Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/9199/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 квітня 2026 року (документ сформований в системі ЕС 30.03.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в який позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 28.03.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виплаченого 28.03.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 28.03.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виплаченого 28.03.2026 року на виконання рішення Одеського адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23.

Ухвалою від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

28.03.2026 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23 виплачено позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року у загальній сумі 198 214,94 грн.

Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Представник позивача таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

При цьому позивач звертає увагу, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не було зроблено відповідачем.

До суду 22 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник позовні вимоги не визнає та просить відмовити, зазначивши, що фактично повний розрахунок належних при звільненні позивачу грошових коштів в повному розмірі був здійснений відповідачем 13.03.2026.

Представник відповідача вважає, що з прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Таким чином, на думку представника відповідача, в даних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП.

Також відповідач наголошує, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки виплати за постановою суду у справі №420/17771/23 від 20.06.2024 відбулися 13.03.2026, тобто слід констатувати не затримку Відповідачем повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби, це є затримкою виконання судового рішення, що має іншу правову природу і не передбачає застосування відповідальності за затримку повного розрахунку при звільненні.

Компенсація виплачується у місяці погашення боргу і не може охоплювати весь період затримки. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2050 ІІІ, компенсація за втрату частини доходів нараховується і виплачується одночасно з виплатою відповідної заборгованості.

Представник відповідача звертає увагу, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема індексації).

З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 18 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 03.11.2015 року по 22.07.2023 року, що підтверджено записами у військовому квитку Серія НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2023 року №202 позивача звільненого з військової служби за віком, з 22 липня 2023 року виключено із списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення.

Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Сторонами не заперечено, що 28.03.2026 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23 виплачено позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року у загальній сумі 198 214,94 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 358 від 26.03.2026 року та банківською випискою по рахунку позивача.

Проте відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі, - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

28.03.2026 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №420/25163/23 виплачено позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року у загальній сумі 198 214,94 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 358 від 26.03.2026 року та банківською випискою по рахунку позивача.

Разом з цим відповідачем не було виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів одночасно із виплаченою заборгованістю.

Така бездіяльність відповідача є протиправною, з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Цей висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21.

Також Верховний Суд у постанові від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24 зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена положеннями Закону №2050-ХІІІ і Порядку №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 04.09.2025р. у справі №420/16557/24, за наслідком розгляду спірних правовідносин щодо виплати компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з його несвоєчасною виплатою, в якій суд за наслідком розгляду касаційної скарги позивача, посилаючись на вищевказану позицію Верховного Суду у справі №380/1607/24, також виснував, що виплата компенсації здійснюється у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Також, відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 року по справі № 160/10768/24 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність права позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, зазначивши у п. 32 постанови: «На противагу суду апеляційної інстанції суд першої інстанції, ураховуючи наявність факту виплати 28.03.2024 позивачці грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22 в розмірі 51597,59 грн, дійшов обґрунтованого висновку про те, що, позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати».

Тому, застосовуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення у повному розмірі за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання уповноваженого органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів, та наведені позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні докази понесених інших витрат, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) у здійсненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року за весь період затримки з 30.01.2020 року по день фактичної виплати – 28.03.2026 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко