Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №640/16291/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Київ № 640/16291/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з матеріалами справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - позивач / ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанови, в якому просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Дениса Олеговича щодо завершення виконавчого провадження та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 09.09.2022 №64596520.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач в оскаржуваній постанові про повернення документа стягувачу послався на пункт 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» та на пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону, однак, норма пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово забороняє у період дії воєнного стану вчинення дій з примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, а пунктом 9 частини першої статті 37 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Станом на день винесення оскаржуваної постанови, не встановлено заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника або проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Вказано, що оскаржувана постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу.

У додаткових письмових поясненнях позивач звернув увагу на роз`яснення Міністерства юстиції щодо застосування виконавцями п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо заборони відкривати виконавчі провадження на підставі виконавчих написів нотаріусів до закінчення або скасування воєнного стану в Україні та про відсутність у зазначених положеннях заборони на вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі виконавчих написів нотаріусів до набрання чинності Законом № 2455-ІХ.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зареєстроване, як юридична особа з 17.05.2022, основний вид економічної діяльності - 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у.

Постановою приватного виконавця Єфіменка Д.О. від 22.02.2021 відкрито виконавче провадження №64596520 на підставі виконавчого напису №97453, виданого 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості.

Постановою приватного виконавця Єфіменка Д.О. від 09.09.2022, керуючись пунктом 9 частини першої статті 37 закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ - виконавчий напис повернуто стягувачу. Постанова мотивована тим, що згідно п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

Вважаючи дії відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачу та оскаржувану постанову протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі також - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з приписами статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судом досліджено, що підставою для звернення позивача до суду стали обставини незгоди з діями приватного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа, згідно з пунктом 9 частини першої цієї статті, є встановлення безпосередньо у законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Разом з тим, приватний виконавець також послався на приписи пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1404-VIII, яким встановлена заборону у період дії воєнного стану примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України було введено воєнний стан, який і надалі триває.

Таким чином, суд вважає, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, приписами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1404-VIII була чітко встановлена заборона на період дії воєнного стану та до моменту його закінчення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Отже, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України заборону щодо вчинення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов висновку, що відповідач, повертаючи оскаржуваною постановою виконавчий документ стягувачу без виконання, діяв правомірно.

Крім того, відповідно до положень частин четвертої - п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача з боку приватного виконавця, оскільки, в даному випадку, строк пред`явлення виконавчого документа не закінчився та на даний час призупинений на період дії відповідної заборони щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, що свідчить про те, що в подальшому, після закінчення дії відповідної заборони, стягувач має право повторно його пред`явити до виконання без пропущення строків звернення.

При цьому, доводи позивача про відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є безпідставними, оскільки, як встановлено вище, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, законодавцем було чітко встановлена заборона щодо вчинення виконавчих дій/примусового виконання виконавчих написів нотаріусів. Відповідних виключень не передбачено.

Поряд з цим, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості зупинення чи відстрочення виконання виконавчих написів нотаріусів на період дії воєнного стану на території України, а встановлена законодавцем заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів не диференціюється за часом відкриття виконавчого провадження або видачею виконавчого напису.

Також, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на роз`яснення Міністерства юстиції України, оскільки такі роз`яснення носять виключно інформаційний характер та можуть бути покладені в основу рішення суду по суті.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для вчинення спірних дій щодо завершення виконавчого провадження, шляхом винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2022 №64596520.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій та скасування постанови - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.1 ст.272 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.292, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Перепелиця А.М.