Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/11301/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11301/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2025 року №1634538- 2409-1553-UA51100070000063635.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В02 №313963 позивач з 26.11.1996 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходився на обліку в ДПІ Овідіопольського району Одеської області на єдиному податку 2 група. Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку видами економічної діяльності, зокрема є з 2015 року 22.22 Виробництво тари з пластмас 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас. Такі ж види діяльності зазначені у новій Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.07.2025. Згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.01.2018 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457291651237, адреса: АДРЕСА_1 . Загальна площа 5469,3 кв.м. Протягом 2023 року вказане нерухоме майно позивач використовував за призначенням і у відповідності до реєстраційних документів, здійснював один із видів своєї підприємницької діяльності, а саме – виробництво будівельних виробів із пластмас (КВЕД 22.23, секція С) та КВЕД 22.22 виробництво тари з пластмас. Протягом 2023 року вказане нерухоме майно не здавалося в оренду, лізинг, позичку. Також, позивач звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення за податковий період 2023 рік прийняте 17.11.2025 року, що суперечить строкам, визначеним Податковим кодексом України.

Ухвалою від 22.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має у власності нежитлове приміщення (виробничий будинок) загальною площею 5469,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності з 04.01.2018, реєстраційний номер 1457291651237. Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами, далі - Кодекс) з урахуванням статті 102 Кодексу податковим органом в автоматичному режимі фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сформовано податкове повідомлення – рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 17.11.2025 № 1634538-2409 1553- НОМЕР_2 у сумі 293 154,48 гривень. Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу е особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування — наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Відповідно довідки 20-OПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням a6o через які провадиться діяльність) наданої до податкового органу, зазначений об`єкт нерухомого майна ( будова цеху) за адресою: АДРЕСА_2 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (будова цеху) за адресою: АДРЕСА_1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (цех) за адресою: АДРЕСА_1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (склад) за адресою: АДРЕСА_1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (склад) за адресою: АДРЕСА_1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований 26.11.1996 як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ОДПІ ГУ ДПС в Одеській області за адресою: 67832, Одеська область, Одеський район, селище Великодолинське, вулиця Одеська, 4-А.

17.11.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області відносно фізичної особи ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення №1634538-2409-1553-UA51100070000063635 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна за 2023 рік на загальну суму 293154,48 грн., щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із положеннями пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, господарські (присадибні) будівлі-допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

У відповідності до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою ж оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України буквених підпунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» - це будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

До класу 1251 «Будівлі промислові» включені підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

При цьому, суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.

Згідно ДК 018:2023, до класу 1251 «Будівлі промислові» включені будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо.

Цей клас не включає:

резервуари, силоси та складські приміщення (1252);

будівлі сільськогосподарського призначення (1271);

комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Як зазначено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює. Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила. При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі № 826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 року у справі № 440/359/20 вказав, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці.

Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб`єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України має бути наявність двох обов`язкових складових:

- об`єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023 з 16.03.2024);

- об`єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд при вирішенні спору враховує висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24, згідно яких застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов:

- об`єкт нерухомості віднесений до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- основна діяльність суб`єкта господарювання (юридичної або фізичної особи) класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- об`єкт використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а саме на нежитлове приміщення загальною площею 5469,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, пров. Ентузіастів, 7.

ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель, а саме виробничого будинку, загальною площею 5469,30 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з наступних складових:

- Цех по виробництву пластмасових виробів «А»

- Насосна «Б»

- Прибудова «В»

- Виробничо складське приміщення «Г»

- Цех по виробництву пластмасових виробів «Д».

При цьому, ОСОБА_1 зареєстрований 26.11.1996 як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ОДПІ ГУ ДПС в Одеській області за адресою: 67832, Одеська область, Одеський район, селище Великодолинське, вулиця Одеська, 4-А.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, провадить наступні види економічної діяльності:

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний)

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів

22.22 Виробництво тари з пластмас

22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас

55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

У постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у контексті застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, термін «основна діяльність» слід розуміти як основний вид економічної діяльності, що:

- визначений платником податків відповідно до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (через подання заяви до ЄДР);

- відображений у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як основний КВЕД;

- та відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.

Проте, основна діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010. Основним видом його діяльності, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Інші види економічної діяльності позивача не є основними видами діяльності, відповідно, позивач не відповідає умовам для застосування пільги за пунктом «є», що, як наслідок, виключає можливість одночасного застосування вищевказаних пільг.

При цьому, суд зауважує, що серед інших видів економічної діяльності позивача дійсно є 22.22, 22.23, які належать до секцій BF КВЕД, але не є основними видами.

Крім того, суд приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідно довідки 20-OПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням a6o через які провадиться діяльність) наданої до податкового органу, зазначений об`єкт нерухомого майна (будова цеху) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Новоградківка, пров. Дністровський, буд. 7 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (будова цеху) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (цех) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 7 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (склад) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (склад) за адресою: АДРЕСА_1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024.

ОСОБА_1 інформації про використання приміщення об`єкту нерухомого майна (будова цеху) за адресою: АДРЕСА_1 , у 2021 – 2024 роках до Головного управління ДПС в Одеській області не надавав.

При цьому, посилання позивача, як на підставу для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, на нарахування грошових зобов`язань не у строк, встановлений пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, суд до уваги не бере, оскільки положеннями ст.102 ПК України передбачена можливість нарахування грошових зобов`язань в межах 1095-денного строку.

За таких підстав, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головне управління ДПС в Одеській області діяло на підставі приписів Податкового кодексу України та у межах своїх повноважень, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. 9, 12,77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.