Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №280/6620/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2026 року Справа № 280/6620/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоду його роботи з 19.05.2000 р по 14.03.2004 р. та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.02.2026 року №083950027974;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоду його роботи з 19.05.2000 р по 09.04.2001 р. та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.06.2026 року №083950028569;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.05.2000 по 09.04.2001 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 з 05.06.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 з 13.01.2026 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач три рази звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявами про призначення пенсії за віком. Заяву від 13.01.2026 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням від 13.02.2026 №083950027974 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, та незарахуванням до нього періоду роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004 у зв`язку з наявністю перерви між наказами про результати атестації робочих місць. Заяву від 02.03.2026 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та рішенням від 10.03.2026 №083950028569 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, вказано про необхідність повторно звернутись за призначенням пенсії 05.06.2026. Заяву від 05.06.2026 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та рішенням від 12.06.2026 №083950028569 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, та незарахуванням до нього періоду роботи з 19.05.2000 по 09.04.2001 згідно довідки №40 від 27.02.2026, оскільки наявна перерв між наказами про результати атестації робочих місць. Позивач не погоджується за діями відповідачів щодо незарахування оскаржуваних періодів до пільгового стажу роботи за Списком №1, оскільки періоди трудової діяльності підтверджуються належними та допустимими доказами, що виключає підстави для сумнівів а обов`язок з проведення атестації робочих місць покладено на роботодавця, а тому позивач не має нести негативні наслідки у випадку порушення роботодавцем норм трудового законодавства. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

10.07.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

20.07.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6620/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 10.08.2026 вх. №45579 посилається на те, що за результатами розгляду документів позивача до його пільгового стажу за Списком № 1 правомірно не враховано період роботи з 19.05.2000 по 19.04.2001 (згідно з довідкою № 40 від 27.02.2026), оскільки в атестації робочих місць наявна перерва. Оскільки факт виконання робіт у спірний період за результатами атестації належно не підтверджено, правові підстави для зарахування вказаного періоду до пільгового стажу та призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутні. На дату звернення вік позивача становив 51 рік 4 місяці 10 днів, страховий стаж — 41 рік 7 місяців 10 днів, а підтверджений пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років 10 місяців 22 дні, що дає право на зниження пенсійного віку лише на 8 років. Вважає що рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії плати, не суперечить чинному законодавству, та відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб`єкта владних повноважень. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області відзив на позовну заяву не подало.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся 13.01.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області рішенням від 13.02.2026 №083950027974 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю відповідного пільгового стажу на дату звернення. Станом на дату звернення вік заявника становив 51 рік 1 місяць 2 дні. До страхового стажу зараховано 33 роки 03 місяці 10 днів (із урахуванням кратності пільгового стажу - 38 років 03 місяці 10 днів), та пільговий стаж за Списком № 1 - 05 років 11 місяців 16 днів.

До пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано період роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004 (згідно з довідкою від 08.01.2026 № 8), оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці з 19.05.2000 по 09.04.2006.

02.03.2026 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області рішенням від 10.03.2026 №083950028569 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю відповідного пільгового стажу на дату звернення. Станом на дату звернення вік заявника становив 51 рік 1 місяць 25 днів. До страхового стажу зараховано 33 роки 03 місяці 9 днів (із урахуванням кратності пільгового стажу - 41 рік 4 місяці 9 днів), та пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років 10 місяців 22 дні.

Обґрунтовуючи відмову, пенсійний орган зазначив, що наявний пільговий стаж за Списком № 1 є недостатнім для призначення пільгової пенсії на момент звернення. У додатковому коментарі до рішення вказано, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату (з урахуванням наявного пільгового стажу та зменшення пенсійного віку), настає 05.06.2026.

05.06.2026 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 12.06.2026 №083950028569 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю відповідного пільгового стажу на дату звернення. Станом на дату звернення вік заявника становив 51 рік 4 місяці 28 днів. До страхового стажу з урахуванням кратності зараховано 41 рік 7 місяців 10 днів. Зараховано пільговий стаж за Списком № 1 - 8 років 10 місяців 22 дні.

До пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано період роботи з 19.05.2000 по 09.04.2001 (згідно з довідкою від 27.02.2026 № 40), оскільки наявна перерва між наказами про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Вказано, що зарахований пільговий стаж роботи за Списком № 1 надає право на зниження пенсійного віку лише на 8 років.

Не погодившись з рішеннями відповідачів в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи спірних періодів, та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Статтею 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших робочих із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частині другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років — на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Згідно вимог ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.

Судом встановлено, що відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001, відповідач посилається на відсутність підтвердження атестації робочих місць.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року №216/8709/15-а(2-а/216/17).

Необхідно зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

З аналізу зазначених норми Порядку №383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи особи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи.

Натомість, після 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому суд враховує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Суд також наголошує, що на що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та її ведення. Вказані відповідачем обставини, не можуть бути підставою для неврахування записів у трудовій книжці та виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Позивачем додавалась до матеріалів пенсійної справи довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» від 27.02.2026 №40. Згідно наявних відомостей позивач у період з 11.10.1999 по 14.03.2004 працював повний робочий день за професією слюсар-ремнотник цеху уловлювання у виробництві коксопродуктів, що передбачено Списком №1 розділ IV підрозділ 2а код 1040200а-1753а Постанови KM України від 11.03.1994 №162.

Підставами для видачі довідки вказано: частина 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особова картка, штатний розклад, особовий рахунок, накази про результати атестації робочих місць: №243 від 19.05.1995, №68 від 10.04.2001, №111 від 10.04.2006, №116 від 04.04.2011.

Судом встановлено, що підставою неврахування спірних періодів роботи стала наявність перерви між наказами про проведення атестації робочих місць.

Водночас, суд вважає такі підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи неправомірними, оскільки вони безпідставно покладають відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць на позивача.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач надав всі необхідні документи та має право на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області рішенням від 13.02.2026 №083950027974, та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 12.06.2026 №083950028569 є протиправними в частині відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004.

Водночас, судом враховується, що позивачем не оскаржується відмова відповідачів у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Щодо обраного способу позивачем захисту своїх прав суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.05.2000 по 09.04.2001 до пільгового стажу за Списком №1, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди його роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004 до пільгового стажу за Списком №1.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2129,92 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області пропорційно.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15; код ЄДРПОУ 20551088), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.02.2026 №083950027974 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.05.2000 по 14.03.2004 до пільгового стажу за Списком № 1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.06.2026 №083950028569 в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 19.05.2000 по 09.04.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.05.2000 по 09.04.2001 до пільгового стажу за Списком № 1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18.08.2026.

Суддя М.С. Лазаренко