Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/7680/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до відомостей, зазначених у довідці ВЛК від 19.01.2023 №281.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 за результатами проходження медичного огляду, був визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку та відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключений з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК від 19.01.2023 №281, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відмітками, проставленими в паперовому тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного ( НОМЕР_1 ) про виключення з обліку.

Представник позивача вказує, що відповідачем безпідставно запропоновано позивачу особисто з`явитися до ТЦК, оскільки ОСОБА_1 виключений з військового обліку у 2023 році з визнанням його непридатним до військової служби.

На переконання представника позивача, з цього часу він не має статусу військовозобов`язаного, призовника чи резервіста, а відтак законодавством не визначено його обов`язку звернення до ТЦК та СП для постановки на військовий облік, уточнення військово-облікових даних чи повторного проходження ВЛК.

Крім цього, представник позивача вказує, що позивач виконав усі залежні від нього дії: пройшов медичний огляд, отримав довідку ВЛК, яка містить відповідні відмітки у військово-обліковому документі, та направив її до відповідача.

За твердженням представника позивача, невнесення відомостей до реєстру «Оберіг» є наслідком протиправної бездіяльності виключно відповідача.

У тексті позовні заяви вказано, що втрата справ медичного обстеження військовозобов`язаних чи втрата журналів проходження ВЛК не можуть бути належними підставами для невизнання змісту офіційних документів, які видані тим же органом, зокрема довідки ВЛК та військового квитка.

Крім того, як зазначає представник позивача, втрата відповідачем медичних документів не може створювати для позивача підстави для повторного проходження, зокрема, ВЛК, докази проходження якої наявні у позивача. Тобто, позивач не може і не повинен нести негативні наслідки того, що державний орган не зміг забезпечити збереження відповідних журналів.

Стислий виклад позиції відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник відповідача вказує, що відповідно до пункту 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, відомості, зазначені у військово-обліковому документі, повинні відповідати відомостям Реєстру, а в разі невідповідності відомостей у графах 1-5, 13 та 14 такий документ вважається недійсним. Оскільки позивачем надано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного від 19.01.2023, тоді як за даними Реєстру йому оформлено військово-обліковий документ з датою видачі 26.12.2024, зазначена невідповідність, на думку відповідача, ставить під сумнів достовірність наданого позивачем документа.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що адвокатський запит, направлений представником позивача, не є заявою особи у розумінні Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VІІІ, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 1487 та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», оскільки його юридична суть визначена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і полягає виключно у витребуванні інформації, а не ініціюванні адміністративної процедури внесення змін до державного реєстру.

Також представник відповідача зазначає, що сам по собі адвокатський запит не породжує у відповідача обов`язку вносити зміни до Реєстру та не може розглядатися як належна підстава для вчинення відповідних реєстраційних дій.

За твердженням представника відповідача, посилання позивача, що він надсилав довідку ВЛК поштовим зв`язком, не може вважатися достатнім доказом виконання процедури виключення з військового обліку, оскільки законодавством передбачено не лише подання документів, але й їх належну ідентифікацію, перевірку та внесення до відповідних інформаційних систем уповноваженим органом.

На переконання представника відповідача, сам факт направлення кореспонденції не підтверджує її отримання, обробку та використання як підстави для внесення змін до Реєстру.

Крім того, як вказує представник відповідача, навіть подана позивачем заява направлена поштовою кореспонденцією не може вважатися належною та достатньою підставою для внесення змін, оскільки відповідно до пункту 4 Порядку оформлення та видачі військово-облікового документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559, а також вимог Порядку №1487 передбачено необхідність особистого звернення, що забезпечує достовірне встановлення особи та перевірку оригіналів документів.

Представник відповідача зазначає, що позивач особисто не звертався до уповноважених органів адміністрування володільця Реєстру яким є: оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Представник відповідача наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не має повноважень для внесення чи зміни облікових даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача без його особистого прибуття до органу, уповноваженого на ведення Реєстру, подання відповідної заяви та надання всіх необхідних оригіналів документів, що підтверджують виключення з військового обліку.

