Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №300/3601/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. справа № 300/3601/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бородійчук Дмитро Олегович, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бородійчук Дмитро Олегович, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни, внаслідок яких пунктом 4 Постанови КМУ №704 у новій редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Проте, первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Звернув увагу, що п.6 Постанови КМУ №103 скасовано Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18. Отже, з 29.01.2020 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками Постанови КМУ №704. Вказав, що пункт 2 Постанови КМУ №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Отже, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, відповідачем за період з 24.02.2022 по 23.10.2025 протиправно нараховано та виплачено грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Такі дії також призвели до зменшення виплачених позивачу за цей період основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення. Як наслідок, слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження військової служби) за період з 24.02.2022 по 23.10.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови КМУ №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум. Крім цього представник позивача вказав, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на положення Порядку КМУ №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Отже, слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити за період з 24.02.2022 по 23.10.2025 поточну індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку КМУ №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ №704, в редакції Постанови КМУ №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Таким чином, твердження позивача про необхідність застосування, під час визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, вимог Постанови КМУ №704 у попередній редакції (до внесення змін пунктом 6 Постанови КМУ №103), є необґрунтованими. Крім цього вказав, що Постановою КМУ № 481 внесені зміни до Постанови КМУ № 704, якими встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, з 20.05.2023 для визначення обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувалася стала величина - 1762 гривні, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб. Вказав, що позивач отримував протягом лютого-грудня 2022 року індексацію грошового забезпечення. У 2023 році індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася з огляду на законодавчі обмеження, передбачені абзацом вісімнадцятим пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Вважає, що військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування грошового забезпечення позивачу виходячи з вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №44, ОСОБА_1 з 24.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків (а.с.41 на звороті).

Позивач наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2025 №311 з 23.10.2025 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.42).

Як вбачається з картки особового рахунку позивача №5/483 від 10.02.2026, розрахунковою величиною, яка застосовувалася для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за посадою, яку ОСОБА_1 обіймав у період з лютого 2022 року по жовтень 2025 року є 1762 грн. (а.с.45 на звороті - 46).

Представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом від 05.03.2026, в якому серед іншого просив здійснити з лютого 2022 року по 31 травня 2023 року перерахунок і виплату грошового забезпечення, відповідно до Постанови КМУ №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року (а.с.28-29).

На вказаний запит представника позивача військова частина НОМЕР_1 у листі від 17.03.2026 №5/1019 повідомила, що грошове забезпечення за період з лютого 2022 року по 31 травня 2023 року нараховувалося та виплачувалося військовою частиною НОМЕР_1 встановленим порядком та в повному обсязі (для розрахунку посадового окладів та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 гривні), а з травня 2023 року, - розмір також 1762 гривні). Як наслідок, підстави для перерахунку позивачу грошового забезпечення та його додаткових видів за цей період відсутні. У період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року ОСОБА_1 щомісячно разом із виплатою грошового забезпечення здійснювалося нарахування та виплата індексації у розмірах встановлених Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України (а.с.38-39).

Крім цього, представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом від 30.03.2026, в якому серед іншого просив здійснити з 1 січня 2023 року по 23 жовтня 2025 року перерахунок і виплату грошового забезпечення та надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важких завдань, щомісячної премії, відповідно до Постанови КМУ №704, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.34-35).

За результатом розгляду вказаного запиту відповідач у листі від 20.04.2026 №5/1483 повідомив, що Постановою КМУ №481 внесено зміни до Постанови КМУ №704, якими встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З травня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 при обрахунку розміру посадових окладів застосовувався розмір 1762 гривні, як і зазначено в Постанові КМУ №704. Тому, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача (а.с.43).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати за спірний період грошового забезпечення та інших виплат у належному розмірі, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Станом на час прийняття Постанови КМУ №704 пункт 4 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Починаючи з 24.02.2018 набула чинності Постанова КМУ №103, якою пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови КМУ №704 (в редакції п.6 Постанови КМУ №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним і скасовано п.6 Постанови КМУ №103.

У свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.08.2022 (справа №440/6017/21) зазначив, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховний Суд зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб і разом з цим наголосив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу закони України про Державні бюджети України на 2020 рік і подальші роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови КМУ №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У підсумку Верховний Суд, враховуючи те, що з 01.01.2020 положення щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року як розрахункової величини для визначення посадових окладів не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, виснував, що для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням підлягає використанню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Як наслідок, з урахуванням обставин справи грошове забезпечення позивача з 24.02.2022 підлягало обчисленню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.

Разом із тим, у травні 2023 року правове врегулювання спірних правовідносин змінилося.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (надалі Постанова КМУ №481), скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704 та викладено його абзац перший в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою КМУ №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Фактично, з 20 травня 2023 року розрахункова величина для обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі №320/29450/24 визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по даній справі - без змін.

Надалі, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року по справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні вимог позивача до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови КМУ № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704.

З системного аналізу наведеного слідує, що пункт 2 Постанови КМУ №481 набрав чинності 20.05.2023, а тому в період з 20.05.2023 по 23.10.2025 розрахункова величина для розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб застосовується в розмірі 1762 грн.

Відповідач у своїй діяльності повинен керуватися, зокрема обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Суд також приймає до уваги те, що з дня набрання чинності Постановою КМУ №481 (20.05.2023) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ № 704.

Такий правовий підхід з приводу того, що внесені Постановою КМУ № 481 зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови КМУ № 704 узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 26 червня 2025 року по справі №480/7154/24, від 18 серпня 2025 року по справі №300/8187/24, від 04 липня 2025 року по справі № 120/8298/24.

З огляду на зазначене, у період з 20.05.2023 по 23.10.2025 позивачу нараховано посадовий оклад та оклад за спеціальним званням у належному розмірі.

Як наслідок, позовні вимоги в частині нарахування і виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 23.10.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, є безпідставними.

Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення з врахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, що призвело до порушення його прав та недоотримання належного розміру грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно).

З огляду на наведене, відповідач протиправно не виплачував позивачу грошове забезпечення у належному розмірі за вищевказаний період.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України»).

Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року в справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року в справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року в справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.

З метою усунення порушення права позивача на належне йому грошове забезпечення та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача здійснити також перерахунок і виплату виплачених позивачу за спірний період: основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення.

Стосовно позову в частині перерахунку та виплати за період з 24.02.2022 по 23.10.2025 поточної індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку КМУ №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі Порядок КМУ №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 2 Порядку КМУ №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 5 Порядку КМУ №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Виникнення даних спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у період з 24.02.2022 по 23.10.2025 із застосуванням місця підвищення - березень 2018 року.

Відповідно до картки особового рахунку позивача №5/483 від 10.02.2026, індексація у спірний період виплачувалася у лютому 2022 року в розмірі 120,06 грн., з березня по квітень 2022 року – 672,35 грн. на місяць, у травні 2022 року – 913,01 грн., у червні 2022 року – 1017,21 грн., у липні 2022 року – 1066 грн., з серпня по жовтень 2022 року – 1281,80 грн. на місяць, у листопаді 2022 року – 1424,80 грн., у грудні 2022 року – 1470,83 грн., з серпня по жовтень 2024 року – 130,20 грн. на місяць, у листопаді 2024 року – 95,48 грн., у серпні 2025 року – 17,19 грн., у вересні 2025 року – 133,23 грн., у жовтні 2025 року – 98,85 грн. (а.с.45 на звороті - 46).

Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що загальний розмір індексації, який мав бути виплачений позивачу, повинен обчислюватися шляхом підсумовування утворених наростаючим підсумком щомісячних сум індексацій за період з 24.02.2022 по 23.10.2025 починаючи від суми індексації, що утворилася наростаючим підсумком з 01.03.2018, тобто з моменту підвищення посадових окладів Постановою КМУ №704 відповідно до положень Порядку КМУ №1078.

Суд зазначає, що за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 позивачу нарахована індексація із застосуванням місця підвищення - березень 2018 року.

Одночасно суд приймає до уваги те, що абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відтак обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

У постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року по справі №200/2319/23 касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078 та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Стосовно індексації грошового забезпечення у період 2024 - 2025 роках, суд зазначає, що статтею 39 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2023 році грошові доходи не індексувалися, а у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

З системного аналізу наведених норм слідує, що у 2024 році показник (індекс) інфляції розраховується послідовно та накопичується від початку періоду, тобто з 01.01.2024, у зв`язку з чим базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде січень 2024 року з огляду на положення статті 39 Закону №3460-ІХ.

Оскільки правове регулювання спірних правовідносин змінено з 01.01.2024, то безпідставними суд визнає доводи представника позивача щодо застосування коефіцієнтів індексу споживчих цін (надалі - ІСЦ) обчислених наростаючим підсумком починаючи з березня 2018 року.

За даними Держстату (http://www.ukrstat.gov.ua) у липні 2024 року по відношенню до червня 2024 року ІСЦ становив 100,0%, за період січень-липень 2024 року - 104,3%.

Отже, індекс інфляції за липень 2024 року становить 104,3%.

Тобто, у 2024 році величина ІСЦ перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%, що стало підставою для нарахування індексації.

Розрахунком відповідача, дослідженим судом вище, підтверджується факт нарахування позивачу індексації починаючи з серпня по листопад 2024 року.

Водночас суд враховує, що за період самовільного залишення частини з 23.11.2024 по 26.08.2025 грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 позивачу не нараховувалося та не виплачувалося (а.с.44-46).

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX встановлено, що обчислення ІСЦ для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Враховуючи те, що ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

За даними Держстату ІСЦ складали: лютий 2025 року - 100,8%; березень 2025 року - 101,5 %; квітень 2025 року -100,7%, травень 2025 року - 101,3%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком у червні 2025 року ІСЦ перевищив поріг у розмірі 104,4% (1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013).

З урахуванням положень Порядку №1078, оскільки індекс споживчих цін у червні 2025 року складав 104,4 %, то у наступному місяці (липень 2025 року) грошове забезпечення підлягало індексації.

Застосовуючи для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2025 по 31.07.2025 місяць підвищення доходу січень 2025 року, встановлено, що за цей період позивачу повинна бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 133,23 грн. (за повний місяць 31 календарний день).

Як встановлено судом, за період з серпня по жовтень 2025 року відповідачем здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення. При цьому, за повний календарний місяць – вересень 2025 року позивачу здійснено виплату індексації грошового забезпечення саме в розмірі 133,23 грн., що цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства

За таких обставин ознаки протиправності дій, на які вказує позивач, спростовані доказами, наявними у матеріалах адміністративної справи.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити за період з 24.02.2022 по 23.10.2025 поточну індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку КМУ №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року, до задоволення не підлягають.

Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року), «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Про це також йдеться у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, де обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бородійчук Дмитро Олегович, до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , Івано-Франківська область) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 (включно) з врахуванням посадового окладу і окладу за військове звання, які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , Івано-Франківська область) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення за період з 24.03.2022 по 19.05.2023 (включно), з врахуванням посадового окладу і окладу за військове звання (включно), які визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.