Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №400/5901/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 р. № 400/5901/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 24.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року виплаченого 24.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 24.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року виплаченого 24.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем не було вчасно перераховано та виплачено Позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року, а саме: грошової компенсації за 22 невикористані дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, за 28 невикористаних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні за 21 календарний рік. Вказану виплату було проведено Відповідачем на виконання рішення суду лише 24.04.2026 року в розмірі 78 469,97 грн. Однак Відповідачем в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь Позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду від 28.05.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

15.06.2026 р. представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у період проходження служби Позивача у військовій частині НОМЕР_1 остання здійснювала фінансово-господарську діяльність та перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , а відповідно до листа фінансово-економічного управління командування ВМС ЗСУ від 12.06.2024 р. № 154/181/2-940 - військова частина НОМЕР_1 лише з 01.07.2024 (тобто вже після виключення Позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 ) знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Отже, Відповідач не може нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин та була належним чином вирішена ще в період перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 - лише 01.05.2023. На даний час Відповідач не є самостійним розпорядником бюджетних коштів і фінансується виключно за рахунок державного бюджету в межах затверджених асигнувань (ст. 43 Бюджетного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05.08.2019 року по 21.08.2020 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з стройової частини) від 21.08.2020 року № 161 Позивача з 21.08.2020 року виключено зі списків особового складу частини та знято із усіх видів забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23 зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення Позивача з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року, грошової компенсації за 22 невикористаних дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 21 календарний рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

24.04.2026 р., на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23, Відповідачем виплачено Позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року у загальній сумі 78469,97 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.04.2026 року № 9N2IR3FVG9QVC8V1.

Вважаючи, що Відповідач зобов`язаний виплатити Позивачу також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахунку грошового забезпечення, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Отже, компенсація втрати доходів може бути нарахована та виплачена Позивачу за дотримання наведених умов.

Пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами один-чотири пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260), встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 2 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 5 розділу ХХХІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, відноситься до разових платежів, має компенсаційний характер і пов`язана, як правило, із фактом звільнення військовослужбовця з військової служби.

Подібний правовий висновок щодо правової природи грошової компенсації за невикористані дні відпустки викладений Верховним Судом у постанові від 05.07.2023 у справі № 120/8352/22.

Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до абзацу 10 пункту 4 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 1 Розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога.

За змістом пункту 1 розділу ХХХІI Порядку №260 Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовими виплатами, які виплачуються раз на рік та належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24, грошова компенсація за невикористані дні відпустки (щорічної та додаткової), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні не є тими виплатами, у зв`язку з порушенням строків виплати яких, нараховується компенсація втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ.

Абзацом другим статті 2 Закону №2050-ІІІ чітко визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки (щорічної та додаткової), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні мають разовий характер та виплачуються не щомісяця, а виключно при звільненні військовослужбовця з військової служби.

Суд зазначає, що право Позивача на компенсацію втрати частини доходів не було порушене Відповідачем, у зв`язку з тим, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки (щорічної та додаткової), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні не носять за своїм характером і критеріями постійний характер, тому підстав для застосування судом Закону № 2050-III немає.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18.08.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська