Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №380/4629/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4629/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", який діяв станом на момент виключення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач має військове звання рядового складу (рядовий), що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відноситься до другого розряду запасу. Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в редакції, яка була чинна станом на 07.12.2010, для військовозобов`язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання другого розряду рядового складу, граничний вік становить до 40 років. Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в редакції, яка була чинна станом на 07.12.2010, граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в редакції, яка була чинна станом на 07.12.2010, військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. Таким чином, станом на 01.01.2011 позивач був автоматично виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі другого розряду рядового складу. Отже, після виключення з військового обліку позивач перестав бути військовозобов`язаним, а тому на нього не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу. Зокрема, позивач не можу бути призваним під час мобілізації, також не зобов`язаний проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, не можна вручити повістку. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку. Позивач зазначає, що оскільки він був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік не підлягає. Разом з тим, станом на 2026 рік, відсутні положення, які б передбачали автоматичне поновлення особи на військовому обліку після її виключення. Проте, під час оновлення військово-облікових даних у застосунку «Резерв+» виникла помилка і у графі «Категорія обліку» зазначено, що позивач “на обліку”, що не відповідає достовірним даним оскільки він був автоматично виключений з військового обліку від 01.01.2011. У зв`язку з наведеним, 03.02.2026 позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив виключити його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі другого розряду на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв 'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі). Внести зміни протягом п`яти робочих днів в єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його, з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі). 18.02.2026 на вищеописану заяву було отримано відповідь № 2106 від 11.02.2026, згідно якої відповідно до п. 171 Порядку внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта”. На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абз. абз. 1, 2 цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік. Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абз. абз. 1, 2 цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 01.04.2025 був автоматично взятий на військовий облік у відповідності до вимог Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 370 від 01.04.2025. Відтак, правові підстави для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні. Разом з тим, позивачу було запропоновано ознайомитись з правилами військового обліку, які діють в Україні і визначені Додатком 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 і попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил та ухилення від військового обліку, після попередження зробленого керівником ТЦК та СП, що передбачені ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 1 ст. 337 Кримінального Кодексу України. Таким чином, посилання відповідача на автоматичне взяття позивача на військовий облік є безпідставним, оскільки на той момент позивач вже понад десять років не мав статусу військовозобов`язаного. Відповідно, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування позивача на військовому обліку суперечить вимогам Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та порушує права останнього.

Ухвалою від 23.03.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

12.05.2026 від відповідача за вх. №39873 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник відповідача позовні вимоги заперечує, пояснивши, що за приписами ч. ч. 3, 9 ст. 1 Закону №2232-XI військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За п. 2 ч. 1, ч. 6 ст. 37 Закону №2232 XI взяттю на військовий призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі. Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII. Водночас положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін. Так, ст. 28 Закону №2232-XI у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII (набрав чинності 01.04.2014), та на момент досягнення позивачем 40-річного віку (07.12.2010), було визначено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Надалі Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII- до 60 років. При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду. Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. Оскільки за чинними нормами ст. 28 Закону № 2232-XII Позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому Відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних. Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод. З огляду на вищевикладене, у відповідача відсутні правові підстави для внесення в ЄДРВ даних про виключення позивача з військового обліку. Відтак, у спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єктом владних повноважень, не порушено прав позивача, та жодними доказами позивачем цього не доведено. Також представник відповідача зазначив, що в умовах дії правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку, актуальність та повнота даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів мають критичне значення для забезпечення обороноздатності держави. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

14.05.2026 від позивача за вх. №40916 надійшли додаткові пояснення відповідно до яких, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, був зобов`язаний належним чином внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, однак такого обов`язку не виконав, чим допустив протиправну бездіяльність. Невнесення відповідних відомостей до Реєстру створює правову невизначеність щодо статусу позивача, порушує принцип правової визначеності та призводить до необґрунтованого обмеження його прав. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці з 06.07.2026 по 10.08.2026 та тимчасовою непрацездатністю судді з 11.08.2026 по 14.08.2026, питання залишення позовної заяви без розгляду вирішується у перший робочий день після повернення судді до виконання службових обов`язків - 17.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Позивач має військове звання рядового складу (рядовий), що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відноситься до другого розряду запасу.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в редакції, яка була чинна станом на 07.12.2010, для військовозобов`язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання другого розряду рядового складу, граничний вік становить до 40 років.

ІНФОРМАЦІЯ_6 настав юридичний факт досягнення ОСОБА_1 граничного віку перебування в запасі та військовому резерві у зв`язку з досягненням 40-річного віку.

Позивач зазначає, що станом на 01.01.2011, він був автоматично виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі другого розряду рядового складу. Отже, після виключення з військового обліку позивач перестав бути військовозобов`язаним, а тому на нього не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу. Оскільки позивач був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік не підлягає.

Проте, під час оновлення військово-облікових даних у застосунку «Резерв+» у графі «Категорія обліку» зазначено, що позивач перебуває «на обліку», що не відповідає достовірним даним оскільки він був автоматично виключений з військового обліку від 01.01.2011.

У зв`язку з чим 03.02.2026 позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив виключити його, з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі другого розряду на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв 'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі), внести зміни протягом п`яти робочих днів в єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення його, з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі).

18.02.2026 на вищевказану заяву було отримано відповідь № 2106 від 11.02.2026, згідно з якою відповідно до п. 171 Порядку внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта”. На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік. Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил. Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 01.04.2025 був автоматично взятий на військовий облік у відповідності до вимог Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 370 від 01.04.2025. Відтак, правові підстави для внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні. Разом з тим, запропоновано ознайомитись з правилами військового обліку, які діють в Україні і визначені Додатком 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 і попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил та ухилення від військового обліку, після попередження зробленого керівником ТЦК та СП, що передбачені ч. 3 ст. 210 КУпАП та ч. 1 ст. 337 Кримінального кодексу України.

Вважаючи вказані дії відповідача щодо невнесення даних позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Також, цим же Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України № 2232-XII від 25.03.92 "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Приписами ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;

2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, що належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.

Призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У воєнний час виїзд призовників і військовозобов`язаних з місця проживання без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється.

Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України:

1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; 2) з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Взяття на військовий облік військовозобов`язаних Служби безпеки України здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Службу безпеки України".

Запас військовозобов`язаних згідно зі ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку 07.12.2010, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком:

1) перший розряд до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VII внесено зміни до ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»» від 22.07.2014 № 1604-VII до 60 років.

Водночас, приписи Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 03.02.2026 про внесення до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку вік позивача становив 55 роки.

Таким чином, з набранням чинності змін до ст. 28 Закону № 2232-XII від 27.03.2014 №1169-VII та від 22.07.2014 № 1604-VII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Отже, оскільки за нормами ст. 28 України "Про військовий обов`язок і військову службу", чинними дату розгляду заяви позивача від 03.02.2026, позивач не досягнув граничного віку перебування у запасі, який дає право на виключення з військового обліку (60 років) у відповідача були відсутні законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення із військового обліку громадянина ОСОБА_1 .

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційним Судом України у наведеному Рішенні вказано, що юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним, відомості про проходження ВЛК - відсутні, підкартотека «бойовий резерв», підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі, тобто відносини з громадянами України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України станом на момент підвищення граничного віку перебування на військовому обліку в запасі не припинялись, отже з часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Разом з тим, суд наголошує, що статус особи як «виключеної з військового обліку» за віком не є незмінним («набутим правовим статусом»), оскільки він прямо залежить від встановленого державою критерію граничного віку перебування у запасі. Зміна законодавцем цього критерію (з 40 до 60 років) змінює правове становище особи стосовно її військового обов`язку на майбутнє.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та є військовозобов`язаним, відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку.

Позивач підпадає під дію Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" із внесеними до нього змінами.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17, висновки в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 в справі 280/6524/24 щодо застосування вказаних правових норм.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням встановлених в ході розгляду фактичних обставини справи та зважаючи на наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.