Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №320/47500/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Київ № 320/47500/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету оборони України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного університету оборони України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.08.2023 року по 21.04.2025 року (індексації різниці) з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року;

- зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 серпня 2023 року по 21 квітня 2025 року з урахуванням абз. абз. 3, 4, 5, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби відповідачами за період з 30.08.2023 по 21.04.2025 не виплачено індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю), виходячи з щомісячної фіксованої величини. Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся в суд із цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Національного цніверситету оборони України про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди відсутні. Також наголошує, що у березні 2018 року відбулося підвищення грошових доходів позивача у розмірі, що перевищує суму індексації, тому індексація не нараховується у зв`язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації. Таким чином, у військової частини були відсутні підстави для нарахування позивачу зазначеної ним у позовних вимогах індексації грошового забезпечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 30.08.2023 року по 21.04.2025 року проходив військову службу у Національному університеті оборони України.

У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: у період з 31.08.2023 по 21.04.2025 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.

15.07.2025 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення в добровільному порядку з врахуванням базових місяців для нарахування індексації березень 2018 року.

У відповідь, відповідач проігнорувавши вимоги виплатити індексацію грошового забезпечення та не виконав мої вимоги, надав лише документи, з яких наявне підтвердження відносно не виплати та не нарахування індексації-різниці за весь період проходження служби позивача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону №1282-XII).

Положеннями статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Пунктом 6 Порядку №1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%. У свою чергу обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок №1078.

З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Як вбачається з матеріалів справи, питання про виникнення у ОСОБА_1 права на індексацію-різницю у березні 2018 року та її конкретний розмір вже було предметом судового розгляду.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №420/34903/23, залишеним без змін за наслідками апеляційного перегляду П`ятим апеляційним адміністративним судом, установлено, що відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 №Ш-4 за 2018 рік розмір його грошового забезпечення за лютий 2018 року становив 11 311,60 грн, а за березень 2018 року - 11 873,69 грн, у зв`язку з чим підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становило 562,09 грн.

Цим же судовим рішенням встановлено, що величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становила 253,30%, сума можливої індексації - 4 463,15 грн, а належна позивачу індексація-різниця відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 становила 3 901,06 грн (4 463,15 грн - 562,09 грн).

За наслідками розгляду справи №420/34903/23 суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання індексації-різниці у розмірі 3 901,06 грн щомісячно, починаючи з 01.03.2018, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його з військової служби.

Більше того, у справі №420/34903/23 саме з розрахунку 3 901,06 грн щомісячно судом було визначено суму індексації-різниці, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 за попередній період.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, суд у цій справі не здійснює повторного визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у лютому та березні 2018 року, розміру його підвищення у березні 2018 року та фактичних показників, покладених в основу розрахунку індексації-різниці, оскільки такі обставини вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відтак доводи відповідача про те, що у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача перевищувало суму можливої індексації та у зв`язку із цим право на індексацію-різницю не виникло, суд відхиляє.

Більше того, наведені доводи фактично спрямовані на повторне вирішення питання, яке вже було предметом судового розгляду та за результатами якого встановлено конкретний розмір належної ОСОБА_1 індексації-різниці - 3 901,06 грн.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.06.2025 у справі №600/1889/24-а. У зазначеній справі, предметом судового розгляду було, зокрема, право військовослужбовця на індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 05.04.2024, тобто період охоплював також 2023 рік та частину 2024 року.

Верховний Суд наголосив, що індексація-різниця має щомісячний фіксований характер, а за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, така різниця підлягає нарахуванню і виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до звільнення особи зі служби.

При цьому Верховний Суд не визнав сам факт настання 2023 чи 2024 року юридичною обставиною, яка автоматично припиняє раніше сформоване право на індексацію-різницю, а визначив необхідність установлення саме обставин березня 2018 року - розміру підвищення доходу, суми можливої індексації та співвідношення між цими величинами.

У справі, яка розглядається, на відміну від справи №600/1889/24-а, відповідні обставини щодо ОСОБА_1 вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а розмір індексації-різниці визначено у сумі 3 901,06 грн.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що у період з 30.08.2023 по 21.04.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у Національному університеті оборони України та перебував на його грошовому забезпеченні.

При цьому відповідач не надав суду доказів того, що після виникнення у позивача в березні 2018 року права на індексацію-різницю у розмірі 3 901,06 грн настала визначена абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 обставина, з якою законодавство пов`язує припинення виплати такої суми, а саме - чергове підвищення тарифних ставок (окладів).

Сам по собі факт переведення військовослужбовця з одного місця проходження військової служби до іншого не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні пункту 5 Порядку №1078 та не припиняє вже набутого військовослужбовцем права на індексацію-різницю.

Так само зміна установи, яка здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення, не змінює правової природи відповідної виплати. Обов`язок із нарахування належних військовослужбовцю складових грошового забезпечення за відповідний період покладається на ту військову частину, установу чи організацію, на грошовому забезпеченні якої така особа перебувала протягом відповідного періоду.

Отже, у період проходження ОСОБА_1 військової служби у Національному університеті оборони України саме відповідач був зобов`язаний ураховувати вже сформоване право позивача на щомісячну індексацію-різницю.

Щодо доводів відповідача про зупинення індексації у 2023 році суд зазначає таке.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Однак наведене законодавче положення не містить припису про скасування, припинення чи анулювання сум індексації-різниці, право на які виникло у попередніх періодах відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Суд звертає увагу, що у цьому випадку позивач не просить провести у 2023 році нове обчислення індексу споживчих цін та визначити нову суму індексації: сума 3 901,06 грн виникла не у 2023 році.

