Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №400/3452/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 серпня 2026 р.справа № 400/3452/26

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач або ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. грн., передбаченої п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 153);

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати позивачу одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. грн., передбачену п. 4 постанови КМУ № 153.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 09.01.2023 р. до 30.10.2025 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та приймав участь у бойових діях, а 19.06.2023 р. отримав поранення під час виконання бойового завдання. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. грн. на підставі п. 4 постанови КМУ № 153. З метою реалізації цього права, позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 , але у виплаті зазначеної допомоги йому було відмовлено з тих підстав, що позивач притягався до кримінальної відповідальності. В подальшому позивач повторно звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 та надав ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.10.2025 р. у справі № 473/5349/25 про звільнення від кримінальної відповідальності. Листом від 20.03.2026 р. відповідач повторно відмовив у виплати одноразової грошової допомоги з тих же підстав. Позивач наполягає, що повною мірою відповідає всім критеріям, які містяться в постанові КМУ № 153, для отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідач відзиву не подав, будь-яких клопотань до суду від нього не надходило.

Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем відзиву в даній справі, як визнання ним позову.

Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача, на підставі поданих позивачем доказів.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Як вбачається із записів у військовому квитку на ім`я ОСОБА_1 , 06.12.22 р. позивач був зарахований курсантом до ВЧ НОМЕР_2 , а з 09.01.2023 р. до 30.10.2025 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

19.06.2023 р. ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепально-уламкові сліпі поранення лівої нижньої кінцівки, паху, обох нижніх кінцівок, обличчя під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойового завдання у складі військової частини поблизу АДРЕСА_3 , що засвідчено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої 11.07.2023 р. ВЧ НОМЕР_1 .

16.01.2026 р. позивач подав до командира ВЧ НОМЕР_1 звернення, в якому просив надати йому інформацію про нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 153 та видати йому довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

01.02.2026 р. ВЧ НОМЕР_1 надала позивачу довідку про те, що він не отримував одноразову грошову допомогу згідно з постановою КМУ № 153.

08.02.2026 р. ВЧ НОМЕР_1 листом повідомила позивача про те, що він з 28.01.2025 р. виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , а згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, що виключає можливість видачі позивачу довідок, передбачених додатками 1, 2 до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 р. № 5601/уд.

20.03.2026 р. ВЧ НОМЕР_1 розглянула звернення позивача від 17.02.2026 р. та повторно відмовила у видачі довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин. Окремо відповідач звернув увагу позивача на те, що ухвала Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.10.2025 р. у справі № 473/5349/25 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі клопотання прокурора із визнанням вини, не спростовує факту притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

Так, в ухвалі Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.10.2025 р. у справі № 473/5349/25 вказано, що 24.10.2023 р. ОСОБА_1 , проходячи військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, не повернувся до місця постійної дислокації ВЧ НОМЕР_1 без поважних причин.

За цим фактом було зареєстровано кримінальне провадження № 62025150010000473, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, вчиненні в бойовій обстановці, а так саме ті самі дії тривалістю понад три доби, вчиненні в умовах воєнного стану.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, у зв`язку з чим прокурором було заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Пунктом 3 постанови КМУ № 153 встановлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до п. 4 постанови КМУ № 153, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, умовами виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. грн. є сукупність таких обставин:

1) вік приєднання або призову на військову службу з 18 до 25 років;

2) часові обмеження приєднання чи призову на військову службу - після 24.02.2022 р., тобто після оголошення воєнного стану;

3) проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України;

4) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

5) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень;

6) здійснення протягом дії експерименту, а саме протягом двох років з моменту набрання чинності постанови КМУ № 153, з 13.02.2025 р. до 13.02.2027 р.

Як слідує з листів відповідача, єдиною умовою для відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, є факт притягнення його до кримінальної відповідальності, тобто недотримання 5 критерію.

Як вже зазначалось судом вище, позивач притягався до кримінальної відповідальності та був звільнений від неї на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.10.2025 р. у справі № 473/5349/25.

В п. 4 постанови КМУ № 153 імперативно зазначено, що військовослужбовцям, у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже можливість виплати винагороди пов`язується не з відсутністю судимості, а саме лише з фактом притягненням до відповідальності.

Позивач до кримінальної відповідальності притягувався, хоча і був звільнений від неї.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності передбачає лише втрату будь-яких виключно кримінально-правових наслідків цього правопорушення: особа вважається такою, що немає судимості, скоєне правопорушення не може враховуватися при повторності, тощо. Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для підстав, а цивільно-правові, дисциплінарні чи фінансові наслідки від скоєного правопорушення можуть залишитися, навіть у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У п. 4 постанови КМУ № 153 окремо зауважено, що такі правопорушення повинні стосуватися тих фактів порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни.

Питання обліку фактів порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни врегульоване Інструкцією з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.11.2018 р. № 604.

Додатком № 12 до цієї Інструкції, затверджено Перелік порушень військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану військової дисципліни. Серед них - невихід військовослужбовця на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції, інформація щодо подій та кримінальних правопорушень, скоєних військовослужбовцями та працівниками, обліковується в журналі обліку подій і кримінальних правопорушень, а згідно з п. п. 5, 6 розділу ІІІ Інструкції, виключення з обліку подій, кримінальних правопорушень, адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, та військових адміністративних правопорушень, облікованих за військовою частиною, здійснюється на підставі:

виправдувального вироку суду, який набрав законної сили;

рішення суду, постанови слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження у разі відсутності події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення, набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

відшкодування збитків, завданих внаслідок події.

Зареєстровані кримінальні правопорушення залишаються на обліку в разі, якщо кримінальне провадження закрите щодо померлого, унаслідок акта амністії, у разі звільнення винного від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обставин, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з дієвим каяттям, у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, у разі передання особи на поруки, у разі відсутності достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закінченням строків досудового розслідування.

Таким чином, притягнення особи до кримінальної відповідальності за фактом самовільного залишення місця служби, навіть у разі звільнення від кримінальної відповідальності, є порушенням військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та перешкоджає виплаті такому військовослужбовцю винагороди, передбаченої п. 4 постанови КМУ № 153.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз