Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/10687/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10687/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65045) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті заяви та документів ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти та розглянути документи для оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні із прийняттям за наслідками такого розгляду рішення в порядку та за формою, визначеною Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що позивач 02.03.2026 звернулась до ГУ ДМС в Одеській області за адресою : м. Одеса, вул. Преображенська,44, проте заяву позивача не розглянуто, оскільки у позивача відсутній діючий паспортний документ іноземця для перебування на території України. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та за захистом своїх прав звернулась до суду.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вказує заперечує проти задоволення позову зазначивши, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. При цьому, слід зазначити, що позивачка не позбавлена можливості звернутись до міграційного органу із заявою –анкетою про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання у передбачений законодавством України спосіб.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, 23.09.2019 громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася з заявою – анкетою № 110427900 для отримання посвідки на тимчасове проживання до ГУ ДМС в Одеській області у зв`язку з зарахуванням на навчання в Одеському національному економічному університеті.

ГУ ДМС в Одеській області 07.10.2019 документовано її посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , строком дії до 01.09.2023 на підставі навчання 04/13.

28.02.2020 ОСОБА_1 відраховано з Одеського національного економічного університету відповідно до наказу № 74 – ос від 28.02.2020.

Листом від 12.03.2020 за вих. № ВМЗ – 77/20 зазначеним закладом вищої освіти повідомлено ГУ ДМС в Одеській області про відрахування ОСОБА_1 за власним бажанням, що містило клопотання про скасування їй посвідки на тимчасове проживання.

ГУ ДМС в Одеській області 13.03.2020, на підставі п.п. 2 п. 63 Порядку оформлення, прийнято рішення № 51031500008316 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що вона 02.03.2026 звернулась до ГУ ДМС в Одеській області за адресою : м. Одеса, вул. Преображенська,44 де її перенаправили для подання документів для отримання посвідки до Відділу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства № 2 Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ( м. Одеса, вул. Мечникова, 108).

У відділі централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства № 2 Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Клієнту також відмовили у прийнятті документів та повторно перенаправили звернутися до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська,44.

Листом- відповіддю від 13.03.2026 № 5100.19.2-2681/51.1-26 відповідач надав відповідь на адвокатський запит про обов`язковість наявності діючого паспортного документа іноземця для перебування на території України.

Позивач вважає, що бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті заяви та документів ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання протиправною та за захистом своїх прав звернулась до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише: на підставі; у межах повноважень; у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений принцип означає, що суб`єкт владних повноважень не може діяти довільно або застосовувати процедури, які прямо не передбачені законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє:

чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; чи використані повноваження з належною метою;

чи є рішення обґрунтованим; чи дотримано принципу пропорційності; чи діяли суб`єкти владних повноважень добросовісно та розсудливо.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є не питання фактичного права позивача на отримання посвідки як таке, а питання наявності чи відсутності протиправної бездіяльності відповідача щодо невчинення певних адміністративних процедурних дій.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про імміграцію», Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018, №322, Порядком продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який затверджений постановою Кабміну України від 15.02.2012 №150.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом; - посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Пунктом 13 та 14 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до положень цього Закону іноземці можуть перебувати на території України тимчасово або постійно за умови дотримання вимог законодавства України.

При цьому, отримання права на проживання в Україні, передбачає не лише наявність матеріальної підстави, а й проходження визначеної законом адміністративної процедури.

Однією із таких процедур є оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.

За приписами п.п.2 п.63 Порядку оформлення (в редакції чинній на час прийняття рішення) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи.

Відповідно до п.64 Порядку оформлення (в редакції чинній на час прийняття рішення) рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Оскільки навчання є правовою підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання (згідно з ч.13 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців»), відрахування з закладу освіти автоматично анулює підставу для перебування іноземця в Україні.

Тобто, чинним законодавством визначено, що рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в даному випадку є похідним (автоматичним наслідком) від відрахування з навчального закладу.

Судом встановлено, що 28.02.2020 ОСОБА_1 відраховано з Одеського національного економічного університету відповідно до наказу № 74 – ос від 28.02.2020.

Листом від 12.03.2020 за вих. № ВМЗ – 77/20 зазначеним закладом вищої освіти повідомлено ГУ ДМС в Одеській області про відрахування ОСОБА_1 за власним бажанням, що містило клопотання про скасування їй посвідки на тимчасове проживання.

