкретним громадянином будь-яких привілеїв чи підстав для невиправданого змістом закону невиконання військового обов"язку.

Наведені вище міркування виключають застосування судом наслідків недотримання суб`єктами владних повноважень принципу "належного урядування" у сфері виконання військового обов"язку у вигляді набуття конкретним громадянином права не захищати Батьківщину (Вітчизну) у спосіб фактичного виконання військового обов"язку у формі проходження військової служби або права на постійне чи тимчасове увільнення від виконання військового обов"язку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч.9 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

З наведеного слідує, що до категорії військовозобов"язаних за загальним правилом належать усі громадяни України чоловічої статі, які підлягають взяттю на військовий облік безвідносно до події фактичного знаходження на такому обліку (тобто громадянин, котрий підлягає військовому обліку, але з будь-яких причин не знаходиться на військовому обліку не втрачає статусу військовозобов"язаного).

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Повноваженнями на ведення військового обліку відносно конкретного громадянина України чоловічої статі згідно з ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу", п.1, п.8, п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затверджене постановою КМУ від 23.02.2022р. №154; далі за текстом - Положення №154), п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов"язаних та резервістів (затверджений постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Порядок №1487) наділений, насамперед, орган військового управління - територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за офіційно зареєстрованою адресою місця проживання громадянина.

Наведене підтверджується змістом положень ч.3 ст.37 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу", де указано, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Розглядаючи справу, суд зважає, що правила та механізми військового обліку деталізовані нормами Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Порядок №1487), Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затверджено постановою КМУ від 23.02.2022р. №154; далі за текстом - Положення №154), Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. №560; далі за текстом - Порядок №560), Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Правила №1487).

Розв"язуючи спір, суд зауважує, що у силу спеціального застереження ч.5 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

До згаданих підстав можуть бути віднесені, зокрема, положення ст.26 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" (коли громадяни звільняються від виконання військового обов"язку у спосіб припинення проходження військової служби); положення ст.17 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" (коли громадяни отримують відстрочку від направлення на проходження базової військової служби); положення ст.18 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" (коли громадянам надається звільнення від проходження базової військової служби); ст.23 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (коли громадяни отримують відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації), положення ч.6 ст.37 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" (виключення з військового обліку громадян України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі).

При цьому, суд зауважує, що положення ст.37 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в усіх редакціях) в частині такої підстави як визнання непридатним до військової служби за станом здоров`я не містять ані підстав для абсолютного та незворотного у часі скасування чи припинення військового обов"язку, ані застереження про те, що майбутня законодавча зміна медичних вимог до стану здоров"я військовозобов"язаного унеможливлює відновлення військового обліку громадянина України чоловічої статі, який раніше помилково чи безпідставно або на підставі раніше діючого законодавства був виключений з військового обліку з причини визнання непридатним до військової служби у минулому.

Наведене підтверджується змістом п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Порядок №1487), де указано, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Також наведене підтверджується змістом п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Порядок №1487), де указано, що військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тож обставина відсутності громадянина України чоловічої статі на військовому обліку з будь-якої причини об"єктивно не здатна призвести до настання такого юридичного наслідку як припинення чи скасування військового обов"язку.

При цьому, оскільки військовий обов`язок за змістом ст.ст.17 і 65 Конституції України не може бути кваліфікований ані у якості міри юридичної відповідальності, ані у якості покарання, то приписи ст.58 Конституції України слід визнати незастосовними саме до суспільних відносин з приводу порядку виконання військового обов"язку (на відміну від юридичних наслідків невиконання чи неналежного виконання військового обов`язку), а відтак, усі управлінські волевиявлення суб"єктів владних повноважень з приводу порядку виконання громадянином України чоловічої статі військового обов"язку повинні грунтуватись виключно на нормах чинного на конкретну календарну дату національного закону України без ретроспективного застосування приписів законодавства, котре є недіючим.

Процедура проходження військовозобов"язаними та військовослужбовцями медичного огляду згадана законодавцем у приписах ч.13 ст.2 та ч.2 ст.21 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу".

Стосовно процедури встановлення стану здоров"я громадянина України чоловічої статі відносно придатності до виконання військового обов"язку у якості військовослужбовця суд зазначає, що відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800; далі за текстом - Положення №402).

Згідно з абз.1 п.1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до абз.2 п.1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби.

За змістом п.1.1 Глави 2 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

У розумінні п.2.1 Глави 2 Розділу І Положення №402 до органи військово-лікарської експертизи належать військово-лікарські комісії (далі за текстом - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

У п.2.1 Глави 2 Розділу І Положення №402 сформульовані вимоги до функціонування ВЛК і зазначено, що члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

За приписами п.2.2 Глави 2 Розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Правовий статус Центральної військово-лікарської комісії визначений п.п.2.3.1 Глави 2 Розділу І Положення №402, згідно з яким ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно з п.п.2.3.3 та п.п.2.3.4 Глави 2 Розділу І Положення №402 до повноважень ЦВЛК віднесено, зокрема: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; огляд військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; направлення у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; розгляд, перегляд, скасування, відміна, затвердження, не затвердження, контроль згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

До повноважень ВЛК регіону згідно з п.2.4 Глави 2 Розділу І Положення №402 віднесено, зокрема: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; огляд військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; прийняття постанов згідно з Положенням, контроль, розгляд, затвердження, за наявності підстав - не затвердження, перегляд, відміна або скасування постанов підпорядкованих ВЛК; направлення у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів; прийняття постанови, а за необхідності перегляд свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

У силу спеціального застереження п.п.2.4.6 Глави 2 Розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Як то указано у п.2.5 Глави 2 Розділу І Положення №402, до кола позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

До повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно з п.п.2.8.4 Глави 2 Положення №402 віднесено, зокрема: огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення.

У силу п.п.2.8.3 Глави 2 Розділу І Положення №402 ІНФОРМАЦІЯ_5 Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

За змістом п.п.2.8.5 Глави 2 Розділу І Положення №402 у порядку контролю на ІНФОРМАЦІЯ_5 Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ІНФОРМАЦІЯ_5 медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно з п.20.1 Глави 20 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Засідання ВЛК є правомочним для прийняття постанови ВЛК відповідно до цього Положення, якщо в ньому бере участь голова та не менше двох членів комісії.

Відповідно до п.20.2 Глави 20 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Постанови позаштатних ВЛК, які сформовані в електронній формі та підлягають затвердженню штатною ВЛК відповідно до цього Положення, затверджуються протоколом засідання відповідної штатної ВЛК (додаток 19).

Постанови позаштатних ВЛК, які сформовані в паперовій формі, затверджуються в порядку, передбаченому пунктом 22.4 глави 22 цього розділу.

Можливі форми постанов ВЛК перелічені у п.20.3 Глави 20 Розділу ІІ Положення №402 і стосуються управлінських волевиявлень із застосуванням мовних конструкцій: "придатний", "непридатний", "потребує", "тимчасово непридатний".

Правила медичного огляду військовозобов"язаних викладені у Главі 3 Розділу ІІ Положення №402, згідно з п.3.1 якого медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_5, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ІНФОРМАЦІЯ_5, лікарями, які входять до складу ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5.

ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

За змістом п.3.2 Глави 3 Розділу ІІ Положення №402 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Пунктом 3.4 Глави 3 Розділу ІІ Положення №402 передбачено, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану: проводиться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ виконується після досягнення 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші дослідження виконуються за показаннями.

Як то указано у п.3.8 Глави 3 Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5 про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5 про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанови ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5 про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5 доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п`ятиденний строк з дня повернення.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби передаються з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду у паперовій формі (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем перебування військовозобов`язаних на обліку не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до відповідних штатних ВЛК не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.

Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ІНФОРМАЦІЯ_5 (у разі звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ІНФОРМАЦІЯ_5 протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Відповідно до п.3.11 Глави 3 Розділу ІІ Положення №402 у разі коли лікарям ІНФОРМАЦІЯ_5 важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ІНФОРМАЦІЯ_5, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров`я (установи). Акт подається до ІНФОРМАЦІЯ_5 на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.

Застосовуючи положення наведених норм права, суд доходить до переконання про те, що першоджерельним документом, який підтверджує непридатність військовозобов`язаного до проходження військової служби за станом здоров"я є оригінал постанови військово-лікарської комісії при органі військового управління - райТЦКтаСП за задекларованим місцем проживання військовозобов"язаного.

Фізична відсутність такого документа у складі матеріалів звернення зацікавленої особи до райТЦКтаСП або явні та очевидні дефекти змісту чи процедури отримання цього документа за загальним правилом (окрім екстраординарних випадків) унеможливлюють вчинення райТЦКтаСП управлінського волевиявлення з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення військовозобов"язаного з військового обліку з причини непридатності до військової служби за станом здоров`я.

Як достеменно установлено судом, у межах спірних правовідносин заявник не подавав до суб`єкта владних повноважень оригіналу довідки військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

За твердженням суб"єкта владних повноважень - райТЦКтаСП фізично наявний обсяг суміжних відомостей до факту прийняття постанови ВЛК про непридатність до військової служби у даному конкретному випадку засвідчує набуття заявником правового статусу непридатного до військової служби у мирний час та обмежено придатного до військової служби у воєнний час.

Матеріалами справи цієї обставини не спростовано.

Зі змісту ч.5 ст.37 та ч.6 ст.37 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов"язок і військову службу" слідує, що законодавець розрізняє управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу зняття військовозобов`язаного з військового обліку та управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу виключення військовозобов`язаного з військового обліку.

У цьому контексті суд зауважує, що правила ведення військового квитка були затверджені Положенням про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу (затверджене Указом Президента України від 25.05.1994р. №263/94; далі за текстом - Положення №263/94), Положенням про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу (затверджене Указом Президента України від 30.12.2016р. №582/2016; далі за текстом - Положення №582/2016), Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. №559; далі за текстом - Порядок №559).

Норми цих актів права не містять підстав для висновку про те, що самі лише записи у військовому квитку мають перевагу (пріоритет) над оригіналом постанови ВЛК про непридатність військовозобов"язаного до військової служби або іншими відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вирішуючи спір, суд зважає, що згідно з п.2 Розділу II Закону України від 21.03.2024р. №3621-ІХ громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тож, приписи п.2 Розділу II Закону України від 21.03.2024р. №3621-ІХ нівелюють юридичну силу раніше прийнятих постанов військово-лікарських комісій з приводу обмеженої придатності до військової служби.

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять ані доказів виконання заявником вимог п.2 Розділу II Закону України від 21.03.2024р. №3621-ІХ, ані доказів прийняття військово-лікарської комісією у минулою постанови про визнання заявника обмежено придатним до військової служби у воєнний час з тієї ж самої причини, з якої заявник набув правового статусу особи з інвалідністю.

Окремо суд зважає, що постановою КМУ від 16.088.2024р. №932 було затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок №932).

Згідно з п.8 Порядку №932 громадяни, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю можуть подати на розгляд військово-лікарської комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки документ, що підтверджує наявність відповідного стану (захворювання), виданий в установленому порядку за формою первинної облікової документації № 080-3/о, або документи, що підтверджують інвалідність (для дітей з інвалідністю - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ , або його дублікат, виданий закладом охорони здоров`я, чи посвідчення або інший документ, що підтверджує призначення на таку дитину соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"; для повнолітніх осіб з інвалідністю - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідку для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики).

Доказів про причини незастосування заявником механізму отримання увільнення від виконання військового обов`язку за п.8 Порядку №932 матеріали справи не містять.

Розглядаючи справу, суд повторно нагадує, що у межах спірних правовідносин заявник не подавав до суб`єкта владних повноважень оригіналу довідки військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Водночас із цим, фізично наявний у розпорядженні суб"єкта владних повноважень - райТЦКтаСп обсяг інших відомостей стосовно заявника як військовозобов"язаного виключав правомірність вчинення управлінського волевиявлення з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення заявника з військового обліку з причини визнання непридатним до військової служби.

Судом з огляду на приписи ч.4 ст.9 КАС України за власної ініціативою не відшукано джерел здобуття відповідних доказів стосовно непридатності заявника до військової служби у воєнний час.

Тому у межах даного спору суд виходить із недоведеності цієї обставини.

Розглядаючи справу, суд відзначає, що правила функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені, насамперед, приписами Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", за визначенням ч.1 ст.1 якого Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами ч.1 ст.2 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Правила та механізми військового обліку деталізовані нормами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Порядок №1487), Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затверджено постановою КМУ від 23.02.2022р. №154; далі за текстом - Положення №154), Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений постановою КМУ від 16.05.2024р. №560; далі за текстом - Порядок №560), Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (затверджені постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487; далі за текстом - Правила №1487).

Згідно з ч.5 ст.5 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.8 ст.5 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Як то указано у ч.9 ст.5 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

У ч.1 ст.6 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" визначено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У розумінні ч.1 ст.7 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) прізвище, відомості про зміну прізвища; 2) власне ім`я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені; 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства); 10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою; 11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок); 16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність); 16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти; 16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю; 17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; 17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); 19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості); 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення); 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 22) відомості про статус ветерана війни; 23) відомості про володіння іноземними мовами; 24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї; 25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки; 26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну; 27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія); 29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація); 30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія); 31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа); 32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин; 33) відомості про внутрішньо переміщену особу; 34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У розумінні ч.1 ст.8 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) відомості про виконання військового обов`язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.

Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.9 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною 4 ст.14 Закону України від 16.03.2017р. №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" передбачено, що надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.