Вона була сформована у березні 2018 року внаслідок того, що розмір підвищення грошового доходу позивача був меншим за суму можливої індексації, та відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 підлягала подальшій щомісячній виплаті до настання чітко визначеної цією нормою юридичної обставини - наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, зупинення у 2023 році механізму проведення індексації у зв`язку зі зміною індексу споживчих цін саме по собі не тотожне законодавчому припиненню вже сформованої у попередньому періоді індексації-різниці.

Такий підхід узгоджується і з постановою Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №600/1889/24-а, в якій касаційний суд аналізував право на індексацію-різницю за період до 05.04.2024 та продовжив застосовувати критерій, прямо передбачений абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078, - до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) або до звільнення зі служби.

Відтак, доводи відповідача про те, що зупинення на 2023 рік дії Закону №1282-XII автоматично припинило право ОСОБА_1 на раніше сформовану індексацію-різницю, суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача стосовно нового порядку обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2024 суд зазначає таке.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2024 року.

Водночас, зазначена норма регулює порядок обчислення індексу споживчих цін, тобто механізм визначення права на поточну індексацію після відновлення її проведення у 2024 році.

Натомість сума індексації-різниці 3 901,06 грн, на яку претендує позивач, не підлягає повторному визначенню залежно від індексу споживчих цін у 2024 році, оскільки вона вже сформувалася у березні 2018 року.

Саме тому виплата відповідачем позивачу у 2024 році поточної індексації в сумі 775,15 грн, на що відповідач посилається у відзиві, не свідчить про виконання ним обов`язку щодо виплати індексації-різниці.

З відзиву вбачається, що зазначені 775,15 грн відповідач обчислював виходячи з індексів споживчих цін 2024 року, тобто йдеться про інший вид індексації.

Поточна індексація та індексація-різниця можуть існувати одночасно, оскільки мають різні підстави виникнення та різний механізм розрахунку, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд.

Відтак факт виплати відповідачем поточної індексації у 2024 році не спростовує наявності у позивача права на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3 901,06 грн.

Стаття 39 Закону №3460-IX також не містить положення про припинення з 01.01.2024 індексації-різниці, сформованої відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 у попередньому періоді.

Отже, суд не вбачає законодавчих підстав ототожнювати встановлення нового початку обчислення індексу споживчих цін для поточної індексації з припиненням права на раніше визначену індексацію-різницю.

Аналогічного висновку суд доходить щодо періоду з 01.01.2025 по 21.04.2025.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Ця норма регулює порядок обчислення індексу споживчих цін у 2025 році та не містить прямого припису про припинення раніше сформованої відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 індексації-різниці.

Посилання відповідача на те, що у період з січня по квітень 2025 року індекс споживчих цін ще не досяг порогу 103 відсотки, суд відхиляє, оскільки такі обставини можуть бути визначальними при вирішенні питання про поточну індексацію, однак не впливають на право позивача на індексацію-різницю, сформовану у березні 2018 року.

Таким чином, відповідач застосовує правила виникнення поточної індексації до правовідносин щодо виплати індексації-різниці.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що Порядок №1078 не передбачає механізму нарахування індексації за попередні періоди.

Відсутність окремого технічного порядку здійснення донарахування не може бути підставою для невиконання встановленого законом обов`язку щодо виплати належної військовослужбовцю складової грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 у справі №600/1889/24-а повторно наголосив, що повноваження відповідного органу щодо виплати індексації-різниці не є дискреційними, а зобов`язання нарахувати та виплатити її у визначеному судом розмірі є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Отже, після встановлення всіх обставин, від яких законодавство ставить у залежність право на індексацію-різницю, відповідач не має свободи розсуду щодо того, здійснювати відповідну виплату чи ні.

У цій справі такі обставини вже встановлені, а саме розмір індексації-різниці ОСОБА_1 становить 3 901,06 грн; право на неї виникло з 01.03.2018; доказів наступного підвищення тарифних ставок (окладів), яке відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 припинило б виплату зазначеної суми, відповідачем суду не надано.

При цьому у спірний період з 30.08.2023 по 21.04.2025 позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні Національного університету оборони України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зміна законодавчого регулювання порядку обчислення поточної індексації у 2023-2025 роках не припинила сформоване у березні 2018 року право ОСОБА_1 на індексацію-різницю у розмірі 3 901,06 грн, оскільки жодним із наведених відповідачем нормативних актів не встановлено припинення такого права та не змінено передбаченої абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 юридичної підстави припинення виплати індексації-різниці - наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Відтак невиплата Національним університетом оборони України ОСОБА_1 індексації-різниці за період його перебування на грошовому забезпеченні відповідача з 30.08.2023 по 21.04.2025 є протиправною бездіяльністю.

З урахуванням положень частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваної бездіяльності. Натомість доказів настання передбаченої Порядком №1078 обставини, яка б припинила право позивача на отримання індексації-різниці у спірний період, матеріали справи не містять.

За сукупністю встановлених обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Національного університету оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.08.2023 по 21.04.2025 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату з розрахунку 3 901,06 грн щомісячно, з урахуванням фактично виплачених сум індексації, які за своєю правовою природою підлягають урахуванню при остаточному розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у цій справі щодо судового збору не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 30 серпня 2023 року по 21 квітня 2025 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

3. Зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 30 серпня 2023 року по 21 квітня 2025 року з розрахунку 3 901,06 грн щомісячно, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.