З огляду на викладене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що відповідач ставить під сумнів достовірність документів, виданих ним самим, не надаючи при цьому доказів їх підробки чи визнання недійсними у встановленому порядку.

Представник позивача зазначає, що аргумент про недійсність військово-облікового документа з підстав його невідповідності відомостям Реєстру є хибним, оскільки відповідач фактично намагається обґрунтувати правомірність своєї поведінки її ж наслідками: не внісши відомості до Реєстру, посилається на їх відсутність у Реєстрі як на підставу вважати паперовий документ недійсним.

Позивач наполягає, що відповідач змішує поняття взяття на військовий облік, яке потребує особистої присутності, та зняття або виключення з військового обліку, для якого особиста присутність не є обов`язковою, а також, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є саме органом ведення Реєстру в розумінні частини восьмої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» і наділений відповідними повноваженнями.

В тексті відповіді на відзив вказано, що відповідач, як орган ведення Реєстру, зобов`язаний самостійно вносити відомості до нього та зберігати відповідні документи.

На переконання представника позивача, неналежне виконання своїх обов`язків не може слугувати підставою для позбавлення юридичної сили документів, які цим самим органом видані.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 27.03.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами по суті справи та наявними в матеріалах справи доказами, суд встановив такі обставини.

Відповідно до пункту 13 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 19.01.2023 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 30.07.2008.

19 січня 2023 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого видано довідку військово-лікарської комісії від 19.01.2023 №281.

У довідці військово-лікарської комісії від 19.01.2023 №281 вказано, що, за результатами медичного огляду, ОСОБА_1 , на підставі статті 61а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402/08, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військової служби.

Згідно з п.7 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 19.01.2023 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 61а графи ІІ наказу Міністерства оборони України №402/08

У пункті 9 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 19.01.2023 серії НОМЕР_1 зазначено, що позивач не підлягає повторному медичному пересвідченню.

Відповідно до п.14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 19.01.2023 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 19.01.2023 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно з пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Судом встановлено, що 21.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив:

протягом п`яти днів з дня реєстрації цієї заяви внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірну інформацію про наступні персональні дані:

щодо виключення ОСОБА_1 (1986 р.н.) з військового обліку 19.01.2023 ІНФОРМАЦІЯ_7 , за станом здоров`я (ст. 61 а, гр. І наказу МОУ № 402 від 2008 р.);

змінити статус ОСОБА_1 (1986 р.н.) з «Не на обліку» на «Виключено»;

щодо проходження ОСОБА_1 (1986 р.н.) медичного огляду, що підтверджується Довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 № 281 від 19.01.2023, де в тому числі зазначено: «НЕПРИДАТНИЙ до військової служби з ВИКЛЮЧЕННЯМ з військового обліку.»;

сформувати та надати відповідний витяг з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з записом про виключення ОСОБА_1 (1986 р.н.) військового обліку 19.01.2023.

Направлення заяви від 21.10.2024 підтверджується описом вкладення до цінного листа від 21.10.2024 та поштовою накладною від 21.10.2024 №6783200006840.

Відповідно до опису вкладення до цінного листа від 21.10.2024, разом із заявою від 21.10.2024, ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та копію довідки військово-лікарської комісії від.

Доказів розгляду зазначеної заяви, надання позивачу відповіді за результатами такого розгляду або повернення поштового відправлення відповідачем до суду не надано.

Відповідно до військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» від 01.03.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформація щодо постанови ВЛК та дати ВЛК відсутня.

З облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серія № НОМЕР_2 від 19.03.2026 вбачається, що 26.12.2024 ОСОБА_1 видано військовий квиток (тимчасове посвідчення) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 16.03.2026 №397 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив представника позивача, що за наявною інформацією в Реєстрі ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та заброньований терміном до 18.02.2027. Відомості щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 61-а за графою ІІ Розкладу хвороб згідно з наказом Міністерства оборони України №402/2008 у відповідача відсутні. Зазначеним листом позивачу запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для звірки персональних та військово-облікових даних і внесення інформації до відомостей Реєстру.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.08.2023 №141 «Про результати службового розслідування за фактом пошкодження документів» та актом від 19.08.2023 №25 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» встановлено факт пошкодження частини архівної документації, що зберігалася у відповідача, у тому числі матеріалів, пов`язаних із проходженням військово-лікарських комісій.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абзацом другим пункту 81 Порядку №1487, особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559, у редакції на час звернення позивача із заявою до відповідача).

Абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 встановлено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 4 Порядку №559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з пунктом 8 Порядку №559, військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органом ведення Реєстру, до компетенції якого належить розгляд заяв осіб про неправомірне невключення до Реєстру запису про себе та про виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також виключення особи з військового обліку на підставі підтвердних документів про визнання її непридатною до військової служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.10.2024 позивач надіслав відповідачу заяву, в порядку пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, з доданими до неї копіями довідки та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, в якій просив, зокрема внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Отримання зазначеної заяви відповідач не спростував: доказів повернення поштового відправлення, відмови в його прийнятті чи неможливості ідентифікації відправника суду не надано. Не надано відповідачем і жодного доказу розгляду цієї заяви по суті, а так само доказів надання позивачу будь-якої відповіді за результатами її розгляду.

Суд зазначає, що обов`язок органу ведення Реєстру розглянути мотивовану заяву особи, подану на підставі пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, та прийняти за результатами такого розгляду вмотивоване рішення (про внесення відомостей або про відмову у їх внесенні з наведенням підстав) є безумовним.

Нерозгляд такої заяви та ненадання відповіді становлять протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цього обов`язку не виконав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви позивача від 21.10.2024 та неприйнятті за результатами її розгляду будь-якого рішення з питання внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є протиправною.

Доводи відповідача про те, що органами адміністрування Реєстру є уповноважений орган адміністрування володільця Реєстру, оперативні командування та територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обласного рівня, а тому районний територіальний центр комплектування не має повноважень вносити зміни до Реєстру, суд відхиляє.

Закон №1951-VIII розмежовує органи адміністрування Реєстру (ч.5 ст.5 Закону №1951-VIII) та органи ведення Реєстру (ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII).

Суд вказує, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є саме органами ведення Реєстру, які згідно з ч.9 ст.5 Закону №1951-VIII забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних, та, відповідно до пункту 79 Порядку №1487, виконують функції з ведення Реєстру та виключають з військового обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби. Саме до органу ведення Реєстру відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII особа звертається із заявою про виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Отже, до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_6 належить розгляд заяви позивача про внесення відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а посилання на відсутність на це повноважень є безпідставним.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що внесення змін до облікових даних неможливе без особистого прибуття позивача, оскільки згідно з абз.2 п.81 Порядку №1487, особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки не обов`язкова. Вимога особистої присутності встановлена абзацом першим цього пункту виключно для взяття на військовий облік.

Водночас, суд визнає обґрунтованим твердження відповідача про те, що адвокатський запит від 02.03.2026 за своєю правовою природою не є заявою в розумінні пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, оскільки відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит є письмовим зверненням про надання інформації та копій документів.

Проте, таке твердження не спростовує висновків суду, оскільки підставою позову є бездіяльність відповідача за заявою позивача від 21.10.2024, а не за адвокатським запитом.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного від 19.01.2023 серії НОМЕР_1 є недійсним з огляду на невідповідність зазначених у ньому відомостей даним Реєстру.

Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 та довідка ВЛК від 19.01.2023 №281 видані ІНФОРМАЦІЯ_2 , підписані його посадовими особами та скріплені гербовою печаткою.

Відповідач не заявив про підроблення цих документів, не надав доказів визнання їх недійсними у встановленому порядку та не подав доказів скасування постанови військово-лікарської комісії від 19.01.2023.

Суд зазначає, що не може бути самостійною підставою для нерозгляду заяви позивача посилання відповідача на наказ від 14.08.2023 №141 та акт від 19.08.2023 №25 про пошкодження архівної документації.

Обов`язок організації та забезпечення зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки пунктом 79 Порядку №1487. Негативні наслідки неналежного виконання суб`єктом владних повноважень власного обов`язку зі збереження документів не можуть бути перекладені на особу, яка не має жодного відношення до організації документообігу в органі влади.

Разом з тим суд наголошує, що наведене не означає автоматичної безспірності відомостей, які просить внести позивач про виключення з військового обліку, а лише свідчить про відсутність у відповідача правових підстав ухилятися від розгляду заяви позивача по суті.

Вирішуючи питання щодо належного та ефективного способу захисту прав позивача, суд вказує таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 12.08.2020 у справі №826/9181/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, від 22.09.2022 у справі №380/12913/21, від 21.05.2025 у справі №381/2544/15-а, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Суд також ураховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.02.2026 у справі №160/9196/24, згідно з якою письмова відповідь територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка за результатами розгляду заяви містить вмотивовану відмову у вчиненні облікової дії, посилання на норми права та роз`яснення порядку оскарження, за своїм змістом і правовими наслідками є індивідуальним актом і не може кваліфікуватися як протиправна бездіяльність.

Суд зазначає, що у цій справі такого акта відповідач не приймав: за заявою позивача від 21.10.2024 жодного рішення не ухвалено і жодної відповіді не надано, а лист від 16.03.2026 №397 є відповіддю на адвокатський запит, який, як зазначено вище, не є заявою в розумінні статті 9 Закону №1951-VIII, і не містить оцінки поданих позивачем документів.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024.

Щодо посилання позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №420/15848/25 суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції в іншій справі не є висновками щодо застосування норм права в розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України і не мають для суду обов`язкового характеру.

Водночас, суд не вбачає підстав для іншого підходу до вирішення подібного питання, ніж той, який застосовано у наведеній постанові, якою рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано повторно розглянути заяву про внесення змін до облікових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості визначеного позивачем змісту задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення означало б втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та вирішення судом питання, яке органом ведення Реєстру по суті не розглядалося.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в межах цих правовідносин суд вважає зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 21.10.2024 та прийняти за результатами такого розгляду вмотивоване рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом:

визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо неправомірного невключення запису та невиправлення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 21.10.2024;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо неправомірного невключення запису та виправлення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 21.10.2024, прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або надати мотивовану відмову у їх внесенні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Позовна заява надійшла до суду 19.03.2026, тож для обчислення ставки судового збору слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет станом на 1 січня 2026 року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, враховуючи, що позовну заяву надіслано в електронній формі, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 246,24 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В тексті позовної заяви представником позивача заявлено понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правову допомоги у зв`язку з розглядом даної справи до суду надані копії документів, зокрема: договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 28.02.2026 №28-02/2026; додаткової угоди від 28.02.2026 №1; акту здачі-приймання наданих послуг від 18.03.2026 №1; прибуткового касового ордеру від 28.02.2026 №1.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг від 18.03.2026 №1 до договору від 28.02.2026 №28-02/2026, адвокатом Петрівим Іваном Михайловичем надано ОСОБА_1 наступні послуги:

первісна консультація – 1000,00 грн;

подання адвокатського запиту до ТЦК та СП – 1000,00 грн;

подання скарги на бездіяльність до ТЦК та СП – 1000,00 грн;

підготовка та подання позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – 4000,00 грн.

Надаючи правову оцінку наданим позивачем доказам щодо понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням викладених відповідачем заперечень, суд зазначає, що постанові від 6 серпня 2024 року у справі №910/11597/23 Верховний Суд зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

При цьому, судом також враховані висновки додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19: «…розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг….».

Так, суд, дослідивши зміст наданих послуг з урахуванням складності справи та виконаної адвокатом роботи, доходить висновку, що правнича допомога, яка складається з первісної консультації, подання адвокатського запиту за своєю природою входить до послуг з підготовки позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, витребування доказів з використанням адвокатського запиту, консультації, підготовку правової позиції та узгодження її з позивачем.

Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом виконання відповідних робіт та часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є завищено, а співмірним розміром судових витрат, на переконання суду, є 3000,00 грн, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 255, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо неправомірного невключення запису та невиправлення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 21.10.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо неправомірного невключення запису та виправлення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 21.10.2024, прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або надати мотивовану відмову у їх внесенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО