Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/10702/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення військово-лікарської експертизи (медичного огляду) та визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про результат медичного огляду, що проводився з метою визначення придатності ОСОБА_1 до виконання військового обов`язку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити дані про результат медичного огляду, що проводився з метою визначення придатності ОСОБА_1 до виконання військового обов`язку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вироком судової колегії апеляційного суду Одеської області з кримінальних справ (Одеського обласного суду) від 27 квітня 1999 року позивача засуджено за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «і» статті 93, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 141, частиною 3 статті 142 Кримінального кодексу України. На підставі ст. 42 КК України призначено по сукупності злочинів шляхом погашення менш суворого покарання більш суворим, кінцево було визначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму з конфіскацією всього особистого майна. 26 квітня 2005 року Житомирською виправною колонією № 4 видано довідку про те, що позивач відбував покарання за вказаним вироком у місцях позбавлення волі з 06 лютого 1998 року по 26 квітня 2005 року, звідки звільнений за постановою Богунського районного суду міста Житомира від 26 квітня 2005 року, керуючись статтею 53 КК України, умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 11 днів. Також у цій довідці у графі «причетність до військової служби» зазначено «невійськовозобов`язаний». 08 жовтня 2008 року позивачу було видане посвідчення взамін військового квитка № НОМЕР_1 , в якому у графі «проходження військової служби» зазначено, що 30 вересня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 18 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних як засуджений. У графі «відмітка про видачу та вилучення моб. розпоряджень» зазначено – виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». 18 липня 2025 року поліцейські Управління патрульної поліції в Одеській області під час перевірки документів ОСОБА_1 повідомили про те, що він перебуває у розшуку за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 18 липня 2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що одразу повідомив представників ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що він виключений з військового обліку та не є військовозобов`язаним, на підтвердження чого надав нотаріально засвідчену копію військово-облікового документа. Розуміючи протиправність дій співробітників ТЦК та СП та усвідомлюючи свій статус особи, виключеної з військового обліку, позивач зазначає, що категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Листом № 1275/10334 від 23 грудня 2025 року повідомлено, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20 липня 2025 року № 635. До вказаного листа була додана копія витягу з цього наказу. Позивач вказує, що внаслідок зазначених свавільних дій військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 , без його присутності та без проведення жодного з обов`язкових лабораторних чи інструментальних досліджень (зокрема, загального аналізу крові і сечі, визначення групи крові, серологічних маркерів, флюорографії, а також електрокардіограми), формально визнала його придатним до військової служби. Такі дії відповідача є проявом грубого адміністративного свавілля, що порушує не лише встановлені процедури проведення військово-лікарської експертизи, а й фундаментальні права людини, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Переконаний, що оскаржувані дії не відповідають вимогам пунктів 1, 2, 3, 5, 6 та 8-10 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому такі дії відповідача підлягають визнанню протиправними.

Ухвалою від 16.04.2026 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 21.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.04.2026 року про відвід судді Самойлюк Г.П. по справі №420/10702/26.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.04.2026 року заяву про відвід передано на розгляд судді Аракелян М.М.

Ухвалою від 23.04.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Самойлюк Г.П. у справі №420/10702/26.

Ухвалою від 28.04.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

01.07.2026 року від позивача надійшла заява про відвід судді Самойлюк Г.П. від розгляду справи №420/10702/26.

Ухвалою від 13.07.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.07.2026 року про відвід судді Самойлюк Г.П. по справі №420/10702/26 - відмовлено. Передано матеріали адміністративної справи №420/10702/26 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.07.2026 року заяву про відвід передано на розгляд судді Єфіменко К.С.

Ухвалою від 14.07.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 021.07.2026 року про відвід судді Самойлюк Г.П. у справі №420/10702/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвалою від 17.08.2026 року долучено до матеріалів справи №420/10702/26 копію листа ІНФОРМАЦІЯ_5 №ЮР/5985 від 17 липня 2026 року з додатками.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Вироком судової колегії апеляційного суду Одеської області з кримінальних справ (Одеського обласного суду) від 27 квітня 1999 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а», «і» статті 93, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 141, частиною 3 статті 142 Кримінального кодексу України. На підставі ст. 42 КК України призначено по сукупності злочинів шляхом погашення менш суворого покарання більш суворим кінцево було визначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму з конфіскацією всього особистого майна.

26 квітня 2005 року Житомирською виправною колонією № 4 ОСОБА_1 видано довідку про те, що він відбував покарання за вироком у місцях позбавлення волі з 06 лютого 1998 року по 26 квітня 2005 року, звідки звільнений за постановою Богунського районного суду міста Житомира від 26 квітня 2005 року, керуючись статтею 53 КК України, умовно-достроково на 2 роки 9 місяців 11 днів.

Згідно посвідчення № 10/28 взамін військового квитка, ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як засуджений.

Згідно електронної облікової картки, ОСОБА_1 взятий на облік згідно директиви начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 вх. № 3143 від 24.04.2025.

Також, наявна відмітка – придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики зв`язку, ОЗ, охорони.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 635 від 20.07.2025 року, відповідно до поіменного списку № 10/11 від 20.07.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , зокрема ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення військово-лікарської експертизи (медичного огляду) та визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, а також внесення даних про результат медичного огляду, що проводився з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII)

Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 2 частини першої, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ (у редакції до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (надалі - Закон України №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ зазнала змін.

За змістом ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ у редакції, чинній з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560).

Згідно п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, з 18.05.2024 редакція ст.37 Закону України №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину призову на військову службу.

Підстава «які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину» виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Проте, перебування особи на військовому обліку не є відповідальністю особи, а тому зміна правового регулювання щодо військового обліку не є підставою для не застосування діючої на час виникнення спірних правовідносин норм права.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.

У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону України №2232-XII.

Слід врахувати рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019, згідно з яким за змістом ч.1 ст.58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

На підставі наведеного, суд зазначає, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку, у зв`язку з чим в уповноважених органів, зокрема у відповідача, виник обов`язок щодо взяття даної категорії осіб на військовий облік.

Що стосується дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення військово-лікарської експертизи (медичного огляду) та визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та внесення даних про результат медичного огляду, що проводився з метою визначення придатності ОСОБА_1 до виконання військового обов`язку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пп. 70-73 постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Медичний огляд резервістів та військовозобов`язаних може проводитися у закладах охорони здоров`я, що мають відповідний договір із НСЗУ за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік.

Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_7 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.

Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ затверджене наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 за № 1109/15800 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу( в редакції чинній на момент проходження ВЛК).

Розділом ІІ медичний огляд гр.3 п.3.1 передбачено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 8 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 (далі Положення №154) виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974 (далі форма №025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з абзацами 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Пунктом 2.2 розділу І Положення №402 визначено, що до штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно з положеннями підпункту 2.5.1, 2.5.4 пункту 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно з абзацами 1, 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

За приписами підпункту 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до абзаців 1 та 5 підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402).

Згідно з підпунктом 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Вказане у сукупності свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Тобто, саме постанова ВЛК є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке стосується та впливає на права та обов`язки особи, щодо якої проводиться військово-лікарська експертиза.

Втім, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК при ТЦК) у судовому порядку, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Перевірка рішення штатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Подібне правозастосування в частині оскарження висновків штатних (позаштатних) ВЛК відповідно до Положення №402 висвітлено у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справах №600/3273/22-а, №240/13173/22.

Суд зазначає, що позивач за результатами медичного огляду ВЛК при ТЦК визнаний придатним до військової служби.

Водночас вказана постанова ВЛК не є предметом спору у даній справі.

У справі, що розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не відповідає способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем; у разі, якщо позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено протиправні дії щодо проведення військово-лікарської експертизи (медичного огляду) та визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження конкретного рішення відповідача.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 під час мобілізації протиправних дій щодо позивача суду не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 635 від 20.07.2025 року, відповідно до поіменного списку № 10/11 від 20.07.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , зокрема ОСОБА_1 .

Тобто, після направлення ОСОБА_1 та зарахування до списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини, виникли нові правовідносин між військовою частиною та позивачем, які стосуються не призову та мобілізації, а проходження військової служби.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення військово-лікарської експертизи (медичного огляду) та визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про результат медичного огляду, що проводився з метою визначення придатності ОСОБА_1 до виконання військового обов`язку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, жодним чином не поновлює права позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.