Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №460/7379/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2026 року м. Рівне№460/7379/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі іменується - Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладену у листі від 10.04.2026 №25/42/3-645-2026, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу"; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення за результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 25.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Стислий виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача.

Позивач зазначає, що подав Рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини - мати Позивача є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду. За результатами розгляду рапорта надано відповідь, оформлену листом за вихідним №25/42/3-6452026 від 10.04.2026, про відмову у задоволенні рапорта з підстав: не надано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів, які можуть здійснювати догляд; відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07.04.2026 у громадянки ОСОБА_2 містяться відомості про дитину - ОСОБА_3 . Така відмова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до Акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28.01.2026 зазначено, що в ОСОБА_2 окрім сина - ОСОБА_1 , є син - ОСОБА_3 , місце проживання та перебування якого не встановлено; відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №131 від 17.02.2026 року, виданої ОСОБА_4 , про те, що за адресою її реєстрації, а саме АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.05.1984 по теперішній час та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.09.2003 по теперішній час. Просив задовольнити позов повністю.

Відповідач зазначає, що під час розгляду рапорту посадовими особами військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України проведено перевірку факту наявності у матері позивача інших членів сім`ї. За результатами такої перевірки встановлено, що у матері позивача - ОСОБА_2 - наявний інший син, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованим 07.04.2026. Посилання Позивача на те, що підставою для відмови стала виключно наявність у матері іншого сина, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем оцінювалась не лише наявність іншого члена сім`ї, а й відсутність належних доказів неможливості здійснення таким членом сім`ї відповідного догляду. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 11 березня 2026 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 11.05.2026.

Згідно Витягу із наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2026 № 57 зарахований в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдат ОСОБА_6 (Г-161717), який прибув для проходження служби по мобілізації із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та призначений наказом командира 2-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по особовому складу від 20 лютого 2026 року № 31 о/с у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 11 березня 2026 року.

ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з рапортом (разом з додатками) від 25.03.2026 про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ( ОСОБА_5 ), яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та медичного висновку ЛКК потребує постійного стороннього догляду.

За результатами розгляду рапорта надано відповідь, оформлену листом за вихідним №25/42/3-6452026 від 10.04.2026, про відмову у задоволенні рапорта з підстав: не надано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів, які можуть здійснювати догляд; відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07.04.2026 у громадянки ОСОБА_2 містяться відомості про дитину - ОСОБА_3 (а.с. 49).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За приписами частини другої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина третя статті 2 Закону № 2232-XII).

За приписами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

«необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Таким чином, законодавцем прямо визначено, що для набуття права на звільнення з військової служби за вказаною підставою необхідною є сукупність умов, а саме не лише наявність особи, яка потребує постійного стороннього догляду, а й підтвердження факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або підтвердження того, що такі особи самі потребують постійного догляду.

Суд зазначає, що в межах даного спору не ставляться під сумнів факти того, що: Позивач є сином ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 є особою з інвалідністю II групи (витяг з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 22.10.2025) (а.с. 32); ОСОБА_5 є особою, яка потребує постійного стороннього догляду (Висновок №164 від 19.06.2026) (ас. 40).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у задоволенні рапорта Позивача про звільнення з військової служби було: не надано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів, які можуть здійснювати догляд; відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07.04.2026 у громадянки ОСОБА_2 містяться відомості про дитину - ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що законодавство України не містить універсального визначення поняття «член сім`ї», яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.

(1) відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки;

(2) згідно з частиною другою статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство;

(3) згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом;

(4) стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

(5) пункт 70 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

(6) підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття «член сім`ї», сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми.

Телеологічне тлумачення полягає у з`ясуванні цілей і завдань правової норми, тобто того, для чого вона була прийнята законодавцем. Застосування цього методу дозволяє встановити справжній зміст норми не лише через її формулювання, а й через її функціональне призначення у системі права.

Історичне тлумачення, своєю чергою, спрямоване на з`ясування волі законодавця на момент прийняття норми, зокрема через аналіз підготовчих матеріалів, умов її ухвалення, попереднього правового регулювання та тих суспільних відносин, на врегулювання яких вона була спрямована.

Ці методи дозволяють встановити, які саме проблеми законодавець мав намір вирішити, запроваджуючи відповідну норму, а також уникнути її тлумачення у відриві від контексту.

Аналіз змін законодавчого регулювання свідчить про трансформацію підходу законодавця до визначення підстав звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Так, попереднє правове регулювання передбачало можливість звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими членами сім`ї (зокрема дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи дружини (чоловіка)) без встановлення додаткових умов щодо наявності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд.

Водночас із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

У розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Так, під час розгляду рапорта посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України проведено перевірку факту наявності у матері Позивача інших членів сім`ї.

За результатами такої перевірки встановлено, що у матері позивача - ОСОБА_2 - наявний інший син, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованим 07.04.2026.

Відповідно до пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170, у разі необхідності здійснення постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо такі особи самі потребують постійного догляду, військовослужбовцем подаються документи, що підтверджують відповідні обставини, зокрема документи на підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, а також акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність або відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

Так, в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28.01.2026 (а.с. 43) зазначено, що в ОСОБА_2 окрім сина - ОСОБА_1 , є син - ОСОБА_3 , місце проживання та перебування якого не встановлено.

Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи потрібно встановити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин та інших об`єктивних факторів.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував висновок, згідно з яким для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), така особа є відсутньою у розумінні приписів абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.

У постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що сама по собі юридична наявність члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення військовослужбовця, а у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи належить перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, і такий акт має бути належним чином досліджений.

Отже, в матері Позивача - ОСОБА_2 є інший син - ОСОБА_3 , який в силу законодавства зобов`язаний здійснювати догляд за матір`ю.

Посилання в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28.01.2026 на те, що « ОСОБА_3 - місце проживання та перебування якого не встановлено» не являється беззаперечною підставою для твердження, що така особа не може здійснювати догляд за матір`ю, та не є підставою для звільнення Позивача з військової служби в порядку підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Позивач також зазначає, що відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №131 від 17.02.2026, виданої ОСОБА_4 , про те, що за адресою її реєстрації, а саме АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.05.1984 по теперішній час та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11.09.2003 по теперішній час.

Суд зазначає, що реєстрація осіб за відповідною адресою (Позивача та матері Позивача) не є доказом відсутності в матері Позивача інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які за законом зобов`язані здійснювати догляд.

При цьому, для звільнення військовослужбовця на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» необхідним є надання документів, які підтверджують не лише потребу особи у постійному догляді, а й відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Доказів надання Позивачем разом з рапортом таких документів суду не надано.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (далі - Порядок №531).

Згідно пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.

За змістом пунктів 1 - 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

За приписами пункту 9 розділу ІІІ Порядку №531, розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість оскаржуваної відмови.

Тому, позовна вимога про визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладену у листі від 10.04.2026 №25/42/3-645-2026, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення за результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 25.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Зважаючи на попередній висновок суду про правомірність дій Відповідача у спірних відносинах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення похідної позовної вимоги зобов`язального характеру.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем у повній мірі доведено правомірність своєї поведінки у спірних відносинах в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 серпня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська