Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №500/638/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/638/26

18 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважав себе виключеним з військового обліку на підставі п.4 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" по досягненню граничного віку. Однак, під час оновлення персональних даних позивачу стало відомо що він є військовозобов`язаним та перебуває "На обліку".

Позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву не внесення відомостей у Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів.

Однак, отримав листа, яким його повідомили про відсутність підстав виключення з військового обліку, оскільки останній не досяг 60-річого віку.

Ухвалою судді від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

26.02.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що запас військовозобов`язаних згідно з ч.1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Вказує, що відповідно до ч.2 ст.28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Зазначає, граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч.4 ст.28 Закону №2232-XII).

Вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27 березня 2014 року №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

З набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII Позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Зазначає, що таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки останній не досягнув 60-річного віку, тобто, згідно вимог чинного законодавства повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

02.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що повторне взяття на військовий облік громадянина на підставі нових законів, який вже був виключений з обліку, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод.

Зазначено, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов`язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним, особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Заяву на взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав. Обов`язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено. Уточнення даних в застосунку "Резерв+" не означає постановку на військовий облік.

Ухвалою суду від 09.03.2026 клопотання про витребування доказів від 02.03.2026 задовольнити. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові докази, а саме: відомості щодо військового обліку ОСОБА_1 (дати та підстави постановки на військовий облік, чи виключався з військового обліку, тощо) з підтверджуючими документами (облікові, особові картки в електронному та/або паперовому вигляді).

Ухвалою суду від 18.03.2026 клопотання про витребування доказів від 11.03.2026 задоволено. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові докази, а саме: інформацію чи виключався ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку, а також надати підтверджуючі документи (наявні облікові, особові картки в паперовому вигляді за період перебування на обліку до введення електронного реєстру).

23.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач, як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, вчинивши дії щодо внесення відомостей про поновлення позивача на військовому обліку до Єдиного реєстру неправильно застосовує норми законів щодо військового обов`язку, зокрема й норму щодо "зворотної дії закону в часі".

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний, що підтверджується даними військово-облікового документа позивача із застосунку "Резерв+".

Окрім того, у військово-обліковому документі позивача із застосунку "Резерв+" наявна інформація про порушення правил військового обліку: "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП".

Позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.4 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через досягнення перебування граничного віку у запасі з 27.01.2008.

Листом від 20.01.2026 №870 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки останній не досяг 60-річного віку, відсутні підстави для виключення його з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок, а саме захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період. (частина 8 цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань

Так, частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 27.01.2008) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому, частиною 4 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 14.07.2013) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

За приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 27.01.2008) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 досяг 40 років, тобто граничного віку перебування в запасі, визначеного частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у чинній на той час редакції.

Разом з цим, положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, у подальшому зазнавало змін.

Так, Законами України №1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" та №1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до статті 28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення частини 4 статті 28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

Суд зазначає, що вік особи як юридичний факт - стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень Законів України №1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" та №1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"

За колом осіб дія нормативно - правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону №2232-XII, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17. Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства у їх різних редакціях в часі слід дійти висновку, що законодавець не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які досягли граничного віку перебування у запасі, визначеного частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у попередній редакції. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Таким чином, позивач, хоч і досяг граничного віку перебування в запасі станом на 27.01.2008 згідно частини другої статті 28 Закону № 2232-XII у чинній на той час редакції, на даний час є військовозобов`язаним на підставі чинної редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Варто зазначити, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Нова редакція статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 27.03.2014 фактично встановила нові правовідносини у вигляді нового правового регулювання граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних осіб. Наслідком нового унормування стало те, що особа, яка раніше вважалася такою, що досягла граничного віку перебування в запасі, після того, як такий вік змінено і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин, під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Отже, з набранням чинності змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60 років).

Відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, у розумінні приписів пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, відсутні, оскільки позивач такого віку не досяг.

Доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі вимог пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.