Як наслідок, ГУ ДМС в Одеській області 13.03.2020, на підставі п.п. 2 п. 63 Порядку оформлення, прийнято рішення № 51031500008316 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до п. 68 Порядку оформлення іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Таким чином, у зв`язку з прийняттям рішення ГУ ДМС в Одеській області від 13.03.2020 рішення № 51031500008316 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, в якості нелегального мігранта.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті заяви та документів ОСОБА_1 для обміну посвідки на тимчасове проживання.

За приписами п. 7 Порядку оформлення обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни інформації, внесеної до посвідки;

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) закінчення строку дії посвідки;

4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки.

Зазначені підстави для обміну посвідки на тимчасове проживання є вичерпними, а враховуючи вищевикладені доводи відзиву, а саме відрахування позивачки з навчального закладу, скасування їй 13.03.2020 посвідки на тимчасове проживання, що підтверджує відсутність в неї підстав для обміну посвідки на тимчасове проживання.

Водночас, приписами п.п.17 – 19 Порядку оформлення визначено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку її дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії.

Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви.

Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Приписами п.32 Порядку оформлення визначено, що для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:

1) паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство (підданство) або документ, що посвідчує особу без громадянства, з відповідною довгостроковою візою (довгострокова віза не вимагається у іноземців та осіб без громадянства, які не зобов`язані отримувати таку візу відповідно до Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, інших законів або міжнародних договорів України) та копію сторінки паспортного документа з такою візою.

Іноземці або особи без громадянства, зазначені у частинах двадцятій або двадцять четвертій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, а також члени їх сімей можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився або який підлягає обміну, якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй “Про територіальну цілісність України” від 27 березня 2014 р. № 68/262;

2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки (крім іноземців або осіб без громадянства, зазначених у частині двадцять четвертій статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”);

5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про

звільнення від його сплати;

6) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності).

Згідно до п.21 Порядку оформлення працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, або у разі порушення іноземцем або особою без громадянства строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта приймає рішення про залишення заяви-анкети без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку іноземцю або особі без громадянства, або законному представнику повідомлення про залишення заяви-анкети про оформлення посвідки без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їх заява-анкета про оформлення посвідки була залишена без руху, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Згідно до п.22 Порядку оформлення у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

До заяви-анкети вноситься інформація про номер контактного телефону заявника та адресу особистої електронної пошти.

В свою чергу, п.23 Порядку оформлення визначено, що після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта попереджає іноземця або особу без громадянства про те, що з метою підтвердження наданої у заяві про оформлення посвідки інформації, зокрема про місце проживання, іноземець або особа без громадянства може подати документи, що підтверджують право на проживання в житлі (свідоцтво про право власності, договір оренди (наймання, піднаймання) тощо). У разі ненадання таких документів буде проведено перевірку місця проживання заявника шляхом відвідання його за місцем проживання. Про час проведення перевірки йому буде повідомлено за номером контактного телефону та адресою електронної пошти.

У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.

Відповідно до п.24 після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до неї відомостей про особу. Якщо іноземець або особа без громадянства через стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення не можуть підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.

Оскільки судом встановлено, що ГУ ДМС в Одеській області 13.03.2020, на підставі п.п.2 п.63 Порядку оформлення, прийнято рішення № 51031500008316 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підстави для обміну посвідки на тимчасове проживання у ГУ ДМС в Одеській області відсутні.

В свою чергу позивачем не подано доказів, що нею до ГУ ДМС в Одеській області подавалась заява–анкета про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання у передбачений законодавством України спосіб.

При цьому суд зазначає, що позивачка не позбавлена можливості звернутись до міграційного органу із заявою –анкетою про оформлення та видачу посвідки на постійне проживання у передбачений законодавством України спосіб.

Стаття 6 Конституції України передбачає поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Тобто діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користуватися певною свободою розсуду при вирішенні питань, віднесених до їх компетенції, і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає, найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно - правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Тобто, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не до вирішення питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна позиція (висновок) міститься у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, за результатом дослідження наявних у справі матеріалів, а також аналізу повідомлених сторонами обставин, судом встановлено відсутність належних та достовірних доказів протиправної бездіяльності відповідача, суд встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Між тим, в контексті спірних правовідносин доцільно зазначити, що вирішуючи будь-які питання, наслідком яких може стати втручання у права людини або обмеження існуючого права, держава повинна дотримуватись балансу інтересів, який у вигляді сформованого принципу відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Тетяна Жданок проти Латвії» (case of Zdanoka v. Latvia) встановлено, що «для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів. У той же час, демократія є поняттям, заснованим на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні інколи бути готові обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип «демократії, здатної себе захистити» для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, а також те, чи дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого» (рішення Великої палати, 2006 р.).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65045) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.