Згідно з п.п.1 п.2 Розділу ІІ Закону України від 11.04.2024р. №3633-ІХ під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022р. №65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03.03.2022р. №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Як то передбачено, п.45 Положення про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (затверджено постановою КМУ від 30.07.2024р. №879 у редакції постанови КМУ від 20.08.2025р. №1010; далі за текстом - Положення №879) електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста функціонує у формі персоніфікованої веб-сторінки та/або мобільного додатка "Резерв+" (далі - додаток "Резерв+") та призначений для надання та отримання інформації про персональні та службові дані суб`єкта отримання послуг, уточнення облікових даних, подання заяви (звернення, запиту) та інших документів на реєстрацію в системі електронної черги, а також отримання інших електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів функціонує у формі інформаційного ресурсу "Оберіг", а мобільний застосунок/ мобільний додаток "Резерв+" є аналогом електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Вирішуючи спір, суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб"єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Постановою КМУ від 29.07.2026р. №981 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок №981; далі за текстом - Реєстр).

Згідно з п.24 Порядку №981 органами ведення Реєстру є Міноборони, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Як то указано у п.37 Порядку №981, актуалізація відомостей Реєстру (внесення до нього змін) здійснюється: в автоматичному режимі - шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (зокрема публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; у ручному режимі - шляхом внесення відповідальною особою одержаних від призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку. Верифікація персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вони надають особисто, з базою даних Реєстру здійснюється відповідальними особами відповідно до покладених на них обов`язків.

У силу спеціального застереження п.43 Порядку №981 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, зміна облікових даних, а також включення до Реєстру чи виключення з нього, зокрема, осіб, звільнених з військової служби, здійснюються за результатами розгляду відповідної мотивованої заяви, яка подається до органів ведення Реєстру, в яких така особа перебуває на військовому обліку, а в разі внесення недостовірних відомостей - до органів ведення Реєстру, які їх внесли, або в автоматичному режимі.

З наведеного слідує, що з 08.08.2026р. (календарна дата набрання чинності постановою КМУ від 29.07.2026р. №981) обов"язок з приводу виправлення недостовірних відомостей Реєстру покладений на орган ведення Реєстру, який припустився відповідної помилки.

У межах спірних правовідносин заявник був взятий на військовий облік в установі Відповідача №1 17.10.2024р. як військовозобов"язаний, визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час.

Подані стороною позивача докази не містять об"єктивних даних про те, що заявник є особою, визнаною непридатною до військової служби як у мирний час, так і у військовий час.

Судом у ході відправлення правосуддя самостійно за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України джерел здобуття таких доказів не відшукано.

Тому суд вважає, що у разі невизнання заявника особою, непридатною до військової служби у воєнний час правовою перешкодою для внесення відповідних змін до Реєстру Відповідачем №1 є приписи п.2 Розділу II Закону України від 21.03.2024р. №3621-ІХ.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, яким на приватну особу покладено додатковий обов`язок у вигляді майнового/фінансового тягаря, зокрема, за критеріями: дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед відповідачем.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Суд відмічає, що у розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону була наведено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб"єктом владних повноважень - Відповідачем №1 було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови з приводу внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення заявника з військового обліку з причини визнання непридатним до військової служби.

Доказів вчинення Відповідачем №1 управлінського волевиявлення у формі бездіяльності матеріалами справи не підтверджена.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень - Відповідачем №1 не було порушено публічних прав (публічних інтересів) заявника, позаяк військовий обов"язок громадянина України не може бути кваліфікований у якості міри юридичної відповідальності чи покарання; відсутність оригіналу довідки ВЛК про результати медичного огляду військовозобов"язаного громадянина України не виключає потреби (а навпаки - зумовлює виникнення потреби) у проходженні поточного медичного огляду; військовий обов"язок громадянина України чоловічої статі не може бути кваліфікований у якості припиненого назавжди виключно у зв"язку із станом здоров"я особи у минулому за виключенням випадків невідворотних/невідновних наслідків погіршення функціонування організму людини; докорінна зміна вимог до стану організму людини у контексті придатності до виконання військового обов"язку не виключає виникнення потреби у проведенні поточного медичного огляду військовозобов`язаного громадянина України чоловічої статі; відсутність у матеріалах звернення зацікавленої особи оригіналу постанови військово-лікарської комісії про непридатність особи до військової служби у воєнний час виключає правомірність внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку з причини непридатності до військової служби.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

Клопотання Відповідача №1 з приводу залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає у зв"язку із відсутністю визначених ст.240 КАС України підстав.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав належну оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права та оцінки обставин фактичної дійсності.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко