Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №320/56710/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року справа №320/56710/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач та/або Міноборони), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення - протокол № 18/В від 31.08.2024 Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги 25% працездатності з 07.02.2024 внаслідок (захворювання), отриманого ним поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, 25% працездатності з 07.02.2024 внаслідок (захворювання), отриманого ним поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що без зволікань вчинив всі можливі дії на проходження медичних оглядів з метою отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, тому не має зазнавати негативних наслідків від того, що відповідний огляд не відбувся (не був проведений) у тримісячний строк з дня його звільнення з військової служби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Витребувано докази від позивача та від відповідача.

31.12.2024 канцелярією суду зареєстровано поданий представником Міністерства оборони України відзив на позовну заяву. Заперечуючи стосовно задоволення позовних вимог, представник відповідача стверджує, що позивача звільнено з військової служби 05 квітня 2023 року. 07 лютого 2024 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Відтак, з урахуванням положень пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 18/В від 31.08.2024 в частині, що стосується позивача, прийнято правомірно, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 у задоволенні клопотань Міністерства оборони України про розгляд справи з викликом сторін за участю представника Міністерства оборони України та про залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - відмовлено.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області 29.02.2000 (а.с.9-14).

Позивач проходив військову службу за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.04.2023 №97 сержант ОСОБА_1 , кулеметник 3-го стрілецького відділення 30го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 звільнений з військової служби у запас за підпунктом "г" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи), та з 05.04.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.21).

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої сержанту ОСОБА_1 , про те, що він дійсно в періоди з 01.01.2023р. по 31.01.2023р. та з 01.02.2023р. по 04.02.2023р. брав участь у заходах, необхідних дяк забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Лиманському районі, с-щі Зарічному. Підстава: БР командира в/ч НОМЕР_3 від 20.12.2022р. №1167; БР командира в/ч НОМЕР_4 від 27.12.2022р. №1339/кп/Здск; БН командира в/ч НОМЕР_2 від 28.12.2022р. №472/дск; витяг із Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 (р.н. №12т розпочато 01.08.2022р., закінчено 05.02.2023р.); витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 11.02.2023р. №33 «Про виплату додаткових винагород»; витяг із додатку 1 до наказу командира в/ч НОМЕР_5 від 11.02.2023р. №33 «Про виплату додаткових винагород»; витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 16.03.2023р. №99 «Про виплату додаткових винагород»; витяг із додатку 1 до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 16.03.2023р. №99 «Про виплату додаткових винагород». Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с.57).

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії) від 12.07.2023 №3492, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , сержант ОСОБА_1 04.02.2023 одержав: Мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого передпліччя. ЗЧМТ. АБТ. За обставин: Отримав травмування 04.02.2023 під час ведення бойових дій на позиціях поблизу н.п. Невське внаслідок обстрілу з ворожого танку. Травмування отримано під час виконання обов`язків військової служби та не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Травмування військовослужбовця пов`язано з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини та незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи в районі ведення бойових дій. Підстава: Акт розслідування від 18.06.2023, проведеного згідно з наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 №322 (а.с.18).

В період з 06.02.2023 по 21.02.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Зміївська центральна районна лікарня Зміївської міської ради Харківської області», що підтверджено випискою №460 з медичної карти стаціонарного хворого від 21.02.2023 (а.с.19).

В період з 03.03.2023 по 17.03.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» Центр відновного лікування та реабілітації, що підтверджено випискою №2065/2210 з медичної карти стаціонарного хворого від 17.03.2023 (а.с.20).

Відповідно до довідки №65 військово-лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.05.2023 № 1716/18-65 проведено медичний огляд позивача 29.05.2023. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Посттравматична нейропатія лівого променевого нерва, помірний перелом лівої кістки, порушенням її функції. На підставі статті 23б графи ІІ Розкладу хвороб, ТДВ обмежено придатний до військової служби за наказом №402-2008 (а.с.22).

Відповідно до консультативного висновку №861496, складеного Державною установою «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка» від 13.06.2023, позивачу встановлено діагноз: «Наслідки поранення м`ягких тканин лівого передпліччя (04.02.2023). Післятравматична невропатія променевого нерву ліворуч з порушенням функції лівої в/кінцівки» (а.с.23).

В період з 15.01.2024 по 24.01.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", що підтверджено випискою №294 з медичної карти стаціонарного хворого від 24.01.2024 (а.с.24).

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія 12ААА № 061235 від 07.02.2024 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25%. Причина втрати професійної працездатності: Травма, захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.26-27).

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол № 1339 від 20 квітня 2024), виданого 12 Регіональною військово-лікарською комісією, травма сержанта запасу ОСОБА_1 , 1968 р.н. - «Наслідки вибухової травми (04.02.2023): ЗЧМТ, акубаротравми; вогнепального осколкового сліпого поранення лівого передпліччя у вигляді посттравматичної нейропатії лівого променевого нерва», що підтверджується Довідкою командира в/ч НОМЕР_2 від 12.07.2023 № 3492 про обставини травми; військово-медичними та іншими медичними документами - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Захворювання: "Посттравматичний імпіджмент-синдром лівого плечового суглоба з больовим синдромом, без порушення функцій кінцівки. Вертеброгенна цервікоторакобрахіалгія ліворуч, рецидивуючий больовий синдром. Стан після гемороїдектомії за Мілліганом-Морганом (04.06.2022) з приводу хронічного комбінованого геморою III-IV ступеня у вигляді зміцнілих рубців", що підтверджується військово-медичними та іншими медичними документами - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (а.с.25).

19.02.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, яка, в подальшому направлена до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.48).

ІНФОРМАЦІЯ_6 складено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю солдату у запасі ОСОБА_1 , якому 07.02.2024 встановлено 25 % втрати працездатності, внаслідок травми, захворювання, пов`язаних з проходженням військової служби, від 07.05.2024 №473/975/ОГД, адресований Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (а.с.47).

У висновку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.05.2024 №473/975/ОГД зазначено, що Командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 25% втрати працездатності, оскільки виплата одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності у зв`язку з травмою та захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби законодавством не передбачена та встановлена понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 №18/в (пункт 8) позивачу відмовлено у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки заявника звільнено з військової служби 05.04.2023, а 07.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Також у протоколі зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби) (а.с.60).

Позивач не погоджується з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке викладено у протоколі засідання цієї комісії від 30.08.2024 №18/в, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII).

Відповідно до пункту другого статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, така особа має право на призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, залежно від встановленої військовослужбовцю ступеня втрати ним працездатності.

При цьому, підпункт 7 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII визначає строк реалізації означеного права, а саме не пізніше ніж через три місяці після звільнення особи з військової служби.

Разом з цим положеннями пункту третього статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ регламентовано, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту восьмого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно з пунктом першим статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

При цьому порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п. 10 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975, у редакції чинній станом на час подання позивачем заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Положеннями пункту 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подає уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з абзацом першим пункту 18 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів таких державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) був (була) відряджений (відряджена).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Разом з цим Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, розділом ІV якого врегульовано Порядок оформлення документів для виплати компенсаційних сум та одноразової грошової допомоги (далі - Положення №530).

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV Положення № 530 у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до штатної ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов`язків військової служби або з проходженням військової служби. У разі звернення особи, звільненої з військової служби зі Збройних Сил України, щодо необхідності встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов`язків військової служби або з проходженням військової служби, її документи направляються керівником ТЦКСП до штатної ВЛК.

Отриманий з штатної ВЛК витяг з протоколу засідання комісії про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання долучається до документів, які надсилаються для призначення одноразової грошової допомоги (пункт 4.8 цього розділу).

Після проходження ВЛК у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.

На військовослужбовців строкової військової служби, стосовно яких винесена постанова ВЛК з формулюванням: Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, командир військової частини (керівник ТЦКСП) подає документи на МСЕК тільки в тому разі, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) не пов`язане із вчиненням військовослужбовцем злочину чи адміністративного порушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У разі якщо особа має право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на інші допомоги або компенсаційні виплати у зв`язку з ушкодженням здоров`я, які установлені іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України командир військової частини.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України керівник обласного ТЦКСП за місцем проживання цих осіб.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 13 Порядку № 975 ІНФОРМАЦІЯ_6 подано Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Наведені обставини підтверджуються листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.05.2024 №473/975/ОГД, в якому зазначено, що Командування вважає, що ОСОБА_1 не має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% втрати працездатності, оскільки виплата одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності в зв`язку з травмою та захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби законодавством не передбачена та встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з військової служби.

Розгляд означеного висновку здійснено Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 30.08.2024, та прийнято спірне рішення.

Суд нагадує, що підставою для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в оскаржуваному рішенні є посилання на порушення підпункту 7 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII, відповідно до якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби, а саме оскільки заявника звільнено з військової служби 05.04.2023, а 07.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Також у протоколі зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби).

Надаючи оцінку викладеному, суд враховує, що підпунктом 7 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII визначений присічний строк - три місяці з дати звільнення з військової служби, тоді як пунктом восьмим статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Суд наголошує, що в розрізі положень пункту 3 Порядку № 975 саме дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії є днем, з яким чинне законодавство пов`язує можливість реалізувати особою своє право на отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти висновку, що чинним законодавством по суті створено ускладнений правовий механізм реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги, адже її отримання пов`язано безпосередньо з датою встановлення особі ступеня втрати працездатності, проте термін реалізації такого права обмежено тримісячним строком з дати звільнення особи з військової служби, а не з дати встановлення медико-соціальною комісією відповідного ступеня втрати працездатності.

Одночасно підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ суперечить пункту 8 статті 16-3 цього ж Закону, оскільки встановлює відмінні темпоральні межі реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд наголошує, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач у розумінні пункту другого статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом.

Таке право виникло безпосередньо з дати, зазначеної у довідці медико-соціальної експертної комісії Серія ААА№ 061235 від 07.02.2024 (а.с.26-27). Тобто можливість реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникла лише з 07.02.2024.

В постанові від 15 грудня 2023 року у справі № 380/2772/21 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

«Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.».

Аналізуючи викладене у своїй сукупності суд вважає, що можливість позивача належним чинним та безперешкодно реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги виникло не з дати його звільнення з військової служби, а з дати встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності, тобто з 07.02.2024.

Суд зауважує, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність у позивача об`єктивної можливості отримання відповідної довідки МСЕК у тримісячний строк після звільнення.

Суд нагадує, що визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Відтак, на переконання суду позивач не має змоги, як і будь-яка особа вплинути на строки проведення МСЕК відповідного визначення ступеню втрати працездатності.

Отже, суд вважає, що позивач як сумлінна особа, вчинив дії у короткі терміни для реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з цим при вирішенні даного спору по суті суд враховує, що у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що «в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів» (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України також акцентував, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; з цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Конституційний Суд України вказував, що „визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців , зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум; „соціальні гарантії військовослужбовців випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій (абзаци десятий, одинадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004); „норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер (перше речення абзацу восьмого підпункту 2.2 пункту 2 Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 сформулював юридичну позицію щодо розуміння змісту статей 17, 65 Основного Закону України і визначив, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладається обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у статті 46 Основного Закону України; закріплення в Конституції України обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (абзаци другий - четвертий пункту 3 мотивувальної частини).

У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що приписи статті 17 містяться в розділі I „Загальні засади Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування; особлива конституційна процедура внесення змін до цього розділу Конституції України обумовлена специфікою предмета його регулювання - основи конституційного ладу в Україні - зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони України, потребами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної та правової держави; зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

У Рішенні від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України вказав, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України). Крім того, предметом законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців є питання, пов`язані з тим, що статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров`я чи навіть загибелі під час виконання службових обов`язків під час захисту Вітчизни.

Така позиція відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо людських прав військовослужбовців від 24 лютого 2010 року CM/Rec (2010)4, відповідно до якої: якщо військовослужбовці отримують поранення під час служби, їм слід надавати належне медичне обслуговування та, за потреби, надбавки; має також існувати система компенсацій і, за потреби, надбавок у разі смерті на службі у збройних силах; для осіб, які залишають збройні сили, та які отримали поранення або захворіли внаслідок служби, має бути доступна відповідна компенсаційна схема (пункти 72, 73).

Одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу домірності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави; додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та домірності з урахуванням обов`язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України (абзаци сьомий, восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Співвідношення між поставленою метою та засобами її досягнення має відповідати вимогам принципу домірності, який забезпечує справедливий баланс між вимогами захисту загального інтересу та потребою забезпечити індивідуальні права особи, відповідно до якого цілі обмежень прав людини мають бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими та мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежено.

Беручи до уваги викладене, з огляду на наявність об`єктивних та незалежних від позивача обставин, що у своїй сукупності унеможливили вчасну реалізацію ним свого права на отримання одноразової грошової допомоги (тримісячний термін з дати звільнення з військової служби 05.04.2023), спірне рішення є таким, що не забезпечує справедливий баланс між вимогами захисту загального інтересу та потребою забезпечити індивідуальні права особи, у цьому випадку позивача.

Щодо дотримання позивачем вимоги підпункту 7 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, тоді як у спірному випадку втрата працездатності без встановлення групи інвалідності пов`язана з проходженням військової служби суд зазначає наступне.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії) від 12.07.2023 №3492, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , сержант ОСОБА_1 04.02.2023 одержав: Мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого передпліччя. ЗЧМТ. АБТ. За обставин: Отримав травмування 04.02.2023 під час ведення бойових дій на позиціях поблизу н.п. Невське внаслідок обстрілу з ворожого танку. Травмування отримано під час виконання обов`язків військової служби та не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Травмування військовослужбовця пов`язано з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини та незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи в районі ведення бойових дій. Підстава: Акт розслідування від 18.06.2023, проведеного згідно з наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 №322 (а.с.18).

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол № 1339 від 20 квітня 2024), виданого 12 Регіональною військово-лікарською комісією, травма сержанта запасу ОСОБА_1 , 1968 р.н. - «Наслідки вибухової травми (04.02.2023): ЗЧМТ, акубаротравми; вогнепального осколкового сліпого поранення лівого передпліччя у вигляді посттравматичної нейропатії лівого променевого нерва», що підтверджується Довідкою командира в/ч НОМЕР_2 від 12.07.2023 № 3492 про обставини травми; військово-медичними та іншими медичними документами - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Захворювання: "Посттравматичний імпіджмент-синдром лівого плечового суглоба з больовим синдромом, без порушення функцій кінцівки. Вертеброгенна цервікоторакобрахіалгія ліворуч, рецидивуючий больовий синдром. Стан після гемороїдектомії за Мілліганом-Морганом (04.06.2022) з приводу хронічного комбінованого геморою III-IV ступеня у вигляді зміцнілих рубців", що підтверджується військово-медичними та іншими медичними документами - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (а.с.25).

Наведені документи, які були досліджені комісії МОУ під час розгляду заяви позивача про призначення ОГД, доводять, що вимоги підпункту 7 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII дотримано, тоді як спірне рішення (протокол засідання комісії МОУ від 30.08.2024 №18/в) не містять посилання на документи, які на думку відповідача свідчать, що в даному випадку мало місце встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 18/в від 30.08.2024 (пункт 8) про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої підпунктом 7 пункту другого статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, суд враховує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2024 про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок отриманого поранення 04.02.2023 у зв`язку із втратою 25% працездатності з 07.02.2024 та додані документи і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Вимогу позивача про визначення розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб суд вважає передчасною, оскільки відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю права на отримання такої та порушенням терміну її отримання, а відтак питання про розмір одноразової грошової допомоги комісією не вирішувалось.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Інші доводи та заперечення не спростовують вище встановленого судом.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, відтак відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 18/в від 30.08.2024 в частині пункту 8 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із втратою 25% працездатності з 07.02.2024 внаслідок (захворювання), отриманого ним поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) від 19.02.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, встановленої підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із втратою 25% працездатності з 07.02.2024 внаслідок (захворювання), отриманого ним